З досвіду роботи Великовербченського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Дитячий фольклорно-етнологічний колектив "Криниченька" був створений у 1989 році на базі Великовербченської середньої школи. Учасники колективу - діти молодшого і старшого шкільного віку, сільська молодь. У 1995 році колектив отримав високе звання "зразковий аматорський". Всього в колективі займається більше 50 учасників, які із задоволенням вивчають фольклор рідного поліського села. А згуртувала і прививає щоднини любов до батьківської пісні незмінний керівник колективу, вчитель музики у Великовербченському загальнонавчальному закладі Ніна Миколаївна Добровольська.
За 15 років у колективі пройшло три покоління юних вербчан, а завдячуючи спільній роботі працівників культури, педагогічного колективу, сільської влади, батьків, колектив - постійний учасник міжнародних, всеукраїнських, обласних і районних фестивалів та конкурсів. Зразковий аматорський ФЕК "Криниченька" - володар гран-прі Міжнародного фестивалю "Древлянські джерела" (м. Рівне, 1998 р.), лауреат Всеукраїнського фестивалю "Таланти твої, Україно" ( м. Рівне 1995-96 рр.), Міжнародного дитячого фестивалю "У Галицькому колі" (м. Львів, 1999 р.), трьох Міжнародних слов'янських фольклорних фестивалів "Коляда" (м. Рівне 1996 р., 1997 р., 2002 р.), дипломант Міжнародного фольклорного фестивалю "Берегиня" (м. Луцьк, 1998 р.), першого Міжнародного фестивалю дитячого фольклору "Котилася торба" (м. Кузнецовськ, 2002 рік), учасник народного фольклорного свята "На Івана, на Купала" (Польща, 2001 рік).
З досвіду роботи Вирівського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Багатий на свята та події цей рік для любительського формування "Господарочка", яке плідно працює при закладах культури села Вири вже 15 років. Основна мета любительського формування - збереження, відродження, дальший розвиток і популяризація української культури, мови, звичаїв та обрядів, що побутують в селі, відродження місцевої поліської кухні.
Членами клубу є пенсіонери, працюючі, працівники культури, вчителі. Всіх їх об'єднує любов до рідного краю, села, української народної пісні. А свої знання вони вміло передають молоді. Склад членів клубу за 15 років існування майже не змінився. А це значить, що клуб "Господарочка" став для багатьох і домівкою, і місцем відпочинку.
Планує рада клубу проведення засідань і до професійних свят. Запрошує на засідання вчителів, медиків, працівників лісового господарства, людей інших професій, щоб за солодким столом гарним словом та піснею привітати людей, віддати їм шану за нелегку працю.
Розпочався цей рік засіданням на тему "Року початок - зими середина". Мова на засіданні йшла про те, як провели свято Меланки та Василя. Дівчата люблять це свято. Адже мають можливість погадати, долю свою взнати. В день Василя ходили хлопчики по домівках посівати господарям, долі побажати. Засідання клубу "Масляна, яка ти запаслива" продовжило цикл зимових свят. Березень приносить чарівне і прекрасне свято жіноче. І цей раз на засідання вдячними і теплими словами вшанували самих учасників клубу. Засідання "Христос Воскрес" було приурочене до свята Пасхи. Назва засідання "Красна хата не кутками, а пирогами говорить сама за себе. На ньому було організовано виставку кондитерських виробів.
Слава про нашу "Господарочку долетіла і до області. Нас запросили прийняти участь у загальнообласному комплексі, за що були нагороджені дипломом.
Члени та рада клубу роблять все можливе, щоб присутні не тільки гарно відпочили, але й доторкнулися до невичерпного джерела нашої духовності. І обов'язково зберегли народну пісню, фольклор, звичаї, обряди для тих, хто буде продовжувати цю справу.
Робота Кам'яне-Случанського сільського культурно-дозвіллєвого
комплексу з досвіду проведення молодіжних заходів
На базі ради діє спортивний клуб "Мрія", який відвідує 31 дитина та члени осередка молодіжної громадської організації "Кам'яне-Случанське".
При культурно-дозвіллєвому комплексі діють гуртки народного співу, виразного читання, клубу за інтересами "Чарівний пензлик", кімната краєзнавства, спортивна кімната.
За ініціативою та сприянням членів координаційної ради КДК в 2003 році проведено більше 20 масових заходів для молоді, прийнято участь в районних програмах "А ми з мамою удвох", ІІІ районному фестивалі "Мистецтво молодих" КВК-ЮІР...
Традиційним стало проведення до дня молоді спортивно-розважальної програми "Козацькі забави", в якій беруть участь найбільш кмітливі, мужні, талановиті юнаки села. Змагання проводиться між двома командами, які змагаються в конкурсі ерудитів на знання історії України та рідного села, перетягують канати, завзято співають пісні про українське козацтво...
До проведення заходу залучаються всі установи, підприємства та організації, що розташовані на території ради.
Координація діяльності в напрямку патріотичного виховання сприяє розвитку духовності та формування здорового способу життя, сприяє реалізації творчого потенціалу населення, особливо молоді, націлює їх на духовне, моральне, фізичне становлення та самовдосконалення.
З досвіду роботи Зносицького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
В основі діяльності культурно-дозвіллєвого комплексу с. Зносичі функціонують об'єднання "Старшокласник" за участю учнів 9-11 класів, дитячих організацій "Веселкова країна" (5-8 кл.) та "Країна Сонячних Зайчиків" (2-4 кл.). Їх робота організована за такими напрямками:
"Пізнай себе" - діагностико-прогностичний.
"Я - громадянин України" - національно-патріотичне виховання.
"Барви рідного краю" - краєзнавчий.
"Краса і біль України" - екологічне виховання.
"Для порятунку нації - краса" - художньо-естетичне виховання.
"Хочеш бути здоровим ?..." - фізичне виховання, спортивна діяльність.
Використовуються різні форми роботи, а саме: зустрічі за Круглим столом, організація та проведення культурно-масових та інтелектуальних заходів, що спрямовані на національно-патріотичне виховання та розвиток фізично загартованої молоді. Результати проведення заходів мають відображення у юнацькій газеті "Шкільний вісник".
Про належну організацію військово-патріотичного виховання в навчальному закладі свідчить зайняте в 2002 р. перше місце в районній та обласній спартакіадах "Заграва".
З досвіду роботи Карасинського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
На сцену виходить Ганна Куришко - і зал здіймається оплесками. Коли перший шквал оплесків вщухає, над головами десь здалека випливає срібна мелодія "Ой туману, туманочку", за тим "Ой ти біла береза", "Да й зашуміла дубровонька" і ще, ще... Потім до пані Ганни приєднується внучка Яна, а за нею Галина, далі на сцену виходить весь ансамбль народної пісні село Карасин. І починається свято. Та це й не дивно, бо співають в колективі усі з роду Ганни Петрівни. Усі учасники гурту - це родина Куришко. І співають, що тільки душа забажає. Жива тет понад двісті різнохарактерних пісень: весільні, балади, історичні, рекрутські, купальські, петрівчані, обжинкові, пісні зимового циклу: колядки, щедрівки.
Не важливо, яка та сцена: Національний палац культури України чи клуб у селі Карасин, однаково неповторно звучить цей спів, однаково тихо слухає зал і повторити його майже не можливо. "Пані Ганно, заспівайте ще..." - просять люди, і свято продовжується.
Дай же, Боже, щоб ціну такому скарбові ми дійсно знали і його достойно примножували.
Робота Коростського сільського культурно-дозвіллєвого комплексу
з досвіду проведення заходів для соціально незахищеної категорії
населення
Згідно національної програми "Діти України" та ряду інших розпорядчих документі в на території ради проводиться робота в напрямку покращення умов проживання і надання різної допомоги сім'ям, де проживають діти-інваліди, діти-сироти, багатодітні сім'ї. Саме для такої категорій дітей та сімей на території ради діє фонд взаємодопомоги, кошти до якого надходять після проведених благодійних вечорів, дискотек, шоу-програм, зокрема "Караоке біля клубу".
У 2002 р. до фонду надійшло 700 грн., за ці кошти було організовано солодкий стіл, показ відео-мультфільмів, а решту коштів вручили дітям.
Окрім розважальних програм, із фонду взаємодопомоги було виділено 190 грн. для лікування в м. Київ (операція на серце) дитині-інваліду, 60 грн. для лікування батька багатодітної родини в м. Києві.
Не залишаються осторонь та байдужими до соціальних проблем незахищеної категорії населення і постійно по можливості поповнюють фонд керівники підприємств, установ, організацій, а саме: СПП "Шевченківське", ВАТ "Україна", підприємці Скрипка, Комар, церковні громади с. Корост, с. М. Вербче
З досвіду роботи Кричильського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
У Кричильському сільському Будинку культури, який очолює Валентина Борисівна Харечко, завжди панує пожвавлення: і не лише в святкові дні, коли проводяться масові свята, конкурси, ігрові програми тощо, а щоднини, коли проходять репетиції, заняття гуртків художньої самодіяльності, спортивних секцій. А в цьому році до послуг сільської молоді обладнано і комп'ютерну кімнату.
- Ми прагнемо використовувати найбільш дійові форми культосвітньої роботи, впроваджуючи кращий досвід білоруських колег, - розповідає Валентина Борисівна, - останнім часом задумались над шляхами урізноманітнення, розширення платних послуг для населення.
Стимулом для культпрацівників с. Кричильськ стала перемога в обласному етапі Всеукраїнського огляду-конкурсу сільських клубних закладів (2002 рік).
Нині в БК впроваджуються різні види платних послуг, що користуються успіхом, дають стабільні прибутки. Це вечори відпочинку з ігровими та тематичними програмами, дитячі ігрові програми, концерти самодіяльних колективів. Користуються популярністю ігрові спортивно-оздоровчі кімнати. В оренду здаються кімнати для приватних підприємців (ремонт взуття, перукарня) та для проведення урочистостей.
Різноманітність форм, удосконалення методів організації дозвілля, розширення платних послуг - все це дало змогу збільшити прибутки будинку культури. Так у 2002 році надали послуг на 7 тис. грн., що дало змогу придбати клавішний інструмент "Ямаха" та високоякісну звукопідсилюючу апаратуру, обладнання, інвентар, костюми.
- Практика нам показала, - продовжує В.Б. Харенко, - що при створенні культурно-дозвіллєвого комплексу, координації і кооперовані сил культурологічних, освітніх, спортивних секцій та інших організацій ефективніше задовольняють духовні, моральні та інтелектуальні потреби населення, раціонально використовуються матеріально-технічна база і кадровий потенціал. І перед ними стоїть першочергове завдання - урізноманітнити форми проведення масових закладів для різної вікової категорії населення села та сприяти, щоб нашим відвідувачам було цікаво, затишно і приємно провести свій вільний час. А платні послуги? Видно з багатьох переконливих прикладів: якщо запропонуєш бажаючим справу до душі - проблем не буде.
"Ми починаємо КВК" - під мелодію цієї всім відомої пісні пройшли п'ять зональних зустрічей серед команд веселих і кмітливих юних інспекторів руху, в яких прийняло участь 22 ЗНЗ Сарненського району.
КВК! Ця абревіатура асоціюється з жартами, веселощами і кмітливими людьми, які вправно виходять із будь-якої ситуації, сміливо відповідають на запитання своїх суперників, створюючи свято для всіх присутніх. На цих зустрічах зали були переповнені уболівальниками, які з усіх сил намагалися підтримати та допомогти командам. Оцінювало конкурс журі: інспектори обласного управління ДАІ, інспектори районного відділення ДАІ, начальник відділу у справах сім'ї та молоді та інспектори відділу освіти адже організатором КВК ЮІР був відділ у справах сім'ї та молоді за сприянням районного управління Державтоінспекції.
По закінченні кущових зустрічей відбувся фінал фестивалю КВК, до якого увійшли команди із навчальних закладів: смт. Клесів, с. Стрільськ, с. Цепцевичі, с. Кричильськ, с. Тинне, с. В. Вербче. Здобула перемогу команда с. Кричильськ "Джип", яка приймала участь в обласному КВК ЮІР.
КВК збагатив кожного, хто був присутнім на заході, не тільки хорошим настроєм, а й знанням правил дорожнього руху і вмінням застосовувати їх на практиці.
Так фестивалі спонукають неповнолітніх до дотримання норм безпечної поведінки в процесі дорожнього руху, зміцнюють дружні зв'язки між творчою молоддю району, виховують в дітей і підлітків повагу до працівників органів внутрішніх справ, формують почуття відповідальності перед законом.
Загадка про Кричильськ асоціюється у жителів району з п'ятикілометровою вулицею села, яке простягнулось на лівому березі річки Горинь, з Леонідом Кулішем - членом Спілки письменників України, знаним на Рівненщині поетом-гумористом, та славними футбольними традиціями багатьох поколінь кричилян. Команда 60-х років брала участь у фінальній частині загальносоюзних змагань з футболу серед колективів ДСТ "Колос" у сусідній Молдавії, захищаючи честь сільських команд Рівненщини.
Наступні покоління кричильських футболістів неодноразово виборювали першість і кубок району, захищали честь Сарненщини на обласних і республіканських змаганнях, були і перебувають в складі районної команди "Маяк".
В сезоні 2002-2003 років команда вікової групи 1990 р. н. під керівництвом ветерана Івана Куліша виборола третє місце в обласних фінальних змаганнях та приз клубу "Шкіряний м'яч", а команда 1989 р. н. у фіналі поступилась тільки одноліткам із обласного центру.
Сільська команда "Колос" є переможцем турніру "Кубок відкриття сезону 2003 р." та утримує лідерство після першого кола чемпіонату району з футболу.
В таких умовах, напевно, не зміліє криниця футбольних талантів, продовжувачів футбольних традицій кричилян, які ростуть у Кричильську, мов гриби після дощу.
З досвіду роботи Костянтинівського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
П'ять років тому бібліотечних працівників району зацікавила звістка: у Костопільському районі почали працювати по-новому. Тут об'єднали публічні і шкільні бібліотеки. Це було підтримано облдержадміністрацією, і внаслідок цього 43 книгозбірні Міністерства культури і мистецтв України та 49 шкільних бібліотек Міністерства освіти створили нову централізовану систему публічно-шкільних бібліотек.
Одна із установ - публічно-шкільна бібліотека с. Костянтинівка. Донедавна, в цьому невеликому селі існувало дві установи підпорядковані культурі і освіті. Як правило, потенційний читач сільської книгозбірні - учень.
Тож чим живе публічно-шкільна бібліотека с. Костянтинівка сьогодні після реорганізації бібліотечної мережі? Відповідь на це запитання має відповідь завідувачка публічно-шкільною бібліотекою села Костянтинівка Оксана Тасаж. Бібліотеку відвідує близько 500 користувачів, переважна більшість яких - учні, молодь села. А робота книгозбірні спрямована на інформування, збереження та активну популяризацію надбань світової та вітчизняної науки та культури. Саме з цією метою оформляються книжкові виставки: "Моя земля - земля моїх батьків", "Літературний календар", проводяться конкурси малюнків, конкурс "Знавець творчості Тараса Шевченка", хвилини цікавих повідомлень, народознавчі, краєзнавчі години: "Зелені святки", "Вже літо на календарі", "Мій рідний край - моя легенда". Цикл заходів проведено до тижня дитячої книги.
У бібліотеці ведеться літопис села від його заснування до наших днів. Діти роблять тут перші спроби в поетичних рядках, малюванні.
На жаль, є і труднощі, не вистачає потрібної книги. Тож Оксана Григорівна ініціює платні послуги і вже в цьому році отримала майже 200 грн., на які придбала нову літературу.
Найвищим результатом роботи для кожного керівника колективу художньої самодіяльності є вдячні оплески, які звучать для учасників його колективу, та щирі відгуки глядачів про майстерні вироби, виготовлені руками його учнів, а ще, коли їх роботи високо оцінюються на конкурсах, фестивалях.
Едуард Васильович Андрикевич, директор Костянтинівського сільського Будинку культури Костянтинівського СКДК, з дитинства любить малювати та майструвати вироби з деревини. З роками захоплення майструвати, малювати в Едуарда Васильовича стало змістом його життя. Тому, коли у 2000 році директор місцевої школи запропонував очолити дитячий гурток декоративно-прикладного мистецтва, відразу ж погодився.
І успіхи у маленькому колективі юних майстрів не забарилися. У квітні 2003 року роботи гуртківців були визнані найкращими на районному етапі у виставці-конкурсі дитячої творчості "В гармонії з природою", а роботи Антона Тасажа та Михайла Сергійчука були представлені на заключній обласній виставці, і ось результат - за участь у конкурсі діти були нагороджені цінними подарунками та похвальними грамотами.
Роботи гуртківців та його керівника можна побачити всюди: і в сільському Будинку культури, і в загально-навчальному закладі, а як сувеніри - то милуються ними жителі майже в кожній оселі села Костянтинівка, м. Сарни, а також за межами району та області.
В с. Костянтинівка цікаво, змістовно організована позакласна робота, якою охоплено 127 учнів, що становить 50% від загальної кількості. Результативно функціонує 9 гуртків художньо-естетичного, спортивно-оздоровчого та краєзнавчо-пошукового напрямків.
Найбільшою популярністю серед дітей користується драматичний гурток (кер. Галушко Н.М.), учасники якого займаються постановкою драматичних творів українських класиків та народних казок. Гуртківці спільно з батьками і працівниками сільського клубу виготовляють яскраві сценічні костюми, декорації, з якими успішно виступають перед односельчанами, і є частими гостями на районній сцені.
Результативні є виступи футбольної команди "Горинь", яка тренується на шкільному стадіоні під керівництвом Кузьменка М.В. Юнаки три роки підряд є призерами районних спортивних змагань "Шкіряний м'яч".
До організації роботи культурно-дозвіллєвого комплексу залучені працівники сільського Будинку культури, місцевої школи та батьківська громадськість.
З досвіду роботи Кузьмівського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Історія наших поліських сіл сягає в сиву давнину. Одні з них виникли в часи Київської Русі, інші - у тяжкі часи феодалізму та кріпацтва. Але всі вони - справжня скарбниці фольклору, етнографії, звичаїв та обрядів. Вивчення та збереження народної творчості - насущне завдання молодого покоління. Саме така музейна шкільна кімната "Олеся" створена в 1990 році на базі ЗНЗ І-ІІст. с. Кузьмівка і є складовою частиною місцевого ДКД.
У музеї проводяться зустрічі поколінь, де звучать легенди та перекази про історію рідного Полісся, зібрано матеріал військово-патріотичної тематики, що сприяє формуванню національної і громадської позиції учнів. Заходи, що проводяться за участю сільської молоді, направлені на відродження давніх українських ремесел, вшанування традицій, звичаїв та обрядів поліщуків. Ентузіастом цієї справи стала директор місцевої школи Оліфер Поліна Кирилівна, яка залучила до роботи і учнівський, і педагогічний колектив. На сьогоднішній день в експозиції нараховується більше 70 експонатів, які скомпоновані на основі історико-хронологічного принципу у два розділи: літературний та етнографічний. В першому представлено життя та діяльність О.І. Купріна, який наприкінці 19 ст. жив у Кузьмівці. В етнографічному відділі - інтер'єр поліської хати. Тут же представлено матеріали, які відображають життя і побут наших предків. Експонати, речі, документи, етнографічні зібрання настільки яскраві та самобутні, що справляють враження справжнього музею і стали основою для написання літопису історії села Кузьмівка.
З досвіду роботи Клесівського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
З ініціативи педагогів у 1998 році був створений аматорський хоровий колектив на базі Клесівського ліцею, незмінним керівником якого є Блощаневич Анатолій Дмитрович.
Завдяки плідні праці учасників хору у 2000 році йому було присвоєно звання народний аматорський хор, а в нинішньому році на Всеукраїнському фестивалі, який проходив у м. Дубровиця, це звання було підтверджено. До репертуару включені українські народні пісні, як автентичні, так і у сучасній обробці, пісні сучасних українських композиторів, романси.
Саме із своїх викладачів беруть приклад і їхні вихованці: ось уже впродовж п'ять років існує хор старшокласників ліцею смт. Клесів, який об'єднує 65 учнів. Батьки і вчителі пишаються своїми вихованцями, які неодноразово були призерами і переможцями багатьох районних конкурсів, різноманітних масових заходів і свят. Заслуговує на увагу високий рівень виконання музичних творів.
Завдяки тісній співпраці адміністрацій ЗНЗ І-ІІст. с. Клесів та Клесівстького ДЛГ у 2000 році на базі навального закладу було засновано шкільне лісництво "Сосновий бір", яке є складовою частиною КДК.
З часу заснування до роботи в "Сосновому борі" залучено 94 учні. Школярі-лісники доглядають ліс площею 3,5 га; виконують роботи по збору насіння, живцюванню, посадці саджанців.
До Дня зустрічі птахів у цьому році виготовлено і розвішано по домашніх садах та в шкільному лісі 40 шпаківень, 50 годівничок, а також обгороджено і обліковано 10 мурашників.
Члени лісного лісництва розробили план озеленення ФАПу с. Клесів, розбили клумби та висадили на них квіти.
Шкільне лісництво постійно перебуває в процесі розвитку. Лише за цей рік було виконано роботи по озелененню шкільного подвір'я, викопано ставок, будується "зелений клас", виготовлено інформаційні щити на "екологічну стежку".
Між адміністрацією школи та Березнівським лісовим коледжем у 2002 році укладено договір про співпрацю, що дає можливість найактивнішим та найкращим учням навчального закладу продовжити навчання у вищому навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.
Традиційними стали звіти про роботу шкільного лісництва "Сосновий бір" перед працівниками ДЛГ, батьками й вчителями з виступами екологічної агітбригади учнів і концертом закладу за участю вокального ансамблю вчителів.
З досвіду роботи Любиковицького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
В районі с. Любиковичі славиться своїми працьовитими людьми, трудовими здобутками і хорошими спортивними традиціями. Команди села з футболу, волейболу ставали неодноразовими переможцями районних змагань з цих видів спорту, були учасниками обласних і республіканських змагань.
Але по-особливому любиковчани ставляться до збереження традиційних спортивних турнірів, присвячених пам'яті загиблих спортсменів: з волейболу - воїну-авганцю Петру Гомонцю, з футболу - членам футбольної команди "Старт" Миколі Котиську та Василю Камінському.
Щорічно змагання пам'яті спортсменів-односельчан об'єднують на турнірах 8-12 команд з Сарненського і сусіднього Дубровицького районів. Почесними гостями спортивних баталій є батьки загиблих, яким віддається шана і повага за дітей.
З плином часу у спортивних командах - учасницях турнірів - з'являються молоді спортсмени, яким передається атмосфера шанобливого ставлення їх старших товаришів до пам'яті загиблих спортсменів.
Таке поєднання досвіду і молодості є хорошим продовженням збереження спортивних традицій земляків.
З досвіду роботи Люхчанського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Серед фольклорних колективів на Сарненщині найстарший, найвідоміший - народний аматорський фольклорно-етнографічний гурт "Троян" с. Люхча. Учасники вибрали собі назву побажавши успадкувати серед багатьох інших давній побутовий місцевий танець "Троян", котрий водночас став і візиткою усіх їх виступів.
У складі гурту трудівники землі, підприємств міста Сарни, ті, хто вирощує хліб щоденно, дбаючи про добробут рідного краю. Надзвичайно колоритна творчість цього колективу, бо згуртувала його особлива любов до вікового народного мистецтва, яке різнокольорово випливає з давнини і вливається у не менш значуще сьогодення. І вже у котрий раз сім'ї Ніколайчуків, Мисанців, Набухотних, Супрунюків, Жабчиків беруть у долоні, випускаючи від серця "Калину-малину", "Ой у саду-винограду", "Зимную росу", "Ой тумане-туманочку", і так до безкінечності, бо немає ліку усьому тому, що зберігає у собі "Троян". І хоч вік колективу порівняно невеликий, біля 20 років, та творчий доробок незрівнянно багатий. Ліку Троянових пісень немає, обрядових свят, танців народно-побутових та картинок. Все виймається із скринь, вихлюпується на поверхню, співаючи, граючи танцюючи і гомонячи, завертає в коло все більше і більше люду.
Аплодували "Троянові" міжнародні, всесоюзні і всеукраїнські фестивалі, глядачі різного рівня свят, концертних залів, телепередач, творчих зустрічей з Ніною Матвієнко та їх славетного тріо, державного хору ім. Г. Верьовки і багато чого ще. Адже Люхчанське "Поченеє порося" танцюють не лише Дубно, Остріг, Рівне, Сарни, Дубровиця, Чернівці, Київ, а і Білорусія, Польща, Росія і хтозна ще.
На свята вечорами у місцевому Будинку культури ніде яблуку впасти, бо на сцені учасники колективу грають "Люхчанські вечорниці", чи весільний обряд "Розплітання коси", або "Коровай", "Веснянки" чи різдвяний "Щедрий вечір".
Має колектив і спадкоємців. Це зразковий фольклорно-етнографічний колектив "Оберіг", яким керує внук і син однієї з учасниць "Трояна" Віталій, нині вже випускник Рівненського державного інституту культури, котрий, отримавши благословення від "Трояна", 10 років тому у добрий час "народив" колектив-супутник. Бо є ж бо молодим що успадковувати. "Оберіг" теж є на сьогодні учасник Міжнародного фестивалю "Древлянські джерела" (м. Рівне), обласного свята "Творче жниво" тощо.
Тож нехай повік не пересихає цілюще мистецьке джерело Волинського Полісся, цілюща криниця народу і славного козацького роду.
З досвіду роботи Немовицького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
У теперішніх ринкових умовах бібліотеці, аби вижити й існувати далі, треба заявити про себе як про соціально необхідну установу, котра може забезпечити якісне та оперативне задоволення інформаційних потреб користувачів.
Для поновлення бібліотечного фонду новими виданнями бібліотека використовує кошти, отримані за рахунок надання платних послуг.
Під впливом ринкових відносин ми зрозуміли, що інформація - це специфічний товар, який має свою вартість. Тому в останні роки платні послуги і доповнювали безкоштовне обслуговування, знаходять дедалі ширше застосування. Так у минулому, 2002 році бібліотека отримала від платних послуг 412 грн. Частина цих коштів була витрачена на придбання 80 нових книг.
Бібліотека придбала книги місцевих авторів: Леоніда Куліша, Тетяни Корнійчук; програмові твори: Василя Барки "Жовтий князь", І. Багряного "Тигролови", І. Нечуя-Левицького "Хмари", Лесі Українки "Бояриня" тощо.
За 6 місяців 2003 року Немовицька бібліотека отримала від платних послуг 535 гривень. Фонд бібліотеки поповнився на 96 видань.
Основними видами послуг є:
- оформлення реєстраційних документів користувачів;
- видача літератури з комерційного відділу;
- видача літератури за "нічним" абонементом.
Від впровадження платних послуг виграли і бібліотека, і люди. У бібліотеки з'явилася можливість отримати додаткові кошти, а користувачі одержали користь від збільшення книжного фонду, покращення обслуговування.
Ми зрозуміли, що потрібно вчитися піклуватися самим про себе, думати, як стати не прочанами, а рівноправними партнерами, пропонуючи сучасні форми взаємодії з суспільством.
Працює у селі Немовичі і далеко славиться за його межами вже понад 25 років місцева районна фотостудія "Об'єктив", яку незмінно очолює багато років Петро Касьянович Крат. Скільки хлопців і навіть дівчат опанували тут мистецтво фотографії. Щоб у селі не відбувалося, воно завжди живе у фотоматеріалах студії. Цим займаються у гурті і діти, і школярі, і місцева молодь, і люди літні.
Захищаючи честі області у Всеукраїнських виставках фотолюбителі клубу набувати досвіду та спілкуватися з кращими фотомайстрами України, такими як М. Кравець (м. Ялта), І. Фоменко (м. Суми), С. Сихота (м. Київ).
Учасники студії багаторазові призери і переможці обласних фотовиставок юних фотолюбителів, призери Всеукраїнських змагань юних фотолюбителів у м. Чернігів, призери Українського відкритого фестивалю дитячого молодіжного кіно, фото, телебачення "Кришталеві джерела", що проходив у м. Суми.
Свій потенціал студійці підтримують творчою співпрацею з редакцією місцевої газети "Сарненські новини", з провідними фотомайстрами Рівненського обласного Державного центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Студійці постійні учасники семінарів, які проводять фотохудожники у м. Рівне Леонід Латті, Сергій Бусленко, Федір Дармокрик та інші.
У 2002 році колективу присвоєне почесне звання народний аматорський.
Зараз гурт "Об'єктив" готується достойно зустріти 12-ту річницю Незалежності України та 25-ту річницю своєї творчої діяльності.
В системі культурно-дозвіллєвого комплексу населеного пункту заслуговує на увагу родинний клуб "Берегиня" (кер. Кузьмич Н.С.), який об'єднує 25 сімей, що проживають на території сільської ради. Основне завдання клубу: забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, звичаїв та обрядів, сімейних реліквій та вивчення родоводу.
У програмі клубу мають місце такі заходи:
- свята: "Мама - берегиня сімейного вогнища і духовності"
"Моя родина у праці на благо батьківщини"
"Я - майбутнє України"
- вечір "Рушник вишиваних"
- конкурс ерудитів з історії села "Що? Де? Коли?"
- виставки сімейних творчих робіт
- конкурсна програма "Співоча родина"
Традиційними стали проведення свят, де вшановували 4 багатодітні родини, 8 жителів, які зробили вагомий особистий внесок у розвиток культурно-освітньої та сільськогосподарської галузей. Матеріали про проведені заходи висвітлюються в районній разеті "Сарненські новини" та на радіомовленні.
З досвіду роботи Ремчицького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Одне з багатьох сіл, нічим особливим не визначне, живе собі в районі село Ремчиці, об'єднавши до цієї ж сільської ради ще села Тріскин та Яринівку, усього біля 3,5 тисячі населення. Традицією у цій стороні стало щороку вшановувати людей талановитих, працьовитих, простих і щирих, котрі щоразу туляться до гурту на традиційні свята села...
Тож і цьогоріч до Тріскинського сільського клубу зібралося чимало люду послухати гарне слово, чудо-пісню, порадіти за своїх односельців. А вшановували на святі села, що так і називалося "Роде наш красний", і першого вчителя, і столітнього старожила, і ветеранів війни та праці, багатодітних матерів срібновесільне подружжя, двадцятирічну молодь, воїна-авганця і багато шанованого люду с. Тріскині. Спокійно та гарно на майдані перед клубом висадив теплий літній день сельчан, й навіть срібний дощик не став на заваді, бо все одно усім довелося перебігти до глядацької зали, аби до кінця порадіти святу, поаплодувати артистам, поділитися враженням, потиснути руки шанованим людям.
І так завжди у цьому клубі тепло, приємно і щиро по-домашньому, бо очолює його роботу ветеран праці, майстер своєї справи, що об'єднала в собі, так би мовити, і клубника, і бібліотекаря, Наумець Лукія Тимофіївна.
- Наша Люся, так з теплотою зовуть її односельчани. І за порадою до Люсі, і за допомогою. Хоча і село невелике, і нічим особливим невизначне, та за півроку від платних послуг заклад культури вже має більше 1000 грн. Завжди руку допомоги подають спонсори. Де грошима, де фарбою, будматеріалами і ще чимось підсоблять, бо є кому і є за що, а головне - усе для доброго діла, яке більше 30 років робить пані Лукія.
Традиційні бойові мистецтва Сходу набули популярності та широкого розповсюдження в країнах Європи з початку ХХ століття. Причиною такої активності є неординарність та широкі можливості діяльності в цій сфері, а головне, займатися карате можуть всі: діти, дорослі і навіть дідусі, вікових обмежень немає.
карате в перекладі з японської означає "шлях пустої руки" і тлумачиться як вміння захищатися без зброї, пустими руками.
Займатися східними єдиноборствами - це мрія багатьох дітей Ремчицької школи, адже після переглянутого бойовика хочеться рухатися, стрибати, бути таким же сильним... Саме це бажання привело більшість більшість учнів в секцію карате фудокан, яка була створена в січні 2003 року на добровільних засадах вчителем фізичної культури Брижем Богданом Павловичем. Заняття в секції розпочали 30 чоловік, з них - 20 хлопців і 10 дівчат. Це були діти різних вікових груп - учні 5-10 класів.
Заняття проводили два рази на тиждень по 1,5 год. Головною метою занять секції карате фудокан є перш за все оздоровлення за допомогою руху, фізичне самовдосконалення, виховання в членів секції контролю емоцій, високої духовної та фізичної культури, високоморальної поведінки.
Заняття вимагають самодисципліни, постійної фізичної підготовки, яка удосконалювалась упродовж усього часу занять.
Керівник секції Бриж Б.П. має практичні навики з цього виду спорту та атестацію на синій пояс. Його вчителем є президент асоціації фундокан карате в Україні, осередок якої знаходиться в м. Рівне.
Створення секції карате в школі - давня мета вчителя. З метою пропаганди карате він планує запросити у вересні 2003 року своїх колег з м. Рівне і провести з ними показові виступи.
З досвіду роботи Стрільського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
До участі в культурно-дозвіллєвому комплексі с. Стрільськ залучено 350 дітей, що складає 85% від загальної кількості учнів. Силами учнівського та педагогічного колективів у школі створено виховний центр "Історія нашого села", в якому оформлені інформаційні матеріали "Перша письмова згадка про с. Стрільськ", "Птахи нашого краю", "Вулиці та урочища села", "Походження прізвищ", "Чоловічі та жіночі імена", "Старожили села" тощо.
В даний час учнівський та педагогічний колективи працюють над зібранням матеріалів для кімнати історії школи, які відображатимуть досягнення навчального закладу та його вихованців. Справою, яка згуртувала всіх жителів села, є організаційна робота по створенню "Літопису школи".
У навчальному закладі працює гурток "Юних екскурсоводів", керівником якого є вчитель географії Коляда А.О. Гуртківці брали участь в аналогічному районному конкурсі, де зайняли ІІІ місце.
Школярі є учасниками руху "Моя земля - земля моїх батьків".
Діють 5 експедиційних загонів, які об'єднують 76 учнів за напрямками:
- "Мій край - моя історія жива" (10-ті класи).
- "Роде наш красний" (8-мі класи).
- "Струни серця" (7-мі класи).
- "Кришталеві джерела" (6-ті класи).
- "Рідна мова моя солов'їна" (5-ті класи).
Крім того, у складі культурно-дозвіллєвого комплексу діють:
- дитячі танцювальний колектив "Райдуга" та вокальний ансамбль "Соловейко";
- драматичний гурток "Глобус" та ляльковий театр "Колобок".
Учасники названих об'єднань демонструють свої вміння під час проведення сільських та районних культурно-масових заходів.
З досвіду роботи Степанського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
У 2001 р. під керівництвом вчителя початкових класів Рачицької Л.М. відновив роботу Степанський народний музей. Музей складається з двох зал: історії та побуту степанців кінця ХІХ початку ХХ століття, нараховується 154 експонати, найдавніші з них датовані ХІІІ-ХV століттям, серед них зброя, яку знайдено на Степонському Валу, лопата часів Київської Русі, бивень мамонта та інші. У зборі та оформленні матеріалів Лілії Миколаївні допомагають вихованці місцевого колегіуму. Частими гостями музею є учні навколишніх сіл Калинівка, Дворець, Волоша, Грушівка, Мельниця, а також жителі селища та відпочиваючі санаторію "Горинь".
Експонати музею яскраво розповідають про історію села, побут його жителів, стародавні традиції, життя і творчість місцевих письменників та художників, історичних осіб, які відвідували селище: Петро І, О. Купрін, шведський король Карл ХІІ, Северин Наливайко.
Музейні матеріали допомагають учням у написанні рефератів, науково-дослідницьких робіт, розширюють знання з історії рідного краю.
Про роботу степанського народного музею відомо далеко за межами нашого району, адже Лілія Миколаївна підтримує творчі зв'язки та ділиться досвідом роботи з колегами з інших регіонів та нашої області.
Володимир Пінчук - знаний у селищі Степань, районі і за його межами майстер гирьового спорту. Закінчив Мирогощанський радгосп-технікум, повернувся у рідний Степань і очолив пасіку в місцевому господарстві. Але захоплення спортом не полишав. Від дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" отримав пропозицію очолити відділення по гирях. Особистим прикладом (неодноразово виборював першості з цього виду спорту), охопив заняттями хлопчаків селища. Власними силами обладнали напівпідвальне приміщення під важкоатлетичний зал, по кресленнях виготовити тренажери, укомплектували приладами, придбали гімнастичні бруси.
Наполегливість у щоденних тренуваннях принесла вагомі результати. Троє із випускників Володимира Пінчука виконали норматив кандидата у майстри спорту, багато інших виконали норматив І спортивного розряду і продовжують самостійно готувати підростаюче покоління з цього популярного у молоді виду спорту. На сьогодні більше 40 любителів залізної гри відвідують заняття у Володимира Васильовича. Сам він не тільки тренер, але і діючий спортсмен, активіст спортивного і громадського життя селища. Під час навчального року веде секцію загальнофізичної підготовки у ЗНЗ І-ІІІ ст. смт. Слепань. До 12-річниці Незалежності України планує взяти активну участь разом з командою територіальної громади у "Козацьких іграх-2003". Своїм життям, ставленням до справи Володимир Пінчук створив у молоді селища образ сильної, принципової, надійної людини, в якої сила тіла і духу може бути направлені тільки на благородні вчинки. Секція з гирьового спорту Володимира Пінчука є дієвою ланкою в роботі культурно-дозвіллєвого комплексу селищної ради, яка створює умови для молодих людей активно і з користю для здоров'я використовувати вільний час. У планах на майбутнє Володимира Пінчука пріоритетним є зміцнення матеріально-технічної бази та підготовка спортсменів високих досягнень.
Степанський будинок дітей та молоді є однією із ланок культурно-дозвіллєвого комплексу селища і нараховує 360 відвідувачів.
В червні-липні цього року гуртківцями БДМ було проведено 3 культерно-дозвіллєві програми в місцевому санаторії "Горинь" (керівники Марчук Валентина Степанівна і Палій Тетяна Володимирівна). Відповідно це поповнило бюджет позашкільної установи на суму 180 грн.
У селищі була проведена виставка кращих робіт школярів, яка розміщалась у Будинку культури "Мрія", проведено фестиваль дитячої творчості, для вихованців дитячих садочків поставлено лялькову виставу "Івасик - Телесик".
Слід відмітити і роботу гуртка "Шкіряний м'яч" (керівник Пилипенко В.В.). Юні футболісти (8-9 кл.) неодноразово відвідували столичний стадіон "Динамо", де проводились професійні ігри відомих футбольних команд. А в серпні цьогоріч за кошти батьків та спонсорів оздоровлюються на базі "Чорноморець" (м. Очаків).
У селищному будинку дітей та молоді створені належні умови для занять аеробікою, легкою атлетикою (кер. Сердюк Н.В.).
Члени клубу "Інтелектуал" (кер. Зданевич О.П.) двічі на місяць організовують екскурсії по краєзнавчих місцях Степанщини з проведенням різноманітних інтелектуальних та спортивних конкурсів та змагань.
З липня 2003 року започатковано роботу шашково-шахового клубу та обладнано тренажерний зал для молоді, що дало змогу додатково залучити 37 підлітків.
З досвіду роботи Тутовицького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
В 2003 році проводився районний фестиваль "Українська родина".
Фестиваль розпочався 1 лютого цього року в с. Селище і закінчився в липні в с. Любиковичі. Проводивсь він з метою духовного відродження національно-культурних традицій української сім'ї, збереження і передачі загальнолюдських цінностей для прийдешніх поколінь, привернення громадськості до сім'ї, як основи суспільства.
Фестиваль обійшов всі населені пункти району. На високому рівні проведено родинні заходи в м. Сарни, смт. Клесів, с. Тутовичі, с. Костянтинівка, с. Зносичі, с. Вири. Естафета "Українська родина" із оформленням книги-альбому.
Найбільше вразило проведення родинного заходу в Тутовицькій сільській раді. Фестиваль "Українська родина" розпочався піснею "Ой роде наш красний, роде наш прекрасний" в клубі с. Тутовичі. Сюди з'їхалися гості з усіх сіл ради, щоб привітати винуватців дійства: родини Гнатюків із Тутович, Галушки із Довгого, Гамзи із Цепцевич і Цуманів із Чемерного. Кожен навчальний заклад підготував літературно-художню розповідь про ці родини, розкрив всі позитивні моменти родинного виховання. Свято тривало більше трьох годин, а молодь радо вітала родини танцями, піснями й віршами. На фестиваль представили й українські рушники, що вишивали Марія Цуман і Світлана Галушко. Присутні були вражені долею цих людей: педагогічна династія родини Гнатюків складає до сотні років, Марія Цуман працює на педагогічній ниві вже більше 30 років.
Сільський голова Галина Савчик віднайшла і вшанувала саме ті родини, які заслуговують на подяку від влади, трудових колективів та жителів сіл.
З досвіду роботи Чедельського сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Село Чедель одне з найбільших у районі, в ньому проживає більше 3-х тис. чоловік, з них 1300 - до 28 років. Так що село росте, молодь одружується, народжуються діти, які відвідують садок, школу, заклади культури.
Одне погано - клуб, де збирається вечорами молодь, потребує капітального ремонту.
І почались ремонтні роботи після вибору сільського голови. З перервою в одне скликання знову обрано Олександра Івановича Цумана. Сільський голова добре знає молодь села, цікавиться їх уподобаннями і разом з виконкомом багато уваги приділяє розвитку і становленню культури на селі...
Кошторисна вартість проекту на клуб становить понад д100 тис. грн., але ця сума недостатня на всі заплановані роботи: заміну покрівлі, столярних виробів, підлоги, оббивні ззовні вагонкою, нову мулярку. Та ще й задумали у клубі створити спортивну кімнату, на яку теж треба чимало грошей. Тому заклик сільського голови допомогти в народній будові сельчани сприйняли однозначно. З ранку до вечора людно і гамірно в приміщенні клубу, а серед присутніх багато молоді. Завідувач клубом Геннадій Мельник знайшов спільну мову з юнаками, і всі вони після робочого дня безкоштовно відвідують молодіжні диско-вечори. А сам п. Геннадій всі матеріали підвозить до народної будови власним транспортом.
Завершити всі ремонтні роботи намічено до грудня. І віримо, що молодь с. Чудель буде проводити своє дозвілля в гарному, теплому закладі культури.
З досвіду роботи Сарненького сільського
культурно-дозвіллєвого комплексу
Одним із основних напрямків роботи в галузі молодіжної політики є робота з обдарованими дітьми та молоддю. Молодь міста залучена до проведення фестивалів різного рівня: районний фестиваль "Мистецтво молодих", міський фестиваль "Первоцвіт". Проведена конкурсна програма для інтелектуалів "Брейн-ринг", конкурс віршів та прозових творів "Моє рідне місто".
З метою всебічного розвитку дітей клуб за місцем проживання "Юність" за фізкультурно-спортивним та художньо-естетичним напрямком, фізкультурно-спортивний клуб для інвалідів "Повір у себе", де залучено дітей та молодь з вадами здоров'я. На даний час клуб має багато здобутків, члени клубу є постійними учасниками обласних та всеукраїнських змагань, мають у своїх рядах два чемпіони України з пауерліфтингу: Джеджеру Наталію (майстер спорту 2003 року) та Панчука Володимира (канд. в майстри спорту 2003 року), ряд призерів різного рівня.
З метою виховання громадської активності у молоді, залучення молодіжної громадськості до формування та реалізації державної молодіжної політики, участі у вирішенні актуальних молодіжних проблем діє молодіжна громадська організація "СМАРТ" - 20 членів, дитяча громадська організація "СПОУ" - 1150 членів, "ЛУР" - 220 членів.
Спільно - громадськими організаціями проведено акцію з метою вивчення громадської думки "Якби я був мером...", з метою організації змістовного дозвілля молоді та виявлення і підтримки творчих особистостей щотижнево проводиться розважальна програма "Караоке на майдані".
З метою зайнятості молоді під час літніх канікул при навчальних закладах діють табори праці та відпочинку, дозвіллєві майданчики по мікрорайонах міста. Проводяться різноманітні спортивні змагання: з боксу на честь загиблого воїна-авганця Я. Губені, з міні-футболу серед дворових команд міста, сімейні змагання "Тато, мама, я - спортивна сім'я", з вуличного баскетболу, спартакіада "Веселі старти".
Глядацький зал переповнений. Чимало присутніх змушені стояти попід стінами та у проходах. У залі від малого до старого. Усі зачаровано спостерігають за дійством на сцені. Безкінечно спалахують фотоапарати, працюють фотокамери. Кожен намагається вихопити найцікавішу мить, зафіксувати надзвичайне, що відбувається перед ним. Що ж змушує на початку літа ось уже вп'яте зібратися тут стількох людей? Звіт-концерт приватної дитячої хореографічної школи Сергія Галушка.
Трохи більше п'яти років тому Сергій задумав створити чудо. І не помилився. У м. Сарни вперше на Рівненщині була створена приватна хореографічна школа. Скільки минуло за цей час? Скільки прибуло? Які сходинки проблем, бар'єри потрібно було переступити, подолати і взяти, щоб досягти бажаного? Та до того ж усе вперше... Оповісти і перерахувати складно.
Одне можна сказати сьогодні впевнено. Це диво Українського Полісся. Це школа, у якій займаються хореографією понад 200 дітей. Належного мистецького рівня допомагають дітям досягти п'ять викладачів хореографів.
Творча скринька школи зібрала біля сто постановок. Це: "Журавлі", "Перетворення", "Поліські веселики", "На галявині", "Білосніжка і гноми", рок-н-рол, танго, "Повільний вальс", і багато-багато чарівного, прекрасного, простого і складного, що можуть показати і чим порадувати себе та глядача її вихованці. Жоден концерт, жодне свято в районі не обходиться без участі в них вихованців Сарненської приватної дитячої хореографічної школи Сергія Галушко.
Вже і перші визнання школа має. Це диплом Всеукраїнського конкурсу-фестивалю сучасної хореографії, що проходив у м. Миколаїв, 1999 рік. Та диплом п'ятого Міжнародного фестивалю "Золотий лелека" у м. Коблево, 2000 рік.