У народі твердять, що кожна народжена на білий світ людина є талановитою. Однак, ніхто не може заперечити й того, що здібності дитини залежать і від здібностей її батьків. Не випадково кажуть, що  яблуко від яблуні далеко не падає.

Тут уродженцю села Кричильськ, що в Сарненському районі Рівненської області  поталанило неабияк. Бо ж батьками в нього були прості та працьовиті мудрі люди. Особливо неординарною   людиною  був батько Леоніда—Зінько, який прославився на все село своїм талантом… пересмішника. Старий Зінько настільки допікав дотепним словом  багатьом з нікчемних типів, а почасти навіть владі, що  доводилося  не раз підставляти  свою долю й долю родини  під небезпеку.  А розумні кричилівці цінували   талант  Зінька  Куліша як гумориста-імпровізанта.

Цей талант перейняв у батька й син Леонід. Тому й здобув у Луцьку вищу освіту, став учителем  історії та прекрасним письменником-гумористом. У студентські роки з’явилася його перша     публікація в республіканській пресі.

У Луцьку він познайомився з письменниками та поетами    Волині, й відомий  поет Володимир Лучук запропонував вірші  Леоніда до колективного збірника “Пісня і  праця”, що вийшов у 1968-му році у видавництві “Каменяр”.

З роками тематика поезій молодого поета ширшає. Все частіше і частіше Леонід Зіновійович пише для дітей. Поезію його дитячої тематики постійно передає літературна редакція української радіомовної компанії, вони з’являються на сторінках дитячих журналів “Малятко”, “Барвінок”. Адже творити для дітей—значить, мати   талант у квадраті, якщо не в кубі. Найменший читач відразу відчуває лукавість чи нещирість. Відтак не кожен твір, не кажучи вже про книгу, приймає до себе.

Саме з написання дитячої книги “Як горобчик рахував” розпочав наш земляк своє сходження на Парнас. У житті кожної людини є пам’ятні, знаменні події, дати, що залишаються на все життя. Одна з них  закарбувалася і для  Леоніда Куліша: у 1990-му його прийняли до Національної спілки письменників України. А передував цій події вихід у світ дитячої збірки “Горобці про літо  мріють” у    видавництві “Веселка” .

А потім одна за одною в інших видавництвах з'являлися  друком його нові книженята для малят: “Дівонька-круглая голівонька”, “Чого мовчала мишка”, “Тридцять три сороки”, “Кіт чекає на обід”. 

Багата дитяча творчість Леоніда Куліша й на жанровість. Тут і співанки, с і скоромовки, і загадки, і гуморески… З ним охоче працювали художники, читці, співаки,   редактори. До всього цього – він був прекрасний краєзнавець, добре знав історію рідного краю. Для нього не байдужа доля рідної землі, красуні Горині, навколишніх лугів і лісів.

А ще писав чудо - легенди, перекази, які прочитавши один раз - не можливо забути. Це історія нашого краю: “Синій вир”, “Мшані кладки”, “Погоня”,  “Турово”,  “Русявка”,  “Дівочий брід”.  

Але це ще не все. Його твори перекладали, публікували в Росії, Білорусі, Молдові, Словакії, Канаді (на десяти мовах).

Сьогодні ім'я Леоніда Зіновійовича Куліша  заслужено  ставлять у ряд із найвідомішими українськими творцями   художнього слова, насамперед у царині дитячої літератури, де     подібних творців не так і густо.

Любов до людей, до рідного краю сформувала поета. Саме з тієї любові витікає той незабутній  струмок його самобутньої творчості, його мови.

Недоживши декілька днів до ювілею раптово зупинилося серце славетного земляка. Невблаганна смерть перекреслила всі творчі плани і задуми талановитого митця. Але пам'ять про видатного маестро гумору й сатири,  визнаного класика дитячої літератури, пристрасного журналіста і краєзнавця Леоніда Куліша буде жити вічно в наших серцях.