Г
а л и н а і в а н ч и ш и н а
 |
Народилась 17 лютого 1967 р. в с.Чабель. Рано навчилась
читати. З дитинства любить книги,
поезію.
Після закінчення
восьмирічки
вступила в Рівненський кооперативний
технікум. За
розприділенням залишилась працювати в
Рівному.
Невдовзі вийшла заміж. У 1988 р. народився
син Роман.
У 1992 р. важко захворіла
і була прооперована. Так у 25 років
стала інвалідом ІІ групи. З роботи
звільнили
у зв’язку зі станом здоров’я.
Через
сімейні
і особисті обставини повернулася з
сином у село до мами.
Працює бібліотекарем у
Чабельській ПШБ.
Закінчила Дубенське училище культури.
У вільний час в’яже, вишиває, читає,
пише вірші.
Інвалід ІІІ групи загального
захворювання.
|
Село
моє в обіймах диво-лісу,
Заквітчане
садами навесні,
Дитячих
мрій й надій
моїх колиска,
Найкращі
в світі мамині пісні.
Поліський краю
мій – ліси, ліси, як море,
Лелечий
краю – наймиліший на
землі,
Лиш
тут найяскравіші сяють
зорі
І
найясніше небо в
вишині,
І тільки тут медово пахнуть трави,
Й
чорниці
найсмачніші тут лиш є.
Живуть
казки, з якими виростали,
І
довгих літ зозуля накує.
Хай скаже хтось, що кращий край є
Й
краща є країна, і кращий
світ,
І
гори, і моря, -
Та
де ще є скажіть, ота стежина,
Якою
мама вперше вас вела?
* * *
Чим
пахне сум? – Осінніми дощами,
Це
хризантеми терпкий аромат,
Це
запах шелесткого листя під ногами, -
Так
пахне сум за тим, ще не вернеш назад.
А
радість? Радість пахне літом,
Це
пахощі троянди й полуниць,
Це
аромат зела
і літепла над світом,
Це
запах свіжий і щемкий зірниць
Кохання?
Кохання пахне ніжно – сон-травою,
П’янким
дурманом весняних садів,
І
теплим вітерцем між мною і тобою,
І
гілкою бузку, що під
вікном розцвів…
* * *
Одинокими, холодними ночами,
Як
душа засмучена не спить,
Біль
я свій виписую віршами
На
папері, що усе стерпить.
Я
нікому їх не прочитаю,
Подрузі,
хіба що, тай усе,
Осінь,
разом з мокрими листками,
Їх
кудись у безвість занесе.
Там
спочинуть радість, сум і туга,
Там
згорять страждання у вогні,
Що
колись, з осінніми димами,
Знову
пригадається мені.