Народився С.І Чуприна 15 листопада 1915 року. З дитинства вбирав він в свою душу красу народних самоцвітів: пісні, легенди, неповторну чарівність і красу рідної природи, жадібно слухав розповіді старших про минуле, що приходило з сивої давнини відгомоном тих часів.

     Його перші твори, написані вугіллям на шматках дерева, вбирали все почуте, бачене про героїчне минуле рідного краю, що ще дзвеніло в піснях, легендах, переказах оживало на його картинах. Вони дивували старших, привертали увагу багатством змісту і фрми і здавалось, що то не дитяча уява творила їх, а сама наша історія, життя.

       Захоплення здібного хлопчика помітив його вчитель малювання з місцевої школи Владислав Даховський, який і став першим наставником майбутнього митця. Радив віе продовжити мистецьку освіту, але дорога до науки була закрита тогочасною дійсністю в буржуазно-поміщицькій Польщі.  

    Отже, мрія про вищу освіту залишилась лише мрією для здібного юнака, потрібно було важкою працею здобувати хліб. Молодий художник і в цих умовах знаходив можливість  самостійно вдосконалювати свою майстерність. Народжувались нові картини з-під його пензля, несучи  радість творення і краси не тільки митцеві, а й землякам.

     З довоєнної художньо-мистецької спадщини С.Чуприни нічого не збереглось. Твори художника стерли бурхливі грози, що прошуміли над землею, яку він і в дні радощів, і в дні горя палко любив.

    Після війни С.І.Чуприну не залишає бажання вчитись, працювати. Він продовжує вдосконалювати техніку живопису свого улюбленого виду малювання.

 Закінчивши вечірню школу, вступає в Московський заочний  народний університет мистецтв і в 1972 році успішно закінчує його.

    За цей час самодіяльний художник створив цикли картин з життя Степаня дохристиянського періоду. Його картини „Вечір на Івана Купала”, „Вдень на Івана Купала”, „Вдень  на Івана Купала”, „Скоморохи в Степані”, „Урожай” розкривають напівзабуті сторінки історії, побуту, звичаїв, обрядових традицій далеких пращурів.

   Створив такі картини:

„Хрещення степанців в Горині”, „Степанський монастир під Комарівкою”, „Ой на горі тай женці жнуть”, „Лассо”, „Перехід козаків через Степань”, „Ой чого ти почорніло, зелене є поле”, „Бій з татарами в Степані”, „Козацький мурованик”, „Татарський муроваваник”, „Ярмарок в Степані”, „Осінній ліс”, „Напровесні”, „У Броварні” і інші.

      Кожна картина Степана  Івановича примушує думати, пробуджує уяву, народжує світлі сподівання. Звичайно, такі роботи несуть не лише естетичне задоволення, вони мають великі пізнавальне значення, вони примушують думати. А це вже успіх, справжній творчий тріум митця. Свідченням цього є лауреатські медалі, дипломи та інші відзнаки художника. Виставки його картин неодноразово організовувались в рідному стерані, Кузнецовську, Рівно, Києві (у Спілці письменників України). Карти6ни Степана Івановича є сьогодні на за океаном – у Канаді.

  Але донедавна були і інші слова обмови і опаплюження.

      А він, будівник, будівничий, митець і далі малював свої картини. Скромно жив в дерев’яній хаті по вулиці Шевченка. У цій хатині мала б бути його картинна галерея. Стільки відвідувачів його господи написало про це!