Подорож у країну словників
(бібліотечний
урок)
Мета: Поновити у пам’яті учнів усе,
відоме їм з історії письма та друкарства;
удосконалити практичні навички
використання різних видів словників;
виховувати в учнів розуміння соціального
призначення рідної мови як державної, як
основи розвитку українського народу.
Обладнання:
Книжкова
виставка, енциклопедії, словники, довідники,
рекомендаційні покажчики, відгуки учнів
про прочитану книгу, платівки, плакати з
написами:
“Словник
– це весь всесвіт в алфавітному порядку”,
“Якщо добре поміркувати, словник – це
книга, книг!” (А.Франс)
Не
бійтесь заглядати у словник.
Це
пишний яр, а не сумне провалля.
Збирайте,
як розумний садівник,
Достиглий
овоч у Грінченка й Даля.
(М.Рильський)
Малюнки із зображенням папірусного сувою.
Глиняної таблички, берестяної грамоти,
пергаментного кодексу, зображенням пам’ятника
І.Федорова у Львові.
Любі друзі! Розпочати наш урок пропоную
екскурсом “Доля книги, її минуле і
сьогодення”
В
нас мудрість вічна і любов жива...
А
хтось же нас народжував, слова,
Хтось
ці суцвіття звуків винаходив,
Що
стали потім мовами народів.
І
хтось у серці проситься в імлі,
І
кличе душу, і тривожить знову,
Стоїть
і кличе древньо - стовіковою,
Хоч
не лишив нічого на землі,
А
лиш одне на віки-вічні – слово!
Ви добре уявляєте, який
вигляд має сучасна книга. Довгим був шлях до
сучасної книги. У різних народів були різні
засоби письма, і різні матеріали: на кам’яній
плиті слова висікали, на сторінках із шовку
наносили пензликом, на пальмових листках
- видряпували.
До
нашого часу дійшли “книги” на глиняних
дощечках, папірусі, пергаменті, бересті.
Хто знає, де вперше були знайдені папірусні
сувої?
Я
прочитала багато книг і знайшла цікавий
матеріал.
Папірус – це рослина, яка росла на берегах
Нілу в Давньому Єгипту. Декілька тисяч
років тому єгиптяни навчилися виготовляти
з нього тонкий крихкий світло-коричневий
матеріал для письма.
Писали на ньому дерев’яними паличками. Які
вмочали в чорні чорнила або фарбу. Із
серцевин и рослини робили вузьку стрічку
довжиною декілька метрів – сувої... На
кінцях сувої прикріплювалися реєчки. Кожен
сувій зберігався в шкіряному футлярі, до
якого прикріплювалися дерев’яні ярлики з
назвою рукопису. Римляни називали їх титул
юсами. Звідси пішла назва титульного листа.
А де були поширені папірусні сувої?
Папірусні сувої були поширені не тільки в
Єгипті, а також в Греції і Римі. Деякі з них
дійшли до наших часів і зберігаються у
найбільших музеях світу.
Перед вами
глиняна табличка. Що ви знаєте про глиняні
таблички?
Виготовлялися таблички, як і папірус, в
стародавньому світі в Месопотамії. На
вологій м’якій глиняній дощечці писці
тригранною паличкою видавлювали знаки,
схожі на клин. Писемність ця звалася
клинописом. Після цього дощечку обпалювали.
При розкопках у Ніневії – столиці Ассирії
– було знайдено цілу бібліотеку,
зберіглися десятки тисяч глиняних табличок.
Одна книга складалася з десятків табличок у
дерев’яних ящиках.
Вік папірусних сувої і глиняних табличок –
4 -5 тис. років.
А про пергаментні кодекси? Хто
розповість, де вони виникли?
На весь стародавні світ славилась
Олександрійська бібліотека в Єгипті. В ній
було зібрано до 700 тисяч сувоїв. Вчені та
письменники всіх країн приїздили туди
навчатися в зручних читальних залах. Цар
Пергаментного царства Євмен ІІ вирішив
створити бібліотеку, яка б перевершувала
Олександрійську. Коли про це дізналися
єгипетські царі, то вони заборонили
вивозити папірус у Пергаментське царство.
Тоді, як говорить стародавня легенда,
пергаменці навчилися зі шкір тварин
виробляти новий письмовий матеріал –
пергамент. Він був міцніший і зручніший для
письма, ніж папірус, з нього можна було
зробити більш зручніші за формою книги. На
перших порах книги з пергаменту писалися на
зразок папірусу – у вигляді сувоїв. Потім
стали згинати великий лист пергаменту
вчетверо, у вигляді зошита. Декілька
зошитів згинали разом і одержували книгу,
яку називали “Кодексом”. Звичайно кодекси
були рукописні. Зовні вони вже нагадували
сучасну книгу. Готовий рукопис
замикали в міцне переплетіння з дерев’яних
дощечок, обтягнутих шкірою. Декілька
пергаментних книг, створених у Київській
Русі, дійшло до наших днів. Одна з них
справжній шедевр книжкового мистецтва – “Остромирово
Євангеліє”.
Подивіться, будь-ласка,
що це таке? Так, звичайно кора дуба, кора
берези. Але і її використовували для письма.
Хто з вас може розповісти про це?
Береста – це
кора берези. На ній і писали наші предки -
слов’яни. Знаки на бересті наносилися
кісним стержнем з вушком зверху, через
яке присмикалась нитка. Стрижень можна було
підвішувати до пояса.
На бересті писали не тільки невеликі
записки, але й книги.
Російський
письменник XVІ
століття Йосиф Волоцький писав: “В обители
блаженного Сергия саміе книги не на хартіях
(на пергаменті) "писаху, не на бересте".
Берестяні книги дійшли до нашого часу. Одна
з них зберігається в бібліотеці Академії
наук.
Пергаментні
книги були дуже дорогі. Для рукопису в 700
сторінок треба було вирізати ціле стадо
тварин. З берести ж книги були дуже дешеві.
Тому книга отримала таке широке
розповсюдження на Русі.
Тепер ми
познайомилися зі старшою сестрою
друкованої книги – літописним зведенням.
Чи чули ви щось про літописців?
Ні один
матеріал для письма не одержав такого
визнання, як папір. Крилами, що розносять по
світу думки мудреців, назвав папір великий
узбецький поет
Алігер Навої.
Наприкінці
30-х – на початку 40-х років XІ
століття завершено найдавніше літописне
зведення. Починалося воно розповіддю про
легендарних засновників Києва – братів Кий,
Щека і Хорива та сестру їх Либідь.
Однак у цьому зведенні ще не
вказувалося, в які роки відбувалися події.
На початку XІІ
століття за князювання Володимира Мономаха
на основі попередніх зведень монах Нестор
створив “Повість минулих літ”, довівши
записи до 1113 року. У первісному вигляді цей
літопис до нас не дійшов. Він зберігається у
декількох копіях пізнішого часу.
Отже, ми познайомилися з літописанням. А де ж уперше виникло книгодрукування на папері?
Винайти книгодрукування намагалося
багато людей в різних країнах. Але краще за
всіх це зробив німець Іоганн Гутенберг. Він
став відливати букви із металу. Із окремих
букв складав слова цілі рядки і сторінки.
Він винайшов механічний друкарський станок,
що дуже прискорило друкування книг. Першу
славнозвісну сорокорядкову біблію він
надрукував у 1456 році.
А що ти знаєш
про перших російських друкарів?
Чотириста
років тому в Росії знамениті російські
майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець
віддрукували першу книгу. 19 квітня 1563 року
Іван Федоров приступив до набору першої
друкованої книги. Це була церковна книга “Апостол”.
За своє життя Іван Федоров випустив
декілька книг. Серед них коротка граматика
з російської азбуки, перший російський
підручник. На могилі російського
першодрукаря викарбувано напис: “Друкарь
книг, перед тем невиданных ”.
Отже, минулий
століття з часу виникнення книгодрукування.
І хоч немає нічого спільного між
середньовічним друкарством, де все
робилося вручну, і сучасною друкарнею, яка
обладнана новітніми машинами, принцип
друкування залишився колишній. Тільки
тепер всі процеси автоматизовані. Зараз
створено цілу галузь індустрії –
поліграфічна промисловість.
Потоком виходять із
друкарні книги – у бібліотеки, в
книжкові магазини, до читача.
Як
працювали літописці?
Як
їм жилося?
А
як зараз з’являються на світ книги?
Читаючи книги,
газети, журнали, ми отримуємо багато нової
інформації, пізнаємо багато нових
незрозумілих слів. Людина безсила
зберігати в пам’яті все: події минулого і
теперішнього, дати, факти, імена. І коли
потрібна відповідь на питання чи якась
довідка на допомогу приходять словники і
довідники.
Ось перед вами
виставка книг. Це книги – всезнайки, скупі й
щирі одночасно, в
них немає нічого зайвого і є багато
потрібного. Одні підкажуть вам назви річок,
міст, морів, гір. Інші розкажуть про хвороби
та їх лікування. Треті – про рослин та їх
корисні властивості. Такі книги
називаються довідниками.
Будь-який словник –
це збірник слів за алфавітом. Слово, яке
треба пояснити, в словнику набране крупним
шрифтом.
Буває,
що слово відоме давно,
А
знає не кожен, що значить воно.
І
тут у пригоді стає визначник
Скарбів
наших мовних – тлумачний словник.
Видатний вчений,
лікар, письменник В.Даль зібрав двісті
тисяч слів і для кожного слова знайшов
тлумачення. Поруч зі словником В.Даля
стоїть і словник української мови
видатного українського письменника Б.Грінченко
підсумував майже столітні зусилля
української інтелігенції у формуванні мови
свого народу. За це він заслуговує на вічну
пам’ять і пошану.
Слова розміщені у
словнику в алфавітному порядку. Усі слова,
крім односкладових, подаються з наголосом.
У тлумачному словнику розкривається
значення слів. Є слова, які мають одне
лексичне значення, і ці значення
позначаються цифрами.
Ми запрошуємо вас
узяти участь у грі-конкурс “Хто краще? Хто
швидше? Хто точніше?” Вам потрібно за
допомогою тлумачного словника визначити
значення данних слів:
1
команда
Мистецтво;
Фестиваль;
Країна;
Епіграф;
Кворум;
Фольклор.
2
команда
Метафора;
Просвітитель;
Епілог4
Буква;
Буква4
Азбука;
Діалог.
Ви добре впоралися
із завданнями, правильно і повно пояснили
значення слів. Так ви дізналися, що для того,
щоб зрозуміти логічне значення слова,
правильно його вживати, потрібно частіше
звертатися до тлумачного
словника.
А от якщо ви не
знаєте, як писати чи вимовляти те чи інше
слово, вам потрібно звернутися до
орфографічного словника.
Знайти
і записати правильно слова:
1
команда
Новий рік;
Нікуди;
Кіловат-година;
Камінний;
Їдальня;
Закінчення.
2
команда
Новела;
Нікуди;
Канів;
Істинний;
Їстівний;
Завидки.
В ньому
дається правильне написання слів, при
написанні яких можуть виникати певні
труднощі.
Ми з вами
говорили про одномовні словники. а ще є
багатомовні, коли в одній книзі зібрані
слова з різних мов. Вони потрібні тим, хто
читає книжки, написані іноземними мовами.
Перекласти
слова:
1
команда
Мати;
Сади;
Книга;
Словник;
Мир;
Країна;
Батько.
2
команда
Сестра;
Жити;
Вчитися;
Писати;
Читати;
Друг;
Брат.
Це російсько-німецький,
російсько-український словник. Для того,
щоб вправно користуватися словником,
потрібно уважно прочитати передмову до
нього.
Російсько-український
словник складено в алфавітному
порядку. Проти кожного
слова російською мовою подається
переклад українською мовою. А якщо слово
багатозначне -
дається переклад кожного значення.
Ми
запрошуємо вас
узяти участь ще в одному конкурсі, який
називається “Спритний перекладач”. Вам
потрібно за дві хвилини перекласти якомога
більше слів.
1
команда
Озорник – пустун
Безделушка –
дрібничка
Письмо –Лист
Галстук – краватка
Утюг – праска
Гвоздь – цвях
Вещество –речовина
Выставка –
виставка
Говорун – балакун
2
команда
Гурьба – юрба
Темница – в’язниця
Карта – карта, мапа
Сеть – тенета
Задеть – зачепити
Уяснить – з’ясувати
Носки – шкарпетки
Шалаш – курінь
Колодец – колодязь
Пояснити значення фразеологізмів:
1
команда
Взяти ноги в руки;
Знати на зубок;
Боки обламати;
Бити дрижаки;
В’язи скрутити;
Гарячку пороти.
2
команда
Взяти
ноги на плечі;
Взяти
бика за роги;
Боком
виходить;
Гадки
не мати;
Гаряча
голова;
Дістати
гарбуза.
1
команда
Деркач
Диплом
Дунаєвський
2
команда
Кошка
Курган
Кушка
Молодці! Я
бачу, ви зрозуміли, як користуватися
словниками. Словники – це дуже корисні й
цікаві книги, книги-помічники, до яких вам
потрібно звернутися у скрутну хвилину.
А тепер
давайте підведемо підсумки нашого уроку.
Що
нового ми дізналися на уроці?
Який
матеріал використовували для письма в
давні часи?
Що
таке пергамент? З чого його виготовляли?
А
чому на зміну пергаменту прийшла береста? З
чого його виготовляли?
Кого
з перших російських друкарів ви знаєте?
Як
створювались перші друковані книги?
Для
чого потрібні словники?
А
яким словником слід користуватися при
перекладі тексту?
У
словниках і довідниках зібрання знання,
накопичені багатьма поколіннями. Ці книги
вчать вас, бережуть ваші сили і час,
допомагають виправляти помилки. І
закінчити урок я пропоную віршем
Олександра Олеся “Рідна мова в рідній
школі”
Рідна
мова в рідній школі!
Що
бринить нам чарівніш?
Що
нам ближче і миліш?
Що
дорожче в час недолі?
Рідна
мова Рідна мова!
Що
єдине нас злива –
Перші
матері слова,
Перша
пісня колискова.
Наша
мрія золота,
Наше
гасло і мета:
Рідна
мова в рідній школі!