Богуславська Лілія Ростиславівна народилася в місті Сарни. Закінчила міську середню школу №4. Гарно вчилася, але з дитячих років мала важку хворобу – астму.

     Але не скорилася. Людина народжується для щастя, для хорошої долі. Та доля – злодійка зробила своє...

   Не всім відомий душевний біль довелося відчути їй ще в ранньому дитинстві. Донька відомого в місті лікаря  Богуславського Ростислава Євгеновича  здавалося б, мала бути здоровою. Та ні, Ліля переносили складні операції одну за одною. Лікарняна палата, ліжко  часто замінювали  її домівку.

    Та її душа бунтувала, хотілося жити повноцінним життям. І Ліля вступає до Київського інституту культури на бібліотечний факультет, успішно його закінчує. Влаштовується на роботу у міську бібліотеку на посаду бібліотекаря. І ось тут вона, не шкодуючи себе, та, незважаючи на прогресуючу хворобу - доводить про свою повноцінність. Книги для неї все.  Серед них  вона  почувається “королевою”. Ліля долаючи біль, всі життєві негаразди і навіть те, що у неї ІІ група інвалідності не полишає своє покликання. Це “ходяча енциклопедія” – кажуть про неї працівники бібліотеки.

       З дитячих років  кохається у квітковому царстві. ЇЇ помешкання наче оазис чудової флори, який зігріває душу і серце.

  “ А як раділа Ліля, коли при бібліотеці створювалося любительська об’єднання “Азалія”, - не передати словами!” . Вона наче розквітла та  помолоділа.

     А ще Ліля Ростиславівна  шиє та  малює чудові  малюнки .

     Лілію Ростиславівну  оточували і оточують чуйні люди, серед яких вона не почувається одинокою, самотньою, безпомічною, розгубленою.

     Вона одна з тих жінок, від яких випромінюється імпульс доброти та поваги.