Борис Швед

    Борис Григорович народився 10липня 1906 року в місті Сарни на Рівненщині в родині слюсаря депо залізничної станції. Батько, Григорій Семенович, мав вроджений дар до ремесел столярував, знався на слюсарній справі. Отож йому, неабиякому майстру, вдалося влаштуватися у залізничне депо. Ходив вулицею Польовою, де оселилася родина, поважно, у форменному мундирі, застебнутому на всі гудзики, та високому кашкеті, викликаючи заздрість сусідок і повагу навколишнього чоловіцтва. Його цінували за розум, природний такт, жартівлива вдачу, постійне бажання прийти на допомогу.

Мати, Тетяна Василівна, ледве вміла писати й читати, але прекрасно володіла даром народного оповідача, знала напам'ять безліч казок, легенд, пісень, прислів'їв, приказок, захоплювалась вишивкою та гаптуванням. Саме вона прищепила старшому синові Борису, а окрім нього в родині зростали Ганна, Олександр, Марія, Микола, любов до мистецтва - живопису і літератури, змалечку заохочувала до віршування, була першою слухачкою й поціновувачем його ранніх творів.

  Закінчив вище початкове училище. Працював помічником у перукаря. У 1927 році призваний до польської армії. Після військової служби одружився і переїхав до містечка Рожище, що неподалік Луцька, де працював перукарем. У жовтні 1944 року мобілізований до червоної армії, воював з німцями. На початку 1945 року загинув біля села Черна Струга неподалік Варшави, де і похований у братській могилі.

   У  тридцяті роки написав повість "Поліщуки", яка у 1938 була видана у Львові двома невеличкими томиками. Цю повість окремою книжкою випустило видавництво "Каменяр" у 1965 році, а в 2002 році була перевидана Рівненським ООТ  "Просвіта" ім. Тараса Шевченка. Написав ще два прозові твори - "Помста дочки" та "До ідеалів", але рукописи загубилися в роки війни.

   Як зазаначали видавці "Поліщуків", у своїй повісті Борис Швед "...дає картини з поліського життя, картини, безумовно, написані талановито і, щоважніше, правдиво життєві. Те, що читач найде в повісті, - це дійсна правда, правдиве реальне життя, ні дрібки не прикрашене фантазією. "Поіщуки" - це ... нотатник, писаний життям, а не уявою".