Культура в нашому житті

Бібліографічний огляд літератури

Підготував:

Назаров Валерій Вікторович

інвалід   ДЦП

    Зародившись на зорі існування людства, як перша спроба людини відобразити і змінити навколишній світ, донести інформацію про нього до інших людей і нащадків, розвиваючись разом з людиною і одночасно підносячи на новий рівень розвитку саму людину культура стала духовною основою цивілізації. Вона вбирає в себе всю сукупність досягнень людства у виробничій, суспільній, духовній діяльності, являється могутнім засобом виховання людини, джерелом її натхнення і творчості. Пропонуємо читачам ознайомитись з деякими книгами з питань культури.

    Викладачам, студентам вузів, всім хто цікавиться питаннями виникнення, розвитку і функціонування культури адресована видана на виконання Національної програми випуску соціально значущих видань книга А.П.Могильного “Культура і особистість” (К.: “Вища школа”, 2002,303ст.). В ній показана історія походження і значення поняття культура, який зміст в нього вкладають від Просвітницької доби до наших днів. Автор висвітлює ті функції, які відіграє культура в суспільстві, зокрема такі як соціальна, пізнавальна, інформаційна, соціально-мотиваційна та інші, торкається проблеми культурної спадщини наголошуючи на необхідності обачного і розумного відношення до культури минулого, приділяє увагу питанням єдності гуманітарної, технічної та природничо-наукової культури, пізнання дійсності науковими, міфологічними методами, та за допомогою художніх образів, розкриває питання творчості в культурі її неоднозначний характер, дає характеристику ознак творчої особи. Цінність даної книги полягає також в тому, що в ній розповідається про проблеми, що виникли в культурному розвитку країн колишнього Союзу в зв’язку з його розпадом, та багатогранність завдань національно-культурного розвитку України.

    Естетика як окрема галузь знань бере свій початок з ХVІІІ століття, але біля її джерел стояли античні філософи стародавньої Греції і Риму. Збірник “Віхи історії античної естетики” (К.: “Мистецтво”, 1988, 288ст.) твори якого вперше публікуються українською мовою знайомить з поглядами видатних вчених стародавніх часів на першоджерела прекрасного, їх прояви в житті та відображення в мистецтві. Видатний грецький вчений енциклопедист Аристотель який жив в 384-322 роках до н.е. дає визначення прекрасного, характеризує його ознаки, визначає що таке мистецтво, говорить про те, що воно повинно відігравати виховну роль, про єдині джерела що живлять науку і мистецтво. Вже в ті далекі часи він вказував на суспільну роль мистецтва.

    Привертає увагу твір Невідомого автора “Про високе” який через бурхливий плин століть не в повнім обсязі дійшов до нашого часу. В ньому показана суть високого, його складові частини, що є протилежністю цієї естетичної категорії.

    Серед деяких представників Римської естетичної спадщини маємо змогу познайомитись з поглядами Цицерона, який говорив що тільки людині властиві здібності естетичного пізнання світу, різнобічно розглядав предмет мистецтва. Книга знайомить з виникненням і розвитком таких форм образотворчого мистецтва як образові, мармурової, глиняної скульптури, живопису. Більш детально познайомитись з добою в яку творили автори дає змогу великий розділ коментарів вміщений в книзі.

    Важливу роль як складова культури відіграє в суспільстві мораль підносячи і облагоджуючи ті сфери життя на які вона здійснює свій вплив. За допомогою афоризмів, прислів’їв, мудрих висловлювань видатних людей минулого і сучасного вводять читачів в багатогранний світ моралі В.Н.Назаров і Г.П.Сидоров автори збірника “Розум серця” (М., Політвидав, 1989, 605ст.). Побудова книги відтворює розвиток моралі через структуру моральної свідомості. В першому розділі розглядаються такі важливі теми як “Мораль і духовне життя суспільства ”, “Цінність орієнтири життя”, “Етика і культура”. Розкриваючи моральний світ людини автори показують його через властивості характеру і стану волі, моральні якості людини концентрують увагу на тих якостях, що мають стійкі загальнолюдські традиції, значну увагу приділяють темі відносин суспільства і особи її громадянській позиції.

    Представлені в збірнику матеріали узагальнюють досвід мистецтва виховання, дають уяву про моральні перспективи людини.

    Якщо поглянути на шлях і досягнення культури як єгипетські піраміди, стародавні храми, музика, поезія, то на перший погляд між ними немає нічого спільного але це не так, тому що в основі їх побудови лежить спільне поняття – формула краси, або золота пропорція.

    В цікавій і популярній формі про те що являє собою це поняття, гіпотези його відкриття та прояви в природі, науці, техніці, культурі розповідає книга М.А.Васютинського “Золота пропорція” (М., “Мол. гвардія”, 1990, 238ст.), що вийшла в серії “Еврика”. Ведучи мову про гіпотези відкриття золотої пропорції автор зазначає, що вона вперше була відкрита Піфагором і разом з тим наводить свідчення вчених сучасників Піфагора, які показують що це поняття було запозичено ним у вавілонян. Більш ґрунтовно вивчив і обґрунтував золоту пропорцію італійський математик ХІІ століття Фібониччі. Ця пропорція покладена в основу побудови грецького храму Парфенон і ряду храмів Росії, які і в наш час вважаються видатними пам’ятками архітектури. Проявляється вона і в творах музичного мистецтв в основному написаних до ХХ століття. Поетичні твори і проза таких видатних письменників, як Данте Алігер, Шота Руставелі, Олександр Пушкін теж побудовані з допомогою формули краси. Показуючи роль золотої пропорції в науці і техніці автор наводить цікавий приклад суть якого полягає в тому що на її основі винайдено систему, що запобігатиме збоям в роботі швидкодіючих обчислювальних машин майбутнього.

    Велике цивілізоване суспільство великого значення надає культурі спілкування між людьми. В 1946 році в Америці було навіть створено інститут етикету, метою якого стало збереження традицій та розвитку нових форм поведінки. Засновником цього інституту і автором п’ятнадцяти книг з питань етикету була Емілія Поуст. Її перша книга “Американський етикет” (К., Тернопіль, МП “Ювенірс” Акціонерне товариство “Ной”, 1991,60ст.) адресована тим хто у службових чи приватних справах їздить за кордон, до Європи чи Америки, або приймає зарубіжних гостей у себе. Серед багатьох аспектів етикету, які висвітлює автор у книзі, досить значну увагу вона приділяє правилам офіційних і звичайних знайомств, рекомендуванню осіб на офіційних і протокольних прийомах, правильності вживання імен і титулів. Торкаючись мовних аспектів культури спілкування Емілія Поуст розвиває роль сленгу та іншомовних слів. В зв’язку з тим що в Америці живуть представники інших народів підкреслює необхідність поважного відношення до їх мови. Книга знайомить з тим як вдосконалювати свою мову її милозвучність, поповнювати словниковий запас, може бути корисною тим хто хоче підготувати і проголосити промову, стати хорошим співрозмовником.