Історія назви с. Клесів

Давно це діялось Колись у цих місцях Ріс дикий ліс, Дрімучий ліс А у лісах, щоб знали ви, Було багато звірини Кругом незаймана краса Озер світилося сльоза У довгі ночі над селом Кричали сови Багато їх було кругом І не дарма, той дикий ліс, В якому сови завелись, Всі люди знали і завжди Повідомляли, що жили У лісі «Колосов» А може «Келесов», Так назва виникла сама.

Село те - Клесів - недарма. Як виникла, назва села Клесів? Легенд і версій є багато, але найчастіше з уст народу можна почути такі: Давним-давно у місцях цих були дрімучі ліси. Ще й зараз навколо села  їх є багато.

У зеленому царстві було багато різноманітної звірини. Вдень птахи напомнювали своїм співом світлим повітрям ліс, а вночі, трохи сумно і лячно, ніби передбачуючи Чорнобильську біду цих лісів, пугиком сови.

Багато їх тут було. І люди так і називали цю місцевість «Келесов».

Згодом під час швидкої вимови одне «е» випало і місцевість уже мала назву «Клесов». На грунті української мови ця назва почала вживатися, як Клесів.

Інша версія теж пов'язана із лісом. Це не дивно, бо село оточене ним і люди говорили, йдучи до села «Колесу»

Історія села Клесів

Село Клесів розташоване за 4 км від селища, Клесів, за 29 км від райцентру.

Територія Клесова здавна заселялася людьми.

Про це свідчить   поселення   доби   бронзи,   вивчене археологами поблизу селища. Місцевість навколо Клесова багата на ліси, які служили захистом жителям трипільської

культури, які прийшли сюди з Подніпров'я 2000 р. до н.

ери.   В період заселення слов'ян на території Клесова і

виникло поселення племені древлян. Довгий час територія

села входила до складу Київської Русі. Після занепаду  Київської Русі територія села входить до Литви, а потім до Польщі.

В XVI ст. в документах вперше згадується село під назвою Клесів. Після   підписання   Андрусівського    мирного договору, село Клесів і вся Правобережна Україна знову  відійшли до Польщі. Тільки після трьох поділів Речі  Посполитої територія села відійшла до Російської імперії.

В 1902 році за 4 км від села була збудована залізниця Київ

Сарни - Коваль. Згодом біля залізниці виросло невеличке  селище, яке теж стало називатися Клесовом. В 1909 році біля села Клесова почалися розробки гранітів.

За Ризьким мирним договором 1921 року село відійшло до Польщі. Поляки почали активно добувати граніт біля села Клесів. Жителі села працювали в кар'єрах.

У вересні 1939 року Червона Армія визволила село Клесів. В селищі було створено власний комітет, очолив його М. Бабій.             

3 1940 року село Клесів ввійшло в Клесівський   район. 9 липня 1941 року село Клесів окупували німецькі   війська. Багато жителів села пішло в Радянську Армію.

В 1942 році недалеко від села Клесів, діяли партизанські загони С.А.Ковпака, О.М.Сабурова. 7 січня  1944 року село визволили  воїни 143 - ї стрілецької дивізії, чи  13 - ї армії під командуванням полковника М.М.Заікіна.

 Біля  села Клесова знову  почалися розробки  гранітів. В 60 - х роках село Клесів відійшло до  Сарнинського  району.  Нині  в  селі  Клесові  працює і магазини, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський  пункт. В селі Клесові є загальноосвітня школа І - II ст., в якій навчається 213 учнів. В селі діє Успенський  храм та  добудовується недільна школа для дітей.

Історія Успенської церкви села Клесів.

Село Клесів засновано на трьох пагорбах, які омивалися річкою, яка тепер називається Клесівкою. На одному з пагорбів височить Успенська церква, вона збудована так, що її видно з усіх сторін села.

Історія села досить давня. Існує припущення, що перші поселення на цій території з'явились в період бронзи. Село з такою назвою в писемних джерелах згадується в ХVП ст., Клесів, як і кожен населений пункт на Україні, має кладовище. Наші предки для кладовища обирали найбільш шановане місце в селі: пагорби, високі місця.

Кладовище в селі також знаходиться на пагорбі. Історія кладовища досить давня, ще зараз можна побачити написи на могилах, які датуються ХVІ ст. Коли було поховано перших на цьому кладовищі, ніхто незнає. З кладовищем пов'язана історія заснування Успенської церкви, яка і сьогодні височить на пагорбі.

За легендою церкву збудували два брати, які були хорошими майстрами. Родом брати були із Сихів, нині село Томашгород. Полюбили клесівських дівчат, яких батьки не хотіли віддавати заміж в Сехи. Тоді брати змушені були прийти в прийми до Клесова. В селі не було церкви відправити небіжчика, охрестити дитину було великою проблемою. Потрібно було лісовими дорогами добиратися до Сихів, щоб зробити обряд в церкві. Брати вирішили збудувати церкву в Клесові. Місце напрошувалось саме, на пагорбі біля кладовища

Невдовзі було збудовано православну церкву. За даними архіву церква була збудована в кінці ХVІІIст., коли територія села після поділу Речі Посполитої відійшла до Російської Імперії.

В кінці ХХ ст., церкву було зареєстровано, як архітектурну пам'ятку і взяло під охорону держави. В церкві служили службу багато священників. Були періоди, коли священик був один і в Сехах і в Клесові. Після Великої Вітчизняної війни священиком в церкві був Вітрик, пізніше отець Володимир, отець Роман. Нині священиком є отець Василь. Приход налічує 1500 осіб. Нашу сільську церкву можна віднести до одного з чудес світу. Вона зроблена з дерева і стоїть вже більше 200 років.