Серед мальовничих лугів, поміж лісами та полями несе свої води річка Горинь, на берегах якої розкинулося старовинне поліське село Кричильськ, багате своїми древніми легендами, переказами, де живуть веселі роботящі люди.

             Колись рівненський письменник Лаврентій Кравцов, який написав про село книгу, говорив, що є дві легенди про походження його назви.

             Перша: тут у древні часи була така лісова глушина, що коли заблукаєш, кричи не кричи – тебе ніхто ніколи не почує.

             Друга: на цьому місці татаро-монгольські завойовники у великих муках катували древлянських поліщуків. Був надзвичайно великий крик, який люди чули за кілька кілометрів. Звідси і назва Кричильськ.

            Тож з цього коріння виросли і забуяли таланти. Тут живуть і творять люди – хто працею, хто словом, малюнком чи піснею, а хто тим і іншим продовжує життя роду свого.

Колись Зінько Куліш, звичайний простий сільський пастух складатиме усні твори в яких висміюватимуться “будівники світлого майбутнього”. Тавро сміху накладав майже безграмотний пастух у своїх приспівках, віршах, частівках на ледарів і п’яниць. І, звичайно, не знатиме, що згодом його син Леонід, теж поет – гуморист, стане членом Спілки письменників України, лауреатом республіканської премії, депутатом Сарненської районної Ради і видасть аж 18 власних збірочок. У кожного є своя “вербова колиска” – та земля, на якій народився, яка владно увійшла в долю такою землею для вчителя Кричильського ЗНЗ є Рідне Полісся, його старовинне село Кричильськ.

Леонід Куліш –Зіньків – поет гуморист, автор дитячих віршів, пісняр, краєзнавець, рецензії, публіцист. Він талановитий, працьовитий, інтелігентний, якого не засмоктали в свою трясовину сільські будні, життєві негаразди, а винищили.

В Кричильськ провела свої дитячі роки відома поетеса Галина Гордасевич. Ц її арсеналі понад десять книг.

Василь Бахно. Народився теж у Кричильську, звідси пішов у світ, закінчив факультет журналістики і нині працює у Хустській районній газеті на Закарпатті.

Та скільки б не сходив доріг –

Великих і малих –      

На отчий повернусь поріг,

І серце заболить.

                 Ці слова він написав у вірші “До отчого вогню” і з збірки “Ритми”. Вона є у нашій бібліотеці. Є в цій збірці і вірш “над Горинню ліси горять...” про рідне село, Полісся, його людей...

                 Ще я розповім вам про добру та  щедру душею людину – вчителя іноземної мови Коростського ЗНЗ – Михайла Кику. А народився він у Кричильську, у селі, що по праву називають селом талантів. Михайло пише вірші: ліричні, пейзажні, а також вірші – посвяти своїм друзям, знайомим, односельцям. Михайло Кика поки що перший і єдиний на Рівненщині лауреат найвищих форумів гумористів – всеукраїнських. В одній з його пісень є такі слова:

                  На краю села –

                            Хата та мала,

                  Де дитинство я своє провів, наче маків цвіт,

                            Ріс сімнадцять літ

                  І кохання перше тут зустрів.

            Дуже скоро вийде перша збірка М. Кики “У родинному колі”.

            Ще у школі захоплювався поезією Семен Банацький. І нічого , що він обрав для себе професію архітектора, поетичне слово на все життя стало його другим покликанням.

             Багато віршів, пісень написав колишній завідуючий Кричильським БК.  Яків Лисий, в яких оспівувалася краса Полісся, праця своїх земляків. На жаль, Я. М. Лисий нещодавно помер. А ще жителі села не раз захоплювалися його картинами. Це полотна “Розлив на Поліссі”, “Берізки край поля”.

            Цікаві та змістовні були картини Олександра Стрілки і Григорія Стрілки, Генадія Куліша.

             Тож колискою поетичних  талантів називають село Кричильськ. Бо живуть тут люди, які мають, крім умілих рук, ще одну прекрасну грань душі – любов до пісні, музики, поетичного натхнення.