ГУМОРЕСКИ   І  МІНІАТЮРИ

ВЗАЄМОЗАЛІК

Не працює підприємство

Уже шостий рік,

І на ньому залишився

Один чоловік.

Сторожує на заводі

Дядько там Хома.

Запитав: “Чого це більше

Тут людей нема?

Аж незрозуміло, аж обідно,

Аж проймає біль, -

Стільки ходить безробітних,

А у вас тут штиль?”.

Очі сторожа в печалі,

Дядько брови звів:

Винен тут взаємозалік,

Всіх проклятих з’їв.

Кожен ніс відро чи грілку

День ото при дні,

Видавали тут горілку

Замість зарплатні.

Згодом всі повимирали,

Наче за гріхи,

Через е порожні стали

Гомінкі цехи.

Я зоставсь один усього,

Бачите самі, -

І тепер молюсь до Бога,

Що сидів в тюрмі.

ХТО ЗРУЙНУВАВ ТРОЮ

Запитав учитель Зою:

- Чи не скажеш ти мені,

Зруйнувати  хто міг Трою,

Знаєш, дівчинко. Чи ні?

- Мабуть, це робота Васі,

Це, скажу, така біда,

Він стільці було у класі

Аж до стелі підкида.

- Не займав я Трої! – громом

Голос Васі тут прогув,

- Я сидів два тижні дома,

В школі зовсім я не був!

ПЕРЕМОГЛА

Конкурс раз оголосили.

Дивина хіба? –

Щоб селу теж приліпили

Власного герба.

Зобразив хтось дві тополі

На краю села,

Та найкраще тітка Поля,

Людоньки, втяла.

Ця піввіку працювала

В рідному селі,

Й не герба пропонувала

Вила і граблі.

КОМПЕНСАЦІЯ

Олексій моливсь до Бога:

- Що я грішний – знаю,

Та не суди мене строго,

А пусти до раю.

Приймаком давно я в Теклі.

Тридцять років рівно,

То ж виходить, що у пеклі

Мучуся все рівно.

БУЛО  Б  СВЯТО

Катря в хату наче відьма

Залетіла – не зайшла.

- Знов сидиш ти дома сидьма,

А сьогодні – день села.

Там такі пісні співають,

Там уже громада вся.

Лотерею розіграють.

Буде, навіть, порося.

Той з похмілля через муку:

- Ну й зайшла мені красу? –

Дай  десятку – я й свинюку

Прямо в хату принесу!

С П І В А Н К И

Випили – не закусили

І ще пляшку попросили.

Потім третю й ще півпляшки –

Лізли рачки від Палажки.

Аж до лісу на природу

Вийшло десять душ народу.

Затремтів тут вепр одраз

Від незнаних досі фраз.

Приймак вперше з усіх сил

Грюкнув кулаком об стіл.

Й від тої новації

Вже в реанімації.

- Внуки знов у баба Фросі! –

Гуси плакали в хліві,

- Нас було п’ятнадцять досі,

Завтра буде тільки дві.

Надививсь бойовиків,

Плюнув на підручники,

Діда, бабу і батьків

Захопи в заручники.

* * *

Що не день – то постанова

На папері знову нова.

То ж балдієм знов і знов

Ми від нових постанов.

* * *

Ой, гоп, моя мила,

Куплю собі  нові вила,

А тобі куплю граблі,

Ми ж фермери у селі.

* * *

Живими ми, як жили,

І п’ємо ми, як пили.

І нукліди вже давно

Разом з нами п’ють вино.

Чобітки в коточка

Чобітки в коточка,

Вишита сорочка.

На кожному рукаві

Мишенят малих по дві.

Похвалитись вийшов:

- Сам їх вчора вишив.

Маленька киця

В мене є маленька киця,

Наша киця всіх боїться:

Песика в садочка,

Чобота в куточку,

А найбільше мишки,

Як немає кішки.

Комар і узвар

Зварив малий комар узвар,

Покликав мушок вісім пар.

- Летіть і мушки, і комашки,

Та не забудьте взяти чашки

Два півники

Півник півника питає:

- Чи вже, когуте, світає?

Час школяриків будити,

Хай спішать до школи діти.

Пелікани

Ненажери пелікани

Верховодок налякали.

Поховались ті на дно

І тремтять на дні давно.

Виплив з річки сом вусатий

І почав на них кричати:

- Ви навіщо, пелікани,

Верховодок налякали?

Ті злякались дуже сома,

Й де поділись – невідомо.

Малював олівчик

Намалював олівчик

За яблунею хлівчик.

А на ньому аж десяток

Маленьких поросяток.

Три курочки рябенькі

Дві кізоньки маленькі.

Сі кажуть: “Молодець!

Гарненький олівець,

А ще маленька Алла,

Що олівця тримала”.