ü      не  поспішайте  задовольняти бажання дитини;

ü      не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;

ü      давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;

ü      не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);

ü      навчіться вислуховувати свою дитину, бути  терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;

ü     не нав’язуйте синові  чи доньці свою думку чи  волю: краще аргументовано доведіть, що так, як  ви пропонуєте, буде краще;

ü      привчайте дитину  до аргументації своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу  замислюватися над тим, що вона хоче робити або що робить;

ü      спонукайте  дитину пізнавати  довкілля;

ü      створіть навколо  маляти  безпечні  умови  для  його  перебування та пізнання  (закрийте розетки, заховайте  сірники, приберіть скло, яким  можна  порізатися, тощо);

ü      пояснюйте дитині  зрозумілою мовою, але без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та корисність різних речей, правила користування ними);

ü      вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумуйте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;

ü      з найменшого віку привчайте дитину шанувати й любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків чи сестричок: не  допускайте її самоствердження за рахунок інших;

ü     пам’ятайте: прикладом для  дитини насамперед є її батьки;

ü      поважайте  свою дитину, не принижуйте її гідність брутальними словами, глузуванням з її  незграбності  та не вмілості, фізичними  покараннями;

  ü   любіть дітей не сліпою, а мудрою любов’ю, яка допоможе їм вирости  гарними  людьми,       

                 вдячними вам і здатними  до самореалізації в різних життєвих умовах.