т а м а р а к и р д і й
тамара Григорівна Кирдій народилася 1969 року в селі Труди. З дитинства мріяла бути лікарем. Але через тяжку хворобу мрія дівчинки не збулася. Лікарі винесли вирок - інвалідність І групи та інвалідське крісло.
Але надія і віра не полишає її. Свою душу і думку вона почала виливати в поезію. Рівними рядками лягло на папері все те, що хвилювало Тамару. Вона відчувала, що потрібна людям.
Тамара Кирдій друкується в районних, обласних періодичних виданнях.
ТЯГАР ЖИТТЯ
Щоранку сонце сходить, день минає. Від тягара життя - на чолі піт. Лиш
серце в грудях б'ється, душу крає, У них немає килимів й хоромів, А замість кришталю - душа. Загляньте в душу, скільки в ній любові, Допоможіть - вона за всіх стражда. І подивіться в розумні очі: У них багато ласки і тепля. Чому ніхто лиш розуміть не хоче, Що сили в тілі вже для мук нема. Тож не беріть на душу гріх, отямтесь: Лиш добром триматись можу світ, Зверніть увагу, поможіть людині: Вона ж, як ви, - лиш тільки інвалід.
|
НЕ ВМИРАЄ ЩЕДРІСТЬ
Добро не чиниться наказом, А лиш за покликом душі. З ним легко всім стає відразу, З ним інваліду легше жить. Тож поспішаєте усі, люди, Добро для страдників творить. І Богом вам стократ воздасться, Коил ви хворим віддасте. Той чесний хліб, що від нещастя Ваш труд сьогодні береже. Тоді добро усіх пригорне, Оточить щастям залюбки І вмре навік страждання чорне, І біль відступить навіки. І давні мрія, як свобода, З добром полине до добра, Щоб поклонитися народу, В якого щедрість не вмира.
|