ВІДДІЛ ОСВІТИ

САРНЕНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

  МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з вивчення іноземних мов

Реформування іншомовної освіти в Україні є складовою процесу оновлення освітньої системи. Ці зміни пов'язані зі створенням нових освітніх стандартів, оновленням навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, організації на­вчального процесу.

У Концепції навчання іноземних мов у 12-річній школі відзначено, що загальноосвітня школа повинна сформувати цілісну систему універсальних знань, умінь і навичок, а також досвід самостійності й особистої відповідальності учнів, тобто ключові компетентності, що визначають якість сучасної освіти.

У новій навчальній програмі достатньо чітко виписані ключові компетенції, що виражаються в оволодінні учнями певним комплектом способів діяльності, що дозволяє людині розуміти ситуацію, досягати результатів в особистій та професійній сфері а саме:

Ø     мовленнєва компетенція забезпечує вироблення і вдоскона­лення вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі);

Ø     мовна – засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і на­вичок;

Ø     соціокультурна – засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів; норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові;

Ø     загальнонавчальна – формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування стратегій, що визначають мовленнєву діяль­ність, передусім спрямовану на вирішення навчальних завдань і розв'язання життєвих проблем.

Зазначені компетенції формують комунікативну компетенцію особистості.

У програмі зроблено акцент на інтегроване опанування учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.

Формування мовної компетенції передбачає адекватне використання граматичного явища для вирішення комунікативних зав­дань. Тому введення нового граматичного матеріалу може бути організовано з допомогою ситуації. Такий підхід до навчання граматики акцентує увагу на функції, а не на формі граматичного явища, що сприяє розвитку комунікативно спрямованого говоріння учнів.

Навчання рецептивних видів мовленнєвої компетенції (аудіювання, читання) має комунікативний характер. Утім опрацюванню тексту повинна передувати значна робота з активізації життєвого, мовного і мовленнєвого досвіду учнів, із залученням ї: до обміркування змісту цього тексту. Безпосередньо перед аудіюванням читанням учні мають отримати комунікативне завдання, спрямоване на пошук у тексті інформації в певному обсязі. Треба мати на увазі, що перевірка розуміння тексту для аудіювання читання починається з виконання поставленого комунікативного завдання. Якщо вчитель вважає за необхідне продовжити роботу з текстом, то до кожного наступного звертанні до тексту треба дібрати нове комунікативне завдання. Після перевірки розуміння тексту вчителеві докласти зусиль щодо інтеграції змісту або проблем тексту до комунікативного контексту всього уроку. Такий підхід до навчання рецептивних видів мовленнєвої компетенції сприяє реалізації основних принципів програми, зокрема: принцип; інтерактивності, принципу інтеграції тощо.

Формування продуктивних умінь має відбуватися на основі засвоєння мовленнєвих функцій та з урахуванням загальнонавчальної компетенції, яку розуміють як умінні самостійної роботи в різних режимах (парному, груповому) під час слід виконання творчих проектних завдань. Тому навіть завдання на розвиток монологічного мовлення повинно мати комунікативний пошуковий характер, щоб учень міг виявити ініціатив) творчий і критичний підхід до розв'язання проблеми.

Формування вмінь діалогічного мовлення базується на опрацюванні означених у програмі мовленнєвих функцій з використанням запропонованих функціональних показників під час парної та групової роботи. Основним завданням навчання діалогічного мовлення є спонтанне говоріння учнів, яке базується на попередньому опрацюванні комунікативних одиниць на рівні діалогічної єдності, мікродіалогу і самостійного діалогу. Аналіз вимог до уроку іноземної мови свідчить про необхідність докорінної зміні усього процесу навчання іноземної мови. Для цього потрібен перехід від традиційного активного методу навчання іноземної мови до комунікативного, з урахуванням принципів і методичних засад навчання іноземної мови, які покладені в основу нової програми.

Учителі у цьому навчальному році користуються такими чинними програмами:

ـ          для загальноосвітніх навчальних закладів: 2–6 класи (видавництво «Перун», 2005 р.)

ـ          для загальноосвітніх навчальних закладів: 7–11 класи (видавництво «Перун», 1996, 1998, 2001 рр.);

ـ          для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної мови: 1–11 класі (журнал «Іноземні мови в навчальних закладах»,   2005 р.);

ـ          для викладання спецкурсу у спеціалізованих школах програмами «Література Англії та США. Країнознавство. Науково технічний переклад» (10–11 класи) (журнал «Іноземні мови в навчальних закладах»,   2004 р.);

ـ          для вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів: 6–11 класи (журнал «Іноземні мови в навчальних закладах», 2006 р.).

З огляду на те, що Базовий навчальний план початкової школи затверджувався до введення обов'язкового вивчення іноземної мови з другого класу, а також на необхід­ність вивчення у ряді шкіл російської чи іншої мови національної меншини, поглибленого вивчення у спеціалізованих школах окремих предметів, у 2–2,5 разів збільшено час на варіативну складову змісту освіти.

В інваріантній складовій перерозподілено час між окремими предметами. На одну годину збільшено тижневе навантаження на вивчення іноземної мови у 2 класі.

Діти молодшого шкільного віку перебувають на стадії так званих конкретних операцій. Вони живуть тим, що їх оточує, тому не можна не враховувати особливості цього періоду. Порівняно з дітьми старшого віку вони ще не готові сприймати правила, пояснення, абстрактні розмови про закони мови. Ось кілька порад, які можуть полегшити роботу вчителя з молодшими школярами.

ـ          не пояснюйте граматику, використовуючи поняття, якими звикли оперувати ви, наприклад, такі як Теперішній неозначений час;

ـ          уникайте правил типу: «Для того, щоб переробити твердження у запитання додайте...».

Звичайно, важко зробити кожний урок іноземної мови захоплюючим, але реальністю є те, що діти чутливо реагують на складні, незрозумілі і нецікаві вправи. Завдання вчителя – зробити урок цікавим і динамічним. Тоді мотивація дитини зросте. Для
цього потрібно пам'ятати наступне:

ـ          діти живуть у світі, що їх оточує, і який психологи називають «зараз і тепер», тож навчальні завдання і теми повинні бути максимально прив'язані до навколишнього світу дитини;

ـ          урок варто планувати як серію різноманітних завдань (бажано чергувати фізичну і розумову діяльність);

ـ          діти дуже допитливі: використайте це у своїх цілях – те, що їм цікаво, діти запам'ятовують найкраще;

ـ          шукайте матеріали, які, окрім повсякденних знайомих ситуацій, показали б дітям світ казки, фантазії, і мали б велику кількість цікавих ігор, пісень і віршиків;

ـ          не переобтяжуйте урок поясненнями – завдання мають бути різноманітними, цікавими і практичними з точки зору повторюваності лексики, граматики і мовних функцій;

ـ          не забувайте відзначати успіхи дітей і заохочувати їх до подальшого навчання.

Окрім того, що діти сприймають на слух, для них дуже важливим є і те, що вони бачать, тобто, друкований текст. І в зарубіжній, і у вітчизняній дидактиці є кілька під­ходів до навчання читання. Перший підхід – це, так званий, фонетичний або аналітико-синтетичний (діти засвоюють букви алфавіту, а також комбінації букв – з уведенням транскрипції). Цей метод викликає труднощі у дітей через свою складність, оскільки вчителю фактично треба паралельно вводити дві системи символів – буквенні і транскрипційні.

Інший підхід, відомий під назвою «метод цілих слів», коли вводиться повністю слово або фраза. Він є найпридатнішим для роботи над читанням саме для дітей молодшого шкільного віку. Такі види роботи, як озвучення слів, демонстрація наочності, багаторазове закріплення сприяють розпізнаванню і ненав'язливому запам'ятовуванню слів у процесі підготовчого читання. Отже перший підхід базується на формі, другий – на значенні. І перший, і другий мають право на існування за умови правильного за­стосування принципів, закладених в їхню основу.

Письмо, мабуть, є найскладнішим видом діяльності для дітей, які ще тільки засвоюють механіку письма рідної мови. Загалом письмо має дуже позитивний вплив на процес навчання, оскільки додає ще один фізичний аспект – до вух і очей приєднуються руки. Підключення письма робить процес навчання збалансованим – можна виконувати інтегровані види завдань, наприклад, прочитай і запиши, послухай і напиши.

Для основної школи, у тому числі для 6-го класу, характерна рівноцінна увага до формування мовленнєвих умінь в усному і писемному мовленні. У порівняні з попередніми роками, особливо з початковим етапом, дещо змінюються пріоритети в іншомовній навчальній діяльності. Так, оволодіння говорінням все більше набуває продуктивного характеру; учні здійснюють мовленнєві дії не тільки з опорою на зразок, а й за аналогією, а також відповідно до поставленого комунікативного завдання. Отриму­ють подальшого розвитку механізми варіювання, трансформації, комбінування. Значно більша увага приділяється підвищенню ролі мовленнєвої ініціативи учнів, особливо у мовленнєвих ситуаціях, які передбачають творчі монологічні та діалогічні висловлювання. Збільшується обсяг парних, групових форм роботи на уроці, зокрема, активніше упроваджується у навчальний процес проектна діяльність, яка передбачає спільні дії учнів у розв'язанні комунікативних завдань.

У навчанні читання й аудіювання чіткіше вимальовуються різноманітні стратегії з оволодіння учнями рецептивними видами мовленнєвої діяльності (з повним розумінням, з розумінням основного змісту, з вибірковим отриманням інформації). Розвиваються механізми ідентифікації, диференціації, програмування, виділення змістових основ, визначення теми та основної ідеї тексту (як писемного, так й аудитивного).

На цьому етапі потрібно акцентувати учнів на роботі зі словниками та довідника? оскільки у підручниках, у навчальних посібниках, в аудіозаписах все ширше використовуються тексти, що містять незнайомі мовні одиниці. Окрім того, набуває статусу обов'язкової індивідуальна позаурочна навчальна діяльність учнів, пов'язана з самостійним читанням текстів, які також містять незнайому лексику (домашнє читання). Здійснюється цілеспрямована робота з розвитку механізмів мовної здогадки на основі знань правил словотворення, що в цілому сприяє розширенню потенційного словника учнів і полегшує читання автентичних текстів різних жанрів.

Робота з навчання аудіювання проводиться цілеспрямованіше. Учням пропонуються для прослуховування монологічні та діалогічні тексти з тематики визначених програмою сфер спілкування.

У навчанні письма звертається увага на удосконалення орфографічних навичок, розвиток умінь зв'язного писемного мовлення у межах тем і ситуацій, окреслених програмою.

Разом із розвитком в учнів мовленнєвих умінь триває робота з формування їхніх і інтелектуальних і мовленнєвих здібностей, розвитку мовленнєвої культури, розширення і поглиблення уявлень про країни, мова яких вивчається. При цьому звертається увага на виховання в учнів позитивного ставлення не тільки до мови, а й до культури народу, що спілкується цією мовою. Навчальна діяльність організовується у такий спосіб, щоб відбувалося постійне порівняння елементів культури та побуту своєї країни та країн, мова яких вивчається (інтеркультурний підхід до навчання мови). Формується поняття про роль мови як елемента культури народу і потреба у використанні його як засобу міжкультурного спілкування.

Здійснюється робота, пов'язана з розвитком в учнів лінгвістичної компетенції, у тому числі з усвідомленням ними сутності мовних явищ, розбіжностей у системі понять рідної та іноземної мов.

Особливої ваги набуває діяльність, спрямована на виховання в учнів оцінно-емоційного ставлення до навколишнього світу, толерантного ставлення до людей іншої культури, іншого менталітету, до об'єктивного оцінювання свого місця в різнобарвній світовій спільноті, що, в цілому, сприяє вихованню потреби і готовності долучитися до діалогу культур.

У 2006/2007 навчальному році планується апробація державної підсумкової атестації з іноземних мов у формі зовнішнього незалежного оцінювання учнів 11-х (12-х) клас загальноосвітніх навчальних закладів.

Зовнішнє незалежне оцінювання (тестування) учнів ЗОШ здійснюватиметься у форматі мовних тестів. Тестування планується проводити у вигляді письмової роботи, що оцінює мовні аспекти (граматика та лексика) та рецептивні уміння (розуміння тексту під час читання). Тести матимуть форму завдання з фіксованою відповіддю, із запропонованими на вибір кількома можливими варіантами відповіді. Завдання учня полягає в тому, щоб вибрати адекватний варіант відповіді з числа запропонованих. Результат виконання завдання перевіряється за допомогою комп'ютера. Хоча тест передбачає перевірку знань конкретних елементів граматики та лексики, відповідно до комунікативних потреб учнів, у ньому буде присутній прямий зв'язок з реальним використанням мови поза навчальним процесом. У вересні 2006 року на допомогу учням та вчителям планується видання посібника «Стандартизовані тестові завдання», де буде описано формат екзамену та надано зразки тестових завдань.

З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то детальніше озна­йомитись із основними положеннями цього документу можна на сайтах:

http://www.coe.int;

www.britishcouncil.org.ua;

www.goethe.de/kiev.

Отже, основний зміст діяльності з навчання іноземної мови у 2006–2007 навчальному році має бути зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог:

1.      Пріоритет комунікативної мети у навчанні.

2.      Дотримання діяльнісного характеру навчання.

3.      Орієнтація навчального процесу на особистість учня.

4.      Збалансоване навчання усних (говоріння, аудіювання) і писемних (читання, письмо) форм спілкування.

5.      Диференційований підхід до оволодіння мовним матеріалом відповідно до комунікативних потреб.

6.      Урахування досвіду учнів у оволодінні рідною мовою і розвиток їхніх когнітивних здібностей.

7.      Широке використання ефективних навчальних технологій, у тому числі програмних засобів, за умови, що вони співвідносяться з вимогами програми, віковими особливостями учнів, їхніми інтересами.

8.      Використання автентичних матеріалів (текстів, ілюстрацій) для навчання всіх форм спілкування.

9.      Соціокультурне спрямування процесу навчання.

Учителі загальноосвітніх навчальних закладів мають змогу вибирати навчально-методичне забезпечення курсу «Іноземні мови». Слід нагадати, що в навчальних закладах України можна користуватися лише основною та додатковою навчальною літературою з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України, перелік якої надрукований в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України. Із зазначеним пере­ліком можна буде також ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України: www.mon.gov.ua.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.02 р. № 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи з 8–10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної, що не є мовою навчання, а вивчається як предмет, – клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на дві групи.

Методичні рекомендації

щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземної мови

Види оцінювання

Основними видами оцінювання з іноземної мови є поточне, тематичне, семестрове, річне та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили. Тому тематичне оцінювання з іноземної мови до­цільно проводити саме за результатами поточного оцінювання.

Тематичне оцінювання

Тематичне оцінювання з іноземної мови проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Не допускається проведення оцінювання із кожного виду мов­леннєвої діяльності окремо і диференційоване виставлення оцінок за них.