П Р О М И С Л О В І С Т Ь
На початку 50-тих
років у місті швидкими темпами почала
розвиватись промисловість. Його економіка
перестала базуватись лише на залізничних
перевезеннях.
На базі Рівненської машинно-екскаваторної
станції, заснованої в 1957 р. в місті було
створено ПМК-66 Тресту “Поліссяводбуд”.
Колона здійснювала будівництво гідромеліоративних
споруд у північних районах нашої області. В
1954 р. став до ладу автопарк. По місту пущено
дві лінії автобусних маршрутів. Тепер
вантажні й пасажирські перевезення здійснюють
автотранспортні підприємства та приватна фірма,
яка обслуговує населення таксі та
маршрутними таксі.
Через станцію Сарни проходять
пасажирські та вантажні поїзди, що прямують
у Санкт-Петербург, Львів, Київ, Сімферополь,
Брест, Ригу, Берлін, Варшаву, Софію. Курсують
дизель-поїзди приміського сполучення. Залізничники
добились добрих показників у роботі. Збільшився
потік вантажоперевезень через ст. Сарни,
зменшився простій вагонів, поліпшилось
обслуговування пасажирських перевезень.
Нині залізничники отримують найбільшу
зарплатню в місті. У 2003 р. Сарненська
дистанція сигналізації та зв’язку під керівництвом
Кузьмича В.К. стала переможцем у міжнародному
конкурсі “Золоті торгові марки”.
У 1960 р. було відкрито ремонтно-механічний
завод “Укрремтресту”, який ремонтував
техніку для меліорації, виготовляв
вагончики для роботи в польових умовах та
відпочинку. Потім значно розширилась база
заводу, побудовано нові цехи, що дало змогу
випускати товари народного споживання,
розширити їх асортимент.
З переведенням депо в м. Здолбунів на
базі ремонтних майстерень в 1963 р. було відкрито
ремонтно-механічний завод “Мостодуб-1”, пізніше
перейменований на завод мостових
технологічних конструкцій, підпорядкований
спочатку Москві, а потім “Укрзалізниці”.
Завод виготовляв мостові металеві
конструкції, деталі для залізничних мостів.
Особливим попитом продукція ЗМТК
користувалась при
будівництві БАМу. Тепер ЗМТК та РМЗ “Укрремтресту”
(пізніше “Рембудмеханізація”) реконструюється,
приватизовані окремі цехи в розвиток яких
залучаються іноземні інвестиції.
У 1964 р. на базі промкомбінату було відкрито
меблеву фабрику на якій працювало більше 500
чоловік. Продукція фабрики користувалась
особливим попитом серед населення. З освоєнням
випуску м”якої частини для гостинної
сарненські меблі не залежувались в
магазинах. Далеко за межами були відомі
наборі меблів “Верес”, “Синявір”, диван-ліжка
та крісла-ліжка. Тепер меблевий цех № 2
приватизовано і
відроджується слава сарненських меблів.
Сама фабрика ще чекає інвесторів і
справжнього господаря.
Сарненський харчокомбінат було
засновано в 1945 р. на базі існуючого млина.
Тут було створено пекарню потужністю 300 тис.
тон в хліба в рік. У 1946 р. тут відкрили
ковбасний цех, який став працювати в
орендованому приміщенні. В 1948 р. харчокомбінат
приймає запасні частини хлібопекарні від
військової частини. Завдяки проведеній
реконструкції потужність хлібопекарні
зросла і становила
до 700 тис. тон хліба в рік. З пуском у 1951 р. хлібопекарні
по вул.. Леніна потужність випуску хлібобулочних
виробів зросла до 1600 тис.
тон на рік.
Згідно з рішенням
Рівненського облвиконкому в 1951 р. харчкомбінату
було передано цех безалкогольних напоїв,
який раніше належав райспоживспілці. В
цьому ж році приступили до будівництва
овочесушильного заводу, який ввійшов у дію
в 1960 р. Комбінат став випускати консервовані
соки, переробляти в крохмаль картоплю. У 1966
р. приступили до будівництва
нового хлібозаводу, який випустив свою
першу продукцію в січні 1970 р. Тоді ж розділились
два заводи: хлібозавод та
завод продтоварів, який випускав
безалкогольні напої, консервовані вироби –
всього 60 видів продукції.
На базі лізгосппромгоспу було створено
комплексне господарство – лісгоспзаг з
державним лісовим фондом 83080 га.
З них на Сарнеський ЛГЗ припадає 52514 га
лісових насаджень. Сарненські лісовики
займаються доглядом, посадкою, заготівлею
лісу, переробкою деревини, заготівлею
грибів, ягід, соків, сіна, риби, меду, лікарської
сировини. Крім того, працівники лісового
господарства займаються охороною
рослинного і тваринного світу. В 1969 р. при
Сарненському ЛГЗ було відкрито цех хвойно-вітамінного
борошна. З 1990 р. Сарненський лісгосп очолює
заслужений працівник лісового
господарства України, депутат райради
Василь Дмитрович Шкудор, його портрет в
числі перших занесений до районної Книги ділової
еліти. Його господарство першим в районі
зробив прорив у 21 ст., бо використовує
передові технології, передовий досвід у
галузі. Звідси й результати. У лісівників
найвища заробітна плата в галузі і друга в
районі після залізничників. Ще в 2000 р. вони
перейшли на повний госпрозрахунок і самофінансування.
Очевидно правильним було рішення керівництва
господарства відмовитись у свій час від
надто енергоємного процесу переробки
деревини зосередившись виключно на лісогосподарській
роботі. Переробні цехи передали новоствореному
малому підприємству “Райдуга”, яке
тепер стало акціонерним товариством. Туди
перейшли працювати частина працівників ДЛГ.
Дбають лісовики й про своїх ветеранів. Вони
допомагають малозабезпеченим, інвалідам,
школам, лікарні. На базі МТС створено райоб”єднання
“Сільгосптехніка”, потім ремонтно-транспортне
підприємство яке в останні
перебудовні роки стало потужним, маючи
добру матеріальну-технічну базу. Підприємство
мало
ливарний, електромеханічний, ремонтний
цехи. Випускали товари народного
споживання. Транспортний парк надавав
послуги колгоспам і радгоспам, підприємствам
та організаціям всього району. При РТП діяла
лінійно-монтажна дільниця, яка займалась
механізацією тваринницьких ферм. НА підсобному
господарстві підприємства вирощували
овочеву й тваринницьку продукцію, яка реалізовувалась
своїм працівникам за значно нижчими цінами,
ніж на ринку. В роки
економічної кризи РТП, як і інші підприємства
збанкротувало. Воно стало акціонерним
товариством, яке в решті на аукціоні було
продане. Акції скуплені новими господарями
з Києва. Е надія, що будуть знайдені інвестори
і знову відродиться колишня потужність підприємства
в галузі сучасного агросервісу.
Орендне підприємство “Будіндустрія”
щороку випускало 35 тис. куб м. конструкцій і
збірних залізобетонних виробів. І так як
будівництво в місті та районі майже не
ведеться, той це підприємство збанкрутило.
Будівництвом житла в місті займались
ПМК-6, ПМК-81, ПМК-66, ПМК-20. Всі багатоповерхівки
міста побудовані цими підприємствами.
Тепер будівельники займаються газифікацією
міста. Це проведення газопроводів та газифікація
житла, соціальної сфери, ремонт системи
водопостачання та теплопостачання.
У 1970 р. випустив свою першу продукцію
Сарненський льонозавод. Там працювали цехи
по переробці льону-трести, сортуванню
волокна. Є хороша база для зберігання
сировини. За одну зміну завод переробляв 5-6
тонн сировини, яка поступала з північних
районів Рівненщини та за домовленістю з
Волинської, Житомирської, Львівської
областей. Готова продукція первинної
обробки направлялась на Рівненський
льонокомбінат. Тепер завод не працює. На
даний час в місті діє 12 великих промислових
підприємств. Основні галузі промисловості:
торгова та переробна, деревообробна,
машинобудівна та металообробна будівельних
матеріалів. Основна продукція промисловості:
продовольчі товари від переробки м’ясомолочної
та плодоовочевої сільськогосподарської
сировини, хлібобулочні та кондитерські
вироби, борошно, пиломатеріали, столярні
вироби, меблеві щити, м’які меблі, меблева
фурнітура, бетонні та залізобетонні будівельні
конструкції і вироби,
мостові металоконструкції, обладнання
для щебзаводів, сільськогосподарське
обладнання, блочні установки очистки води
та стічних вод, ливарні вироби з чавуну та
алюмінію.
Поступово розвивається малий бізнес. В
місті діють близько 60 малих підприємств,
які охоплюють всі сфери регіонального
виробництва, торгівлі, побуту.
Ефективно працює ВАТ “Сарненський комбінат
хлібопродуктів”.
Виробляє комбікорми звичайні та
гранульовані, високоякісне борошно та
крупу.
ЗВП “Таврида” виробляє ковбасні
вироби, копченості, м’ясні та плодоовочеві
консерви.
ВАТ “Сарненський маслоробний комбінат”
виробляє і пропонує продукцію з
незбираного молока, масло, сири тверді та
плавлені, сухе молоко, казеїн.
ВАТ “Сарненський м’ясокомбінат”
виробляє м’ясо і субпродукти першої
категорії, м’ясо жиловане в блоках, кормові
добавки.
Серед приватизованих підприємств
малого і середнього бізнесу успішно
працюють ВАТ “Райдуга”, ВАТ “Україна”,
ВКФ “Олар”, ТАП “Укрполь”. Добрих
результатів добились НПВ “Фантомаш”,
яка займається науково-технічними
переробками та впровадженням сучасних
технологій. В галузях виробництва будівельних
матеріалів щебеню, добування та переробки
торфу, енергозберігаючих та інших нетрадиційних
технологій.
ДП “Бурштинові копальні” пропонують
сировину з бурштину родовищ Рівненщини.
За останні роки покращився стан справ у
житлово-комунальному господарстві. За
кошти природоохоронного фонду проведено
капітальний ремонт очисних споруд.
Будинкоуправління міста, яке має на балансі
323 житлових будинки утримує
в належному стані житловий фонд та
прилеглі території , проводить капітальний
ремонт житлового фонду.
КП “Екосервіс” створено в 2003 році на
базі виробничого управління комунального
господарства. Воно знаходить в комунальній
власності міської ради. Це підприємство здійснює
контроль за дотриманням природоохоронного
законодавства. Тут працює два підрозділи:
очисні споруди та цех санітарної очистки.
КП “Трудівник” засноване в 1992 р., а
перепрофільоване в 2002 р. Основними
напрямками діяльності підприємства е:
благоустрій міста, утримання його в
належному санітарному стані, вивезення сміття
та ліквідація стихійних сміттезвалищ,
утримання шляхової мережі. Тут працює
столярний цех. Підприємство надає ритуальні
послуги, а також забезпечує охорону пам’яток
історії та культури, слідкує за збереженням
культурного надбання.
Мешканці міста свято бережуть пам’ятки
історії та культури. Гордяться своєм
минулим, примножують культурні надбання.
Культурна спадщина міста за останні
десятиліття поповнилась новими пам’ятками.
Не заростає стежка до Меморіалу військової
слави, де захоронено понад 900 військових, що
визволяли і захищали місто від німецько-фашистських
загарбників. В
центрі міста на площі Перемоги стоїть пам’ятник радянським воїнам –
визволителям від трудящих міста Сарни. Пам’ятник
– танк № 3038 (СУ-76) встановлено на залізобетонному
п’єдесталі і обнесено бар’єром. На передній
частині встановлена гранітна плита з
написом: “Радянським воїнам –
визволителям від трудящих м. Сарни”. Цей
танк входить до складу 58 окремого танкового
Католицького ордена Богдана Хмельницького
полку. В січні – лютому 1944 р. полк під
командуванням Ряхіна І.П. знищував німецькі
формування на Рівненщині. При виконанні
бойового завдання, здійснював марш за
маршрутом Кретне- Слобада – Сарни третього
січня 1944 р. танк переправлявся через річку
Случ. Міст був дерев’яний і проломився.
Танк затонув в річці разом з екіпажем
чотири чоловіки. Це – старшина Марченко О.М.,
старшина Кобилі О.Ф., молодший сержант
Семенов М.Е., та юнак, якому тоді було лише 17
років Олександр Семенович Явдошин.
Двадцять сім років самохідка пролежала під
водою. І коли рибаки сітями зачепились за
самохідку, була проведена операція по
витягненню її на
поверхню. Останки членів екіпажу
перезахоронені на Меморіалі військової
слави, а танк став на п’єдесталі як пам’ятник,
який було відкрито 5 вересня 1972 р. На честь
десятої річниць Незалежності
на Майдані Возз’єднання відкрито пам’ятник
Т. Шевченку. Автори пам’ятника: архітектор
Т. Мельничук, скульптори Петро
Подолець та Володимир Стасюк. Тоді ж на
ст.. сарни була відкрита меморіальна дошка,
присвячена перебуванню в Сарнах у 1918 р.
першого президента УНР Михайла
Грушевського.
На містковому цвинтарі на честь десятої
річниці Незалежності на місті поховань 245
сечових стрільців, які загинули в боях за
свободу і незалежність України в 1919 р. під
Сарнами відкрито пам’ятник. Автор пам’ятника
Олег Магеровський.
На приміщенні середньої школи № 4, що по
вул. В. Чорновола, яку перейменували з вулиці
Чапаєва у 2002 р. встановлена меморіальна
дошка, присвячена Герою України В’ячеславу
Чорноволу. На місті розстрілу понад 13 тис. євреїв
з усіх навколишніх міст і сіл поліських
районів області на братських могилах
встановлено два пам’ятні знаки, які
знаходяться на околиці міста на місті
розстрілу. Пам’ятні знаки і благоустрій
споруджено коштом діаспори. Щороку на цьому
місті проходить жалобний мітинг з участю місцевої
влади, єврейської громади м. Рівного, Сарн,
Дубровиці. Та на могили приїздять рідні, які
мешкають в Україні та Ізраїлі.
Сарн енці свято бережуть і шанують пам’ять
про тих людей, які жили, чи народилися в
нашому місті. Сарненську гімназію закінчувала
скульптор зі Львова Теодозія Бриж, автор
багатьох пам’ятників Тарасу Шевченку, та
багатьох скульптурних композицій та
скульптур, що прикрашають м. Львів та інші
міста України. Тут народився письменник
Борис Швед, а також дійсний член ВАСГНІЛ,
колишній міністр сільського господарства,
лауреат Державних премій (1941-1951 рр.), кавалер
ордена Леніна Л.О. Ольшанський та П.О.
Огородніков – кандидат технічних наук
працював викладачем Львівського політехнічного
інституту.
Звання
заслужених отримали:
Лікарі: Е.М. Грищук, М.Г. Бурхович, Н.М. Скрипніченко, О.В. Василенко, Т.А. Евдокименко.
Вчителі:
Ю.О.
Дишель, В.К. Шатова, В.А. Бакшаєв, А.Т.
Прокопенко, С.Ф. Мельнк-Козовлева, Р.М.
Болкуневич, К.П. Араменко, С.Г. Кокулович.
Працівники
культури:
І.В. Шевчук, Р.К. Тишкевич, В.Г. Торчик.
Лісового
господарства: О.Р.
Юркевич, В.Д. Шкудор, С.Г. Доценко.
Побутового
обслуговування:
П.П. Колядко.
В галузі будівництва: П.С.
Галерський- машиніст ПМК-66, А.П. Зіглевський
– лауреат Державної премії СРСР-екскаваторщик
ПМК-66, а екскаваторник цієї ж колони І.І.
Плотницький – лауреат премії Леніського
комсомолу, нагороджений грамотою Верховної
ради УРСР.
Мережа торгівлі та громадського
харчування представлена торгово-комерційними
структурами та підприємствами, які мають
власні магазини. Вони постійно
удосконалюють якість обслуговування,
дбають про матеріально-технічний стан об’єктів
торгівлі впроваджують сучасні передові
технології. Характерним є збільшення
частки приватного капіталу в сфері
обслуговування створення мережі закладів
окремих власників і фірм.
У 2003 р. введено в дію
ще 16 торгових закладів, чотири підприємства
громадського харчування, які відповідають
сучасним вимогам, щодо благоустрою, інтер’єрів
торгових залів, технічного обслуговування.
В місті працюють чотири ринки, вісім
приватних гуртовень, безліч кафе та їдалень,
два ресторани, та два ресторани-бари.
КПГХ “Школяр” засноване в 1992 р.
спеціалізується на громадському харчуванні
в шкільних їдальнях, забезпечує продуктами
харчування дошкільні заклади. На підприємстві
працює троє чоловіків.
КПГХ “Зоря” засноване в 1992 р. спеціалізується на громадському харчуванні в їдальнях міста. Працює 19 чоловік