муз. В.Торчика, 

слова В.Петренко.

Світанковими росами вмиті,

Вбрані вербами схили Случа

І не владні над ними століття,

Хоч літа, наче блискавки, мчать.

Тільки зорі палають незмінно, 

Вічні відблиски в вікнах тремтять, 

Ця земля материнська, нетлінна,

У заграві бентежних багать.

        Приспів:

Над Случанськими берегами

Розкотились будівлі намистом, 

Вкрите зеленню і садами

Найрідніше у світі місто.

Що там доля тобі присудила,

Скільки терній на шлях твій спаде,

Тільки жити без тебе не сила,

І миліше не буде ніде

Хтось нарік тебе іменем Сарни,

На єство тебе благословив,

І у друге сторіччя не марно

Двері час без вагань прочинив.

        Приспів:

Кожна вулиця, кожна стежина,

Наче риска життя на долоні,

І провіщано їм неодмінно

Опинитись у щасті в полоні.

І тривоги, і радощі будуть,

Будуть грози, і райдуги чисті,

І піснями та працею люди

Будуть славити сонячне місто.

        Приспів: