Зоя Федорчук

        Зоя народилася в Костянтинівці, закінчила місцеву восьмирічку, відтак атестат про середню освіту отримала в Сарненській школі № 1. З посади бібліотекаря в сільській книгозбірні почалася праця в галузі культури, що триває більше 30 років. Коли в 1978 р. сім’я переїхала в Сарни, Зоя, яка закінчила хорове відділення Дубенського культурно-освітнього училища, знайшла роботу до душі: з 1979 року Зоя Георгіївна – художній керівник Будинку культури в селі Коротичі. Коли ж пожежа знищила заклад, обдаровану землячку запросили в районний Будинок культури методистом  з хорового співу та вокалу, зараз Зоя Федорчук – художній керівник РБК.

         Як зізналася поетеса, ніколи не думала що захопиться поезією: ще навчаючись у школі, віддавала перевагу прозовим творам. До того ж, робота, троє дітей займали весь час, не до віршування було. Першою поетичною спробою стало написання візитки для  доньки-випускниці, яка брала участь у конкурсі. Довелося дещо римувати під час концертної діяльності: в ансамблі “Намисто” Зоя Георгіївна співає від дня його створення.

         За велінням серця вперше написала вірш, коли донька, теж Зоя, поїхала навчатись у столичний вуз. До того часу сини: Олег і Мирослав – покинули батьківську домівку.  Незвичайна самотність, хата, що раптово перетворилась на пустку, хвилювання несподівано вилились на папір. На радість усім тим, хто шанує влучне слово, оригінальну метафору, тонкий психологізм ліричних віршів. На сторінках “райони” друкуються і літературні замітки Зої Федорчук. Їх герої – реальні люди, за своїми  проблемами та переживаннями. Твори Зої Георгіївни надруковані в республіканській збірці “Зоряні роси”. Вийшла в світ власна збірочка із символічною назвою “Голос серця”. Бо пише поетеса серцем, тому і зачіпають ї вірші струни чужої душі. Мабуть, це і є талант – власні душевні пориви зробити надбанням суспільства.

 

 

БІБЛІОТЕКАРЯМ

 

Якщо тривога на душі

Чи смуток серце огортає,

Відкрити книгу поспіши,

Бо друга кращого немає.

 

Забудеш негаразди враз,

Коли в руках хороша книга,

І зникне марево образ,
байдужості розтане крига.

 

І тепла хвиля набіжить,
Відкриється краса навколо,
Відчуєш радості ту мить,

Прожито день – це так чудово.

 

Пораду слушну книга дасть,

Відкриє двері в світ казковий,
знання віків вам передасть,

Засіє зернами любові.

 

Бібліотека – книги дім

Запрошує усіх ласкаво,

Панує затишок у нім,

Тут мудрість ходить величаво.

 

Тут кожен день немов би свято,

Добра струмує джерело,

І друзів знайдеш тут багато...

Так є, так буде й так було.

РІДНЕ МІСТО

(м. Сарни - 120)

 

На тихім березі Случа,

Серед лісів широколистих,
Мов на побачення дівча,
Принарядилось наше місто.

 

Минули грози й буревії,

Лишивши на обличчі слід,
та завжди Віра і Надія

Вели нас у широкий світ.

 

Розквітло місто між дібров,

Сія бурштинова краплина,

Встають ряди новобудов,

Дарує ягода калина.

 

На тлі туману сивини

Біжать полотна залізниці,

Щоби вертатись з далини

У рідне місто, до світлиці.