Відомий на Рівненщині композитор - пісняр, член Національної Всеукраїнської музичної спілки, заслужений працівник культури України, перший лауреат обласної мистецької премії ім. Германа Жуковського у номінації "За композиторську діяльність", начальник відділу культури і туризму 

Сарненської районної державної адміністрації 

Віктор Григорович Торчик. 

      Кожна людина, за образним висловом, має два береги: від одного відпливає, до іншого має причалити. Мистецька доля Віктора Торчика визначилася в нього ліричною: культура і музика.

      Саме так і склалася доля у Віктора Григоровича Торчика. Вона нерозривно  пов'язана з музикою, в яку закоханий щиро, віддано і безроздільно, певно ще з дитячих літ коли потягнуло до баяна.

      Творча праця збагачувала і надихала Віктора Григоровича на все нові й нові пошуки. Керуючи народним самодіяльним хором міського будинку культури, не поривав зв'язків з неспокійним своїм хобі – аранжувати деякі музичні твори репертуару для співаків, складати мелодії. Віктор Григорович зайнявся розшифровкою музичного супроводу обрядів та звичаїв Полісся, збагачуючи його неоціненні скарби для спадкоємців. І його власні збірки “З поліської криниці” (1995) та “Коровайні мотиви Сарненщини” (1996), свідчать про те, що Віктор Григорович прагне, щоб на нашій землі не переводилися таланти, а їх високі пориви передавалися з покоління в покоління.

         Вони значно підтримали інтерес, і, так  би мовити засвітили зелене світло до пісні. Але справжнє натхнення прийшло тоді, коли його пісні зазвучали на районних концертах, прижилися у рідному районі. Пише на вірші Сарненських поетес Т.  Корнійчук, В. Петренко. Багато творів є на слова Б. Столярчука, В. Базилевського, Л. Федорчука, М. Луківа, Л. Костенко,  К. Перелісної. Нині у творчому доробку Віктора Григоровича більше 500 пісень. Їх виконує народний аматорський хор міського будинку культури, народний аматорський вокальний ансамбль “Намисто” районного будинку культури, Марія -  Наталія Фарина, заслужена артистка України, солістка Рівненської обласної філармонії.  звучать його пісні у школах, на оглядах та конкурсах у  Рівному.

Надслучанськими берегами

Розкотились будівлі намистом,

Вкрите зеленню і садами

Найрідніше у світі місто.

      Ці слова однієї із перших пісень В. Торчика та В. Петренко “Сарненський вальс”, яка стала візиткою нашого міста, а мелодія позивними Сарненського радіомовлення.

     Дорога в життя. Рідна земля. Мати. Вчителька. Це вони допомогли Вікторові зрозуміти розмаїття барв долі, краси та подих поліських лісів, гаїв, річок і дібров, що поять свіжістю, поетичністю та пісенністю. Композитор не мислить без них своїх буднів. Пісню “Цілуйте матір на прощання” присвятив своїй матері, материнській тематиці присвятив пісні “Колискова”, “Запроси свою маму на вальс”, “Заспівай мені, мамо”. Для першої вчительки написав пісню “Вчитель мій”.

       Відтак перед нами розгортається  картина творів, присвячена людям різних професій.

       Хліборобській родині присвячені пісні “Щоб сіялось, родило і збиралось”, “Сонце! Чуєш?”.

        Зачепила композитора і професія лікаря. До слова, його дружина теж лікар.  Отож з Валентиною Петренко написали “Покликання величне і святе”.

        Зворушив колег – працівників бібліотек. До річниці  Всеукраїнського дня бібліотек  зазвучала пісня “Краса, і мудрість, і любов”.

         До Дня свята  професійного бухгалтера і аудитора  прозвучала пісня “Твій поклик”, яка дістала приз на конкурсі в м. Рівне.

      “Забутий вальс”, “Недолюблю”, “Як тебе забути...” присвячені жінкам, справжнім прихильницям творчості композитора.

     Не так давно взяв участь у Всеукраїнському конкурсі на кращу пісню про місто – здравницю України – Трускавець. З – поміж 150 надісланих до оргкомітету пісень, відібрали 10 до числа найкращих на заключний концерт. І знову успіх: авторів пісні “Місто моє” Валентину Петренко, Віктора Торчика  та виконавицю Олену Огризкову, запросили до Трускавця на конкурс. Пісня зайняла друге місце у конкурсі.

  Берегиня надії,

  Моя рідна поліська  земля,

  Кожен рух свого серця тобі віддаю.

  Десь у просторі синім

  Добрий ангел тебе окриля.

  Тут мій дім, і надія, і все, що люблю...

  Благословляє нас травами і квітами

  Від Божої руки місто над Случем.

    Що може бути дорожче? Хіба не  це надихає композитора до польоту?