|
Тихо
плаче осінь
За моїм
вікном
Дівчиною простоволосою
Пішла
моїм садком.
Обсипала щороку землю
Листям
золотим
Говорила з буйним вітром
Голосом
сумним...
Ні, я
згадувать не хочу
Про
осінь ту, таку сумну
Та не
згадувать не можу
Я кожен
подих її ловлю.
 |
Минає день за днем
Час безупинно летить
Заглянеш хоч раз у вікно –
Там кожен кудись спішить.
І так день за днем
Як вода стікає
І сірий, сонний натовп людей
Знову кудись поспішає.
Тільки я не спішу
І не намагаюсь спішити
Я просто хотіла б... нажаль
Я не в змозі час зупинити.
Замітало стежки й дороги
Світом
правила зима
На небі
ясно світили зорі
А в
думках поставала весна.
Я
плекала мрії й надії
Думала,
кінчилась зима
Та вона
знов постала
Замітала снігом все до тла.
|
Нічого
не знаючи, шукаю
Заблукавшу в снігах весну.
Її
нема, хоча я знаю
Вона
існує – я її знайду.
Не
знайду, то хоч намалюю
Її
зелені очі, русяве волосся
Її
оживлю на картині своїй
І буде
такою вона в уяві моїй.
А поки
що - я її опишу
Гарною
й красивою – як завжди.
Для себе в памﺍяті
залишу
Її
тепло, яке ніде не знайти.
|
