Бібліотека ... Вона як вчитель, на все життя залишає в пам’яті найсвітліші спогади. Через неї пізнаємо неоціненний скарб – книгу. Бібліотека – духовна криниця, джерело, що ніколи не замулюється. До нього йдемо, щоб збагнути себе знаннями, почерпнути необхідну нам на даний момент інформацією.

Минуле Степаня – це історія міста з давньою і цікавою історією. Багато століть тому воно було столицею Степанського князівства, входило  в число найбільш  розвинутих і відомих міст Волині .

Але культура в Степані в давнину була зовсім низька. Вся ідея панівного феодального , а потім капіталістичного класу була спрямована на те, щоб тримати в темряві, неуцтві, затурканості, відсталості, покорі до панівного класу. При царській Росії більшість населення була неписьменною.

В Степані, як волосному центрі, не було жодної публічної бібліотеки. Якщо хтось хотів почитати книжку, то її можна було дістати з великими труднощами чи то в завідуючого школою, чи то в священика або службовця, які мали невеличкі власні бібліотечки. Книги були здебільшого релігійного характеру.

Після громадської війни  західні земля України, в тому числі і  Степань, підпали під владу буржуазно-поміщицької Польщі. Населення  Степаня  терпіло не тільки жорстокий військово-поліцейський режим, але й національний гніт. Українців поступово звільняли з адміністративних установ і культосвітніх закладів. Буржуазний уряд Польщі тримав населення у темряві і безправ’ї.

Але Степані завжди старалися триматися своєї національної гідності. Чи не саме тому ще в 1944 році на добровільні пожертвування міщан була відкрита хата-читальня. В 1925 році в бібліотеці налічувалось близько 5 тисяч книг.  Виписувались такі газети як “Сель роб”, “Народная справа”. Але її просвітницька робота була не до вподоби місцевій владі і хату – читальню закрили.

І лише в 30-ті роки внаслідок заснування у місті “Просвіти” було побудоване нове просторе приміщення для просвітян за кошти  міщан та присланих 100 доларів української громади із США. Заново було започатковано українську громадську бібліотеку, одним із засновників якої став Олександр Михайлович Кудря (1901 р.н.).

“Просвіта” розгорнула значну просвітянську роботу. Разом із бібліотекою стала ініціатором  поновлення роботи драматичного колективу, заснувала два українські хори, а в 1934 році широко відзначили 120 річчя від дня народження Т.Г. Шевченка.

Після возз’єднання західних областей з Радянською Україною у січні 1940 року Степань став районним центром. Життя налагоджувалося, але розпочалася війна. Безневинними жертвами окупантів впали десятки жителів Степаня та навколишніх сіл. Руїни і згарища залишили після себе окупанти.

Зразу ж після визволення населення Степаня приступило до відбудови зруйнованого господарства. Відновили роботу електростанція, пекарня, магазини, лікарня та районна бібліотека.

Бібліотека була розташована по вулиці Леніна, неподалік земської школи. В той час в ній працювали Н. Красовська, Н. Лещик, Ольга Гуменюк. Пізніше Мальвіна Бондар, Сергій Пінчук, Федір Бурко, Анастасія Линка. Окрім районної бібліотеки в місті було відкрито дві хати – читальні – в Пастівнику і в Нових Хатах.

В читальному залі за спогадами Сергія Зінчука було 400 читачів, проводили голосні читки, читацькі конференції по книгах. Самі  бібліотекарі вели бухгалтерський облік коштів, які виділялися на зарплату і придбання книг.

Приміщення районної книгозбірні було старе і холодне. Згодом його перенесли в БК, де було виділено під бібліотеку дві кімнати. В цьому ж приміщенні знаходився і районний відділ культури.

В цей період в бібліотеці працювали М. Чорна, В. Красовська, Надія Демчук, методист Микола Велесик.

Районна книгозбірня була методичним центром Степанського району. За нею було закріплено понад 40 бібліотек. Бібліотекарі їздили, а той пішки ходили по всіх віддалених селах, надаючи їм методичну допомогу. Брали активну участь у роботі культ бригад, які часто відвідували всі села Степанського району.

У 1961 році для районної бібліотеки було побудоване нове просторе приміщення на 6 кімнат. Але в 1962 році в зв’язку з ліквідацією району Степанську районну бібліотеку було перейменовано у міську масову бібліотеку. На той час там працювали Мальвіна Бондар, Любов Волинець, Валентина Заїка та Надія Демчук.

Книжковий фонд бібліотеки у 1963 році становив 12073 примірників книг. В 1967 році відбулося приєднання фондів хат-читалень (пересувок) сіл Мельниця, Погулянка, Дворець, Труди. Книжковий фонд збільшився до 23143 прим. книг. Зросла кількість читачів.

У 1978 році Степанська масова бібліотека разом з іншими бібліотеками району увійшла у Сарненську централізовану бібліотечну систему. Велася велика робота з комплектування і збереження бібліотечних фондів.

Найдовше в масовій  бібліотеці працювали Надія Демчик, Ганна Лунау, Валентина Заїка, пізніше Марія Войтко.

Надія Демчук зовсім юною прийшла працювати  в бібліотеку в 1954 році. Світ книги зачарував дівчину. Бібліотека стала її покликанням, змістом всього подальшого життя. Спочатку працювала завідуючою читальним залом районної бібліотеки (1954 р.) завідуючою дитячої бібліотеки (1954 р.), методистом районної бібліотеки (1961 р.), а з 1963 року – завідуючою масової бібліотеки. На цій посаді працювала більше 30 років. Під її керівництвом  книгозбірня неодноразово була відзначена грамотами районного та обласного відділів культури. В 1995 році. Надія Григорівна пішла на заслужений відпочинок. Колектив змінився. Завідуючою стала працювати Крот Тетяна, бібліотекарями – Радкевич Людмила та Шур Наталія.

В 1990-х роках вся бібліотечна система України в зв’язку з кризою в політичному і економічному житті зазнала змін. Зруйнувалася система комплектування фондів через бібліотечні колектори. Не обминуло це і нашу книгозбірню. Значно зменшилося надходження літератури. Якщо, наприклад, у 1986 році надійшло до бібліотеки 2669 примірників книг, то у 1995 р. – 174 примірників книг, а в 2000 році – всього 19. Тому ми, як і всі книгозбірні райони прагнемо власними силами поновити свій книжковий фонд, поповнивши його за рахунок проведення доброчинної акції “Подаруй книгу бібліотеці”.

Наше сьогодення вимагає пошук позабюджетних джерел фінансування, запровадження в нашій бібліотеці платних послуг, пошук спонсорів, які здатні допомогти нам.

На сьогоднішній день книгозбірня обслуговує 1458 користувачів. В 1999 році до нашої бібліотеки було приєднано бібліотечні фонди сіл Грушівки і Мельниці. Книжковий фонд становить 35870 примірників книг.

В 2002 році відбулося об’єднання публічних книгозбірень із шкільними. До нашої бібліотеки було приєднано бібліотеку колегіуму смт Степань, а до пунктів видачі сіл Грушівка та Мельниця – шкільні бібліотеки. Книжковий фонд зріс до 54211 примірників книг та журналів. Бібліотека була переіменована в публічно-шкільну.

Основними формами масової роботи є: літературні години, засідання літературно-музичної вітальні “Світлиці”, години народознавства, тематичні вечори, години екології.

... Йдуть люди в бібліотеку. Бо спілкування з книгами очищає розум і серце, а людину робить добрішою.