Народилася Тамара Григорівна в 1969 році в мальовничому с. Труди на Степанщині. Дитинство проходило серед барвистих луків і садів. Росла виростала, бавилась бігала, як і всі сільські діти.

Мріяла про своє майбутнє, яке здавалося, як і кожній дитині, світлим, перспективним. Мріяла Тамара стати лікарем. Ось як пише Тамара у вірші « З юності »

Дарує сонце перший поцілунок

Берізці юній в тихому гаю.

Босоніж серед трав, струнка і юна,

Я на вузенькій стежечці стою.

Луги квітучі дихають весною,

Лунає солов’я щасливий спів

Відкритий цілий світ переді мною

І тисячі стежок,  шляхів, доріг.

Та мрії залишились мріями. Де не візьмись – біда. Після гіпсу втратила рухомість ніг. Затривожились батьки, куди тільки не звертались за допомогою, консультаціями. Та все дарма, хвороба не відступала. Як наслідок, за невблаганним присудом лікарняної комісії – інвалідність першої групи та інвалідне крісло.

Та Тамара не змирилась зі своєю долею. Захопилася книжками, стала самотужки вчитися, а ще стала писати вірші і малювати. Свій біль, думки і всю свою душу стала виливати у віршах. Рівними рядками лягло на папері все те, чого не могла побачити, зробити.

Її  творчий неспокій – то своєрідний поєдинок з підступною хворобою. Ось як вона пише у вірші

Сповідь

Я не знала, що вмію літати,

Я не знала дороги до хмар,

Але доля навчила писати

Хоч принесла мене на вівтар.

Жертву взяла - я втратила ноги,

В руки дала чарівне перо.

І відчула я ласку від Бога –

Поетичне відкрилось джерело.

Через відчай прийшла, крізь страждання-

Не пора ще іти в небуття.

Чую … Знов у душі поривання

Я описую силу життя.

Твори Тамари Кирдій публікуються в районних, обласних, республіканських виданнях.

Часто густо її вірші читаємо в «Сарненських новинах», «Провінційній газеті», в літературному альманасі «Азалія».

Творчістю Тамари Кирдій цікавляться учні школи селища Степань, її поетичні рядки звучать на уроках літератури та народознавства.

А її малюнки є окрасою приміщення дитячого садка «Калинка».

У публічно-масовій та публічно-шкільній бібліотеках оформлені папки «І горить моя свіча надії », де зібрані всі поетичні твори Т.Г.Кирдій, які входять до рубрики «Поети рідної Степанщини».

Творчість Т.Кирдій багатогранна. Нею створені цілі цикли поезій – «Про Україну», про красу рідної природи, цикл «До міжнародного дня інвалідів», про лікарів, про матір, про кохання, цикл про чорнобильську трагедію, а також гумористичні твори.