Народився С. І. Чуприна 15 листопада 1915 року. З дитинства вбирав він в свою душу красу народних самоцвітів; пісні, легенди, перекази, неповторну чарівність і красу рідної природи, жадібно слухав розповіді старших про минуле, що приходило з сивої давнини відгомоном тих часів.

Його перші твори, написані вугіллям на шматках дерева, вбирали все почуте, бачене про героїчне минуле рідного краю, що ще дзвеніло в піснях, легендах, переказах, оживало на його картинах. Вони дивували старших, привертали увагу багатством змісту і форми і здавалось, що то не дитяча уява творила їх, а сама наша історія, життя.

Захоплення здібного хлопчика помітив його вчитель малювання з місцевої школи Владислав Даховський, який і став першим наставником майбутнього митця. Радив він продовжити мистецьку освіту, але дорога до науки була закрита тогочасною дійсністю в буржуазно-поміщицькій Польщі.

Отож, мрія про вищу освіту залишилась лише мрією для здібного юнака, потрібно було важкою працею здобувати хліб. Молодий художник і в цих умовах знаходив можливість самостійно вдосконалювати свою майстерність. Народжува­лись нові картини з-під його пензля, несучи радість творенні і краси не тільки митцеві, а й його землякам.

З довоєнної художньо-мистецької спадщини С. Чуприни нічого не збереглось. Твори художника стерли бурхливі гро­зи, що прошуміли над нашîþ землею, яку він і в дні радощів, і в дні горя палко любив.

Після війни С. І. Чуприну не залишає бажання вчитись, працювати. Він продовжує вдосконалювати техніку живопису свого улюбленого виду малювання. Закінчивши вечірню школу, вступає в Московський заочний народний універси­тет мистецтв і в 1972 році успішно закінчує його.

За цей час самодіяльний художник створив цикли картин з життя Степані дохристиянського періоду. Його карти­ни "Вечір на Івана Купала'', "Вдень на Івана Купала", "Ско­морохи в Степані", "Урожай" розкривають напівзабуті сторінки історії, побуту звичаїв, обрядових традицій далеких пращурів.

Створив такі картини:  "Хрещення cтепанців в Горині", "Степанський монастир під Комарівкою", "Ой на горі та й женці жнуть", "Лассо", "Перехід козаків через Стенань", "Ой чого ти почорніло, зеленеє поле", "Бій з татарами в Степані", "Козацький мурованик",  "Татарський мурованик", "Ярмарок в Степані", "Осінній ліс", "Напровесні», "У Броварні" і інші. Кожна картина Степана Івановича примушує думати, пробуджує уяву, народжує світлі сподівання. Звичайно, такі роботи несуть не лише естетичне задоволення, вони мають велике пізнавальне значення, вони примушують думати. А це вже успіх, справжній творчий тріумф митця. Свідченням цього є лауреатські медалі, дипломи та інші відзнаки худож­ника. Виставки його картин неодноразово організовувались в рідному Степані Кузнецовську, Рівно, Києві (у Спілці письменників України). Картини Степана Івановича є сьогодні і за океаном – у Канаді.

А він, будівник, будівничий, митець і далі малював свої картини. Скромно жив у дерев'яній хатині по вулиці Шевченка. У цій хатині мала б бути його картинна галерея. Стільки відвідувачів його господи написало про це.