ЗОЯ   ФЕДОРЧУК

 

 

 

22 серпня 1956 року народилася 1956 року в с. Костянтинівка, що на Сарненщині.

Закінчивши місцеву восьмирічку, відтак атестат про середню освіту отримала в Сарненській школі № 1 пішла навчатись на хорове відділення Дубенського культурно-освітнього училища. Після закінчення працювала зав. бібліотекою в рідному селі. Книги заполонили її, як цілюще джерело, але з піснею аж ніяк не могла розлучитися. Закохана в українські народні пісні, збирала й записувала нові в старожилів.

У 1978 році родина Зої Георгіївни переїхала жити в м. Сарни.

У 1979 році прийшла працювати художнім керівником у міський Будинок культури, який функціонував у с. Доротичі. Зараз Зоя Федорчук є - художнім керівником КЗ «Палацу культури» м. Сарни.

З 1980-го співає в народному хоровому колективі КЗ «Палацу культури», а також у народному аматорському вокальному ансамблі «Намисто». Виступала в Польщі, Рівному, Львові, Києві, Харкові та ін. містах. Її чарівний голос і театральна майстерність, артистизм зачаровують зі сцен району, області й країни. Захоплюючі літературно-художні доробки мають чималу аудиторію прихильників.

Писати поезії Зоя Георгівна почала  після сорока років. Зоя Георгіївна почала писати вірші: про красу мальовничого Поліського краю, людські відносини, велич кохання, ніжні людські почуття, також пише вірші на замовлення. Замітки до районного часопису «Сарненські новини», «Провінційки» та журналі «Дніпро» пише давно.

Твори поетеси увійшли до всеукраїнського колективного збірника «Зоряні роси» (2004 р.), в якому зібрані твори 68 авторів з усієї України.

У 2006 р. вийшла перша збірка поезії «Голос серця».  

Зоя Георгіївна Федорчук є співавтором літературно-художнього альманаху «Пролісок- 2009».

В 2011 році виходить ще одна збірка поезій та прози «Погляд зимового вечора».

Прочитавши її твори не можна залишитись байдужим: там справжні почуття, чуттєвість, любов до краси навколишнього світу, його бачення, тонко передане поетичними рядками.

 В 2020 році видала краєзнавчий нарис під назвою «Костянтинівка», яку презентувала в Сарненській центральній бібілотеці. Гортаючи сторінки видання, пересвідчуєшся, наскільки повно викладена історія народження поселення Костянтинівка. Нарис – це пам'ять про всіх, хто своїм життям творив історію села, вклав у його розвиток сили, любов і надію на краще майбутнє.

Часто Зою Георгіївну Федорчук запрошують почитати вірші та розповісти про себе місцеві школи, та бібліотеки. Щорічно в Сарненській бібліотеці для дітей проводиться конкурс «Книгоманія», де Зоя Гергівна оцінює виступ конкурсантів.

Федорчук З. Голос серця :

 поезії / З.  Федорчук. -

Сарни: Сонях, 2006. – 79 с.

Федорчук З. Г.

Погляд зимового вечора :

поезії, проза. –

Костопіль : РВП «Роса», 2011. – 76с.

Федорчук З. Г. Падав тихий сніг : життєві історії. /

 З. Г. Федорчук. – Рівне : ПП Лапсюк В. А., 2017. – 96 с.

Федорчук З. Г. Осінній спалах : поезії. / З. Г. Федорчук. –

Рівне, 2019. – 76 с.

Федорчук З. Г. Костянтинівка : краєзн. нарис / З. Г. Федорчук. – Рівне : Свинарчук Р.В.,

2020. – 240 с.

 

ФРАГМЕНТИ  ТВОРЧОСТІ

 

Бібліотека – царство книг одвічне,

Скарбниця світла, мудрості, думок.

Тут слово править горде і величне,

Шекспір, Шевченко, Коцюбинський, Блок.

 

Віками, як святиню зберігали

Творіння розуму людського і душі,

Нащадкам в майбутті заповідали

І силу слова, і красу віршів.

 

Бо книга-ключ, що двері відкриває

В світ істини, любові і добра,

І кожному в житті допомагає,

Із книгою руйнується гора.

 

Коли у серці віра похитнеться,

Надію затуманить сива мла –

В бібліотеці відповідь знайдеться,

Напийтеся лиш з того джерела.

 

Хранитель світла знань непереможних,

Бібліотекар зустрічає день за днем.

То ж хай не буде і вас думок тривожних,

Хай гріється душа святим вогнем.

Мій рідний край - Полісся голубе,

Де срібні ранки й солов'їні ночі,

Де сходить тихо сонце золоте

І казку нам зелений гай шепоче.

 

Мій рідний край - широкії поля,

Де вітерець хвилює стиглий колос,

Озерна синь та клекіт журавля

І весняних струмочків дивний голос.

 

Сади духмяні, мальви під вікном

І мальовничі береги Горині,

І дружби серце, сповнене теплом,

Та щирі очі, мов волошки сині.

 

Мій рідний край - це вікові ліси.

Рожеве сяйво літньої зірниці,

Немає в світі більшої краси

Й смачнішої, як наша, паляниці.

 

То ж дай нам, Боже, сили і добра

І всьому українському народу,

Хай зацвіте Вкраїна молода

Й не буде її роду переводу.

 
 

Головна

Знаменні та пам'ятні дати

Відомі люди Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія району в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Духовне життя