|
Народилася 1956 року в
с. Костянтинівка Сарненщині. Закінчила училище культури у м. Дубно.
Понад 20 років працює художнім керівником Сарненського районного
будинку культури. Поезію любить зі школи. Замітки до районного часопису
«Сарненські новини» пише давно, а вірші почала писати лише тоді, коли
повиростали і пішли в самостійне життя її троє дітей та з’явилося
більше часу для роздумів і для поезії.
Твори поетеси увійшли до всеукраїнського колективного збірника «Зоряні
роси» (2004 р.). У 2006 р. виходить власна збірка поезії «Голос серця».
Вічні людські цінності Любов, Добро, Краса є характерною темою
творчості поетеси. Авторка змальовує красу матінки Землі, оспівує любов
до рідного краю, торкається нерозгаданих питань життя. Але найбільше
захоплює читача ніжна лірика, щирі людські почуття та велич кохання.
|

Федорчук З. Голос серця : поезії / З. Федорчук. -
Сарни: Сонях,
2006. – 79 с. |
|

Федорчук З. Г. Погляд
зимового вечора : поезії, проза. –
Костопіль : РВП «Роса», 2011. – 76с.
|
|
|
Бібліотека – царство книг
одвічне,
Скарбниця світла, мудрості,
думок.
Тут слово править горде і
величне,
Шекспір, Шевченко,
Коцюбинський, Блок.
Віками, як святиню
зберігали
Творіння розуму людського і
душі,
Нащадкам в майбутті
заповідали
І силу слова, і красу
віршів.
Бо книга-ключ, що двері
відкриває
В світ істини, любові і
добра,
І кожному в житті
допомагає,
Із книгою руйнується гора.
Коли у серці віра
похитнеться,
Надію затуманить сива мла –
В бібліотеці відповідь
знайдеться,
Напийтеся лиш з того
джерела.
Хранитель світла знань
непереможних,
Бібліотекар зустрічає день
за днем.
То ж хай не буде і вас
думок тривожних,
Хай гріється душа святим вогнем. |
Мій рідний край
- Полісся голубе,
Де срібні ранки й солов'їні ночі,
Де сходить тихо сонце золоте
І казку нам зелений гай шепоче.
Мій рідний край
- широкії поля,
Де вітерець хвилює стиглий колос,
Озерна синь та клекіт журавля
І весняних струмочків дивний голос.
Сади духмяні, мальви під вікном
І мальовничі береги Горині,
І дружби серце,
сповнене теплом,
Та щирі очі, мов волошки сині.
Мій рідний край
- це вікові ліси.
Рожеве сяйво літньої зірниці,
Немає в світі більшої краси
Й смачнішої, як наша, паляниці.
То ж дай нам, Боже, сили і добра
І всьому українському народу,
Хай зацвіте Вкраїна молода
Й не буде її роду переводу.
|