Поет народився 2 травня 1941 року в с. Іванищі, Тверської області. Виріс у багатодітній селянській родині.

З 1961 року жив в смт. Клесів Сарненського району. Працював бурильником  на тодішньому 472 комбінаті нерудних копалин. Свого часу їздив допомагати й виробникам В’єтнаму. В Цей період вилився в цикл віршів «В’єтнамські мотиви». Також Володимир Іванович писав гуморески: лаконічні, сатиричні міні-розписи викликають нестримний сміх.

                  Не раз поет друкувався в газеті «Сарненські новини». А в 2009 році у Сарненському видавництві СловоСвіт вийшла збірка поетичних творів «Моя любов, моя печаль…», хоча шлях до неї був дещо довгим. Десять поетичних зошитів, які увійшли до книги, допоможуть читачам пізнати багатий духовний світ автора, його радощі та сум, закоханість у життя, людей, у   чудовий світ природи. Багато віршів присвятив близьким, знайомим, колегам.

             Неодноразово був запрошений поет на засідання літературно-поетичного клубу «Дивослова», що діє при Сарненській центральній бібліотеці.

       На жаль Володимира Івановича Громова вже немає, помер 3 лютого  2014 року.

Громов В. Моя любовь, моя печаль… : сборник стихов / В. Громов. – Сарни: Слово світ, 2009. – 99 с.

ФРАГМЕНТИ   ТВОРЧОСТІ

Над Украиною солнышко встает

Настало утро с песней соловьиной

Ночных комет закончился полет,

И над моею Украиной

В восходе солнышко встает.

И в птичьем гомоне дубравы

Листвой зеленою шумят

В степи безмолвные ураганы

Чужие тайны бережно хранят.

Над речкой синей, тихоструйной

О чем-то ивушки грустят,

Сейчас, конечно, жить нам трудно

Но не вернемся в прошлое назад.

И верю я нам: нам Бог поможет,

Мы заслужили счастье у Него,

Мы на веса что есть положим,

Но не упустим шанса своего.

Городу  Сарны  посвящается...

На опушке плакучие ивы, 

В золотом обрамленье берез

Как невесту любит любимый,

Так тебя я до боли , до слез.

Я родился и вырос в России,

В деревушке далекой моей.

Там в озерах глубоких и синих.

Не найду уж печали своей.

В прежней жизни я не был богатым

К новой жизни еще не готов.

В песне звонкой над Случью крылатой

Слышу бой мелодичный часов.

В теплый вечер осенней порою

В парк приду, отдохну на скамье.

Как я рад, как доволен тобою,

Что живешь в новой вольной семье.