Кажуть, що справжні таланти народжуються у глибинці. Яскраве підтвердження цьому є Петро Вікторович Катеринич, який народився 31 жовтня 1993 року  у віддаленому поліському  селі Любиковичі, що на Сарненщині. Ще до школи він навчився читати. Перший вірш про квіти написав у 8 років.

2 вересня 2004 року в районній газеті «Сарненські новини» було вперше надруковано його вірші. З тих пір він активний дописувач районної газети «Сарненські новини», обласних «Вільне слово», «Провінційна», «Рівненська», «ОГО», «Вісті Рівненщини», «Літопис Заходу», дописувач Всеукраїнських видань «Молодь України», «Життя. Історії», вільний журналіст Інтернет-видання «ХайВей».  

Навчаючись в школі Петро завжди приймав участь і перемагав в обласних, Всеукраїнських конкурсах та олімпіадах з української мови та літератури, з екології. Багато мовних поетичних і прозових турнірів було в поета на шляху, звідки він повертався з похвальними грамотами і подарунками. Петро Вікторович неодноразовий призер конкурсу читців-декламаторів власної поезії та творів Тараса Шевченка. Ще школярем був запрошений до літературного клубу «Дивослово» що діє при Сарненській ЦБ.

Петро захоплювався фотографією, фіксував миті життя. Він переможець багатьох всеукраїнських конкурсів художньої фотографії. Петро Вікторович є володарем Премії Кабінету Міністрів України за визначні досягнення молоді в розбудові України.

В 2011 році закінчивши з відзнакою Любиковицьку ЗОШ І-ІІІ ст. Сарненського району Рівненської області пішов навчатися в Київський національний університет ім. Т. Шевченка на факультет журналістики. Після закінчення університету поет залишився жити в Києвіта працювати в Адміністрації Президента. Працював перекладачем у всеукраїнських і міжнародних компаніях. Займається журналістською, перекладацькою, творчою діяльністю. Знає декілька мов.

Має автор 4 книги, три з яких присвятив дітям.

Петро Вікторович є членом Національної спілки журналістів та письменників України.

Катеринич П. Ранок :

поезії /П. Катеринич. – Сарни:

Сонях, 2007. – 106 с.

Катеринич П. Черевички :

вірші; книжка-розмальовка / 

 П. Катеринич. – Рівне:

Азалія, 2008. – 27 с.

Катеринич П. Квакослухання :

повість-казка / П. Катеринич. -

Рівне : Азалія, 2010. - 92 с.

Катеринич П. У Країні Білих Дзвіночків : повість-казка / П. Катеринич. - Рівне:

Азалія, 2009. - 88 с.: іл.

ФРАГМЕНТИ  ТВОРЧОСТІ

Молитва до України

Мати моя, Україно,

Сильна, велика, єдина,

Священна, ніким незборима,

Живлюща, співуча, родима.

Джерельна, соборна, могуча,

Окрилена, рідна, квітуча.

Дай Боженьку правди і волі,

Дай Господи доброї долі.

Дай хліба святого і солі

І сонечка на видноколі.

Щоб родина єдино злилася

І щоб матінки не зреклася,

Щоб птахами сини прилітали,

Із вирію в руки до мами.

І щоб доні тебе доглядали,

В любов, у тепло одягали.

Дай Боженьку матері жити,

Дітей під крилятами гріти.

Щоб жито родило у мами,

Під синіми небесами.

Щоб онученьки журавлями,

Над пророчими небесами.

До бабусі весною вертались,

І в сорочки на долю вдягались,

Що їх Україна надбала

І вдень, і вночі вишивала.

Дай віку, Боже, Вкраїні,

Дай злагоди кожній дитині!

Пісня молодого проліска

Ти чуєш клич старого журавля,

Що зве тебе з собою у мандрівку?

Він дасть тобі у небеса путівку,

Та як без тебе житиме земля?

Та як без тебе парости зелені,

Проб’ються із-під снігу і вдихнуть

Повітря чисте у ясні легені,

І оживуть, і ніжно зацвітуть.

Ти кажеш до весни ще прилетиш,

У жаравля на крилах у це поле.

Та всі слова у почуттях залиш,

І хай вам шлях покажуть мудрі зорі.

Я вірю – прилетиш, я дуже вірю,

Надіюся, не зрушиш цей обіт.

Коли збрехала - я умру в безсиллі,

І парост мій не вигляне на світ.