Людина здавна усвідомлювала велику силу живого слова й завжди прагнула оволодіти ним. Тетяна Корнійчук - одна з тих, кому це вдається. Поетеса кохається в слові й пісні з дитинства. Бо скільки себе пам’ятає, вони повсюдно з нею, від колискової маминої пісні, що стала талісманом і несе-колише, веде-підштовхує по життєвім шляху, встеленому не лише рястом, барвінком, мальвами, травами-споришами, чорнобривцями та айстрами, що буяють попід вікнами будинку родини Корнійчуків. Велика, гарна сім’я, яка викохала і випустила у світ трьох синів-соколів. З самісінької весни і до пізньої осені тут все навкруги квітує, цвіте, бо господиня, залюблена в зелені шати, дбайливо викохує їх упродовж всього свого життя, адже присвятила зеленому гомону свої думи, й працює в Сарненській дільниці Ківецівської дистанції захисних лісонасаджень.
Корнійчук Тетяна Ульянівна народилася 16 серпня 1956 року в селі Озденіж, Луцького району, Волинської області. Мати родом із Польщі, батько із села Гута-Лісівська Маневицького району Волинської області. Коли їй було кілька місяців, батьки переїхати в село Гуту-Лісівську, там і пройшло її дитинство та юність. В Сарни переїхали в лютому 1982 року.

Вірші писала ще в дитинстві. Перша поезія Тетяни побачила світ в Рівненському часописі "Волинь" у 1995 році. Потім почали друкуватися у  "Сарненських новинах", "Львівському залізничнику", "Новій добі" ( Волинь), "Вістях Рівненщини", "Поліському маяку" (Дубровиця). В березні 2000 року вийшла перша поетична збірка "Передзвін Полісся", до якої увійшло сто віршів. В 2003 році Тетяна Корнійчук порадувала пошановувачів поетичного слова другою своєю зірочкою з весняною назвою “Пелюстки анемони”. В ній, звичайно ж, поетеса не зрадила своїм основним лейтмотивам – вірші і пісні пронизані любов’ю до рідного краю, до неньки - України, до родинного гнізда. Остання її збірочка «Калинові корали», хоча творчий потенціал поетеси не вичерпаний. Вірші минулих років, що не ввійшли в видання, і нові, щойно створені, очікують свого часу на спонсора.