ТЕТЯНА  КОРНІЙЧУК

 

 
 

Головна

Знаменні та пам'ятні дати

Відомі люди Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія району в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Духовне життя

 

Народилася Тетяна Ульянівна Корнійчук 16 серпня 1956 року в селі Озденіж, (Луцького району, Волинської області). Мати родом із Польщі, батько із села Гута-Лісівська, (Маневицького району Волинської області). Коли Тетяні було кілька місяців, батьки переїхати в село Гуту-Лісівську, що на Сарненщині, де і пройшло її дитинство та юність.

Перший вірш Тетяна написала в шостому класі, коли виконувала домашнє завдання з української мови.

В м. Сарни переїхала в лютому 1981 року.

Перша поезія Тетяни побачила світ в Рівненському часописі «Волинь» у 1995 році. Тематика віршів Тетяни Корнійчук різноманітна. Поетеса друкувалась в таких часописах, як: «Сарненські новини», «Львівському залізничнику», «Новій добі» (Волинь), «Вістях Рівненщини», «Поліському маяку» (Дубровиця) та всеукраїнській залізничній газеті «Магістраль».

Працювала поетеса в Сарненській дільниці Ківерцівької дистанції захисних лісонасаджень, нині пенсіонер. Неодноразово Тетяну Ульянівну запрошували поетесу на засідання літературно-поетичного клубу «Дивослова», що діє при Сарненській центральній бібліотеці.

Видала Тетяна Ульянівна Корнійчук 5 збірок.

В березні 2000 року вийшла перша поетична збірка «Передзвін Полісся», до якої увійшло сто віршів.

В 2003 році Тетяна Корнійчук порадувала пошанувачів поетичного слова другою своєю збірочкою з весняною назвою «Пелюстки анемони». Тут зібрані вірші і пісні пронизані любов’ю до рідного краю, до неньки - України, до родинного гнізда.

Третя збірка під назвою «Калинові корали», яка вийшла в 2006 році.

В 2011 році вийшла 4-та поетична збірка під назвою «Нев’янучий цвіт».

В 2020 році Тетяна Корнійчук видала 5-ту збірку поезій «Яблуневе танго», яку присвятила пам’яті сина Ярослава. В книзі є посвяти друзям, загадки для малечі, пісні.

По вечорах пише Тетяна Ульянівна вірші. Її поезія напрочуд мелодійна. Чимало віршів Тетяни Корнійчук поклав на музику покійний заслужений працівник культури України,місцевий композитор Віктор Григорович Торчик. Ці пісні неодноразово посідали призові місця на різних конкурсах.

Читаючи її поезії, кожен читач знайде собі вірш до смаку. Через поетичне слово авторки можна побачити любов до рідного краю, вміння цінувати кожну мить життя, біль за долю України, її захисників. Має Тетяна Ульянівна хобі – в'язати спицями та гачком. Улюблена пора року весна.

Творчий потенціал поетеси не вичерпаний. Тетяна Корнійчук ще й автор прозових творів про долі людські, які незмінно викладають читацький інтерес на сторінці для сімейного читання «Віночок» у газеті «Сарненські новини». Вони друкуються під псевдонімом: Тамара Лісова, Софія Степова.

Корнійчук Т. Нев’янучий цвіт :

поетична збірка / Т. Корнійчук. – Сарни :

Сонях, 2001. – 120 с.

Корнійчук Т. Яблуневе танго:

поезії / Т. Корнійчук. – Рівне,

2020 – 116 с.

Корнійчук Т. Пелюстки анемони :

вірші та пісні / Т. Корнійчук. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – 128 с.

Корнійчук Т. Передзвін Полісся : вірші, проза /

Т. Корнійчук. – Костопіль : Роса, 2006. – 145 с.

Корнійчук Т.  : Калинові корали

вірші та пісні / Т. Корнійчук. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – 92 с.

ФРАГМЕНТИ  ТВОРЧОСТІ

 

Поліський край

 

Поліський краю, мій зеленоокий -

Колиска мавок і казкових снів,

В душі моїй залишив слід глибокий

Ти, мов луна, давно минулих днів.

Мені ти любий в кожну пору року,

Люблю я зиму, осінь і весну,

Річок, озер гладінь голубооку,

Притрушену сніжком озимину.

Тебе не можна, краю, не любити,

Не милуватись зеленню лугів.

Ніхто не в змозі нас вже розлучити,

Без тебе я - ріка без берегів,

Де б не була, душа до тебе рвалась,

Без тебе, я не мислила життя,

Зо всіх доріг до тебе поверталась

Й раділа щиро, мов мале дитя.

І не страшать мене ніякі грози,

Коли я бачу анемони цвіт,

У котиках пухнастих жовті лози,

Здається, заспівала б на весь світ.

І батькові вклоняюсь знову й знову

За те, що так любив луги і гай,

І милозвучну українську мову,

Й подарував мені поліський край.

 

Шануйте кожну мить життя

В осінній жовтій заметілі

Кружляють золоті листки

І, наче чайки легкокрилі,

За обрій мчать і мчать роки.

Куди мчите ви? Зупиніться,

Все, що було - це лише мить.

Теплом останнім доторкніться

До серця, що чомусь болить.

"О, ні! О, ні, - роки сказали, -

Назад немає вороття:

Ми стільки шансів вам давали,

Шануйте кожну мить життя.

Любіть світанки й чисті роси,

Й пісень пташиних передзвін,

Берізок дивовижні коси

І неба кришталеву синь,

Тендітні сонечка ромашок

І білосніжні зграї хмар,

Малих, беззахисних комашок -

І захмелієте від чар".

 

 

 

Найкраще місто

 

У сяйві вечірніх вогнів

І в трепеті сонячних днів

Люблю тебе, місто, щомиті.

В тумані сріблястих дощів

І в пісні тужливій вітрів

Ти, місто, найкраще у світі.

Ідуть в перший клас малюки,

За обрієм тануть роки,

І скроні вже інеєм вкриті.

До болю всі рідні стежки,

З тобою мої всі думки -

Ти, місто, найкраще у світі.

Усе поєдналося тут:

Дороги і пісня, і труд,

Життя тут вирує щомиті.

Покличе тебе далеч в путь,

Та в Сарни стежки приведуть,

Це місто найкраще у світі.

Дзвенять цілу ніч солов'ї,

Бентежно шепочуть гаї,

Случа береги в оксамиті.

Прощальне «курли» журавля

Чи сніг засипає поля,

Люблю тебе, місто, щомиті.