ТЕТЯНА  КОРНІЙЧУК

 

 
 

Головна

Знаменні та пам'ятні дати

Відомі люди Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія району в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Духовне життя

 

Людина здавна усвідомлювала велику силу живого слова й завжди прагнула оволодіти ним. Тетяна Корнійчук - одна з тих, кому це вдається. Поетеса кохається в слові й пісні з дитинства. Бо скільки себе пам’ятає, вони повсюдно з нею, від колискової маминої пісні, що стала талісманом і несе-колише, веде-підштовхує по життєвім шляху, встеленому не лише рястом, барвінком, мальвами, травами-споришами, чорнобривцями та айстрами, що буяють попід вікнами будинку родини Корнійчуків. Велика, гарна сім’я, яка викохала і випустила у світ трьох синів-соколів. З самісінької весни і до пізньої осені тут все навкруги квітує, цвіте, бо господиня, залюблена в зелені шати, дбайливо викохує їх упродовж всього свого життя, адже присвятила зеленому гомону свої думи, й працює в Сарненській дільниці Ківецівської дистанції захисних лісонасаджень.
Корнійчук Тетяна Ульянівна народилася 16 серпня 1956 року в селі Озденіж, Луцького району, Волинської області. Мати родом із Польщі, батько із села Гута-Лісівська Маневицького району Волинської області. Коли їй було кілька місяців, батьки переїхати в село Гуту-Лісівську, там і пройшло її дитинство та юність. В Сарни переїхали в лютому 1982 року.

Вірші писала ще в дитинстві. Перша поезія Тетяни побачила світ в Рівненському часописі "Волинь" у 1995 році. Потім почали друкуватися у  "Сарненських новинах", "Львівському залізничнику", "Новій добі" ( Волинь), "Вістях Рівненщини", "Поліському маяку" (Дубровиця). В березні 2000 року вийшла перша поетична збірка "Передзвін Полісся", до якої увійшло сто віршів. В 2003 році Тетяна Корнійчук порадувала пошановувачів поетичного слова другою своєю зірочкою з весняною назвою “Пелюстки анемони”. В ній, звичайно ж, поетеса не зрадила своїм основним лейтмотивам – вірші і пісні пронизані любов’ю до рідного краю, до неньки - України, до родинного гнізда. Остання її збірочка «Калинові корали», хоча творчий потенціал поетеси не вичерпаний. Вірші минулих років, що не ввійшли в видання, і нові, щойно створені, очікують свого часу на спонсора.

Корнійчук Т. Пелюстки анемони :

вірші та пісні / Т. Корнійчук. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – 128 с.

Корнійчук Т. Калинові корали : вірші, проза /

Т. Корнійчук. – Костопіль : Роса, 2006. – 145 с.

Корнійчук Т. Передзвін Полісся :

вірші та пісні / Т. Корнійчук. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – 92 с.

ФРАГМЕНТИ  ТВОРЧОСТІ

 

Поліський край

 

Поліський краю, мій зеленоокий -

Колиска мавок і казкових снів,

В душі моїй залишив слід глибокий

Ти, мов луна, давно минулих днів.

Мені ти любий в кожну пору року,

Люблю я зиму, осінь і весну,

Річок, озер гладінь голубооку,

Притрушену сніжком озимину.

Тебе не можна, краю, не любити,

Не милуватись зеленню лугів.

Ніхто не в змозі нас вже розлучити,

Без тебе я - ріка без берегів,

Де б не була, душа до тебе рвалась,

Без тебе, я не мислила життя,

Зо всіх доріг до тебе поверталась

Й раділа щиро, мов мале дитя.

І не страшать мене ніякі грози,

Коли я бачу анемони цвіт,

У котиках пухнастих жовті лози,

Здається, заспівала б на весь світ.

І батькові вклоняюсь знову й знову

За те, що так любив луги і гай,

І милозвучну українську мову,

Й подарував мені поліський край.

 

Шануйте кожну мить життя

В осінній жовтій заметілі

Кружляють золоті листки

І, наче чайки легкокрилі,

За обрій мчать і мчать роки.

Куди мчите ви? Зупиніться,

Все, що було - це лише мить.

Теплом останнім доторкніться

До серця, що чомусь болить.

"О, ні! О, ні, - роки сказали, -

Назад немає вороття:

Ми стільки шансів вам давали,

Шануйте кожну мить життя.

Любіть світанки й чисті роси,

Й пісень пташиних передзвін,

Берізок дивовижні коси

І неба кришталеву синь,

Тендітні сонечка ромашок

І білосніжні зграї хмар,

Малих, беззахисних комашок -

І захмелієте від чар".

 

 

 

Найкраще місто

 

У сяйві вечірніх вогнів

І в трепеті сонячних днів

Люблю тебе, місто, щомиті.

В тумані сріблястих дощів

І в пісні тужливій вітрів

Ти, місто, найкраще у світі.

Ідуть в перший клас малюки,

За обрієм тануть роки,

І скроні вже інеєм вкриті.

До болю всі рідні стежки,

З тобою мої всі думки -

Ти, місто, найкраще у світі.

Усе поєдналося тут:

Дороги і пісня, і труд,

Життя тут вирує щомиті.

Покличе тебе далеч в путь,

Та в Сарни стежки приведуть,

Це місто найкраще у світі.

Дзвенять цілу ніч солов'ї,

Бентежно шепочуть гаї,

Случа береги в оксамиті.

Прощальне «курли» журавля

Чи сніг засипає поля,

Люблю тебе, місто, щомиті.