Борис Степанович Павлишин народився 1 січня 1938 року у с. Костянтинівна Сарненського району Рівненської області. Школа, технікум, армія… служив у Ленінграді, три роки в школі сержантів, вчився сам і вчив інших. Після армії 11 років працював  в СПТУ-1, готував водіїв  для збройних сил. Більша двадцяти років   працював у  ПМК-2 і АТП-1762 на різних посадах, від механіка до начальника колони, будував «світле майбутнє».

Все життя писав для себе, для душі і клав у шухляду. І тільки у 2000 році видав першу збірку «Смуток душі». Увагу поета привертало все: природа, почуття, політичне життя держави, вірність і благородство, зрада й підступність.

У 2007 році до свого 70-річчя поет видає другу збірку поезії «Поетичні твори», в якій представлені ліричні вірші російською та українською мовами, сатира та сімейна хроніка «Сліди».

В 2011 році вийшла під назвою збірка поезій «Краса врятує світ».

Борис Степанович – патріот своєї батьківщини, якому болить неправда і несправедливість. Саме тому його поезія просякнута тонким ліризмом, подекуди – гіркотою та смутком, подекуди – сарказмом, та все  та все ж дає насолоду душі шанувальникам віршованого слова. 

На жаль серце Бориса Степановича вже не б'ється, рука не тримає перо і життя не пробуджує думку. Залишились лише викреслені серцем його невмирущі поетичні рядки:

Довго житиму ще? Я не знаю.

І не прагну багато прожить.

Тільки тут, в цій землі, в ріднім краї,

З часом думаю тихо спочить.

Павлишин Б. Смуток душі. – Сарни, 2000 р. – 112 с.

Павлишин Б. Поетині твори. – Сарни: Сонях, 2007. – 151 с.

Павлишин Б. Краса врятує світ: збірка поезій / Павлишин Б. – Сарни, 2011. – 112 с.