Сарненський вальс
Світанковими росами
вмиті,
Вбрані вербами сходи
Случа,
І невладні над ними
століття,
Хоч літа, наче
блискавка, мчать.
Тільки зорі палають
незмінно,
Вічні відблиски в
вікнах тремтять.
Ця земля материнська
нетління
У заграві бентежних
багать.
Приспів:
Над Случанськими
берегами
Розкотились будівлі
намистом.
Вкрите зеленню і
садами
Найрідніше у світі
місто.
Що там доля тобі
присудила,
Скільки терній на
шлях твій спаде ?
Тільки жити без тебе
не сила,
І миліше не буде
ніде.
Хтось нарік тебе
іменем Сарни,
На єство тебе
благословиви,
І у друге сторіччя не
марно
Двері час без вагань
прочинив.
Приспів
Кожна вулиця, кожна
стежина,
На риска життя на
долоні,
І провіщано їм
неодмінно
Опинитись у щастя в
полоні.
І тривоги, і радощі
будуть,
Будуть грози і
райдуги чисті,
І піснями та працею
люди
Будуть славити
сонячне місто.
|
Молитва
Молитва… Так просто,
так солодко тихо
Постукає в серце - і входить в
життя,
Пахуча, терпка,
золотава, як стріха,
Що зрошена вічним
дощем каяття.
Лиш крок до добра, і
до зла лиш півкроку
Від слів, що
народжують спраглі вуста.
Є стежка у небо - і прірва глибока,
І все. А між ними - молитва свята.
Мелодія
Нарешті мелодія та
невідома
Відлунням весняного
першого грому
Прийшла, розкотилась
дугою,
Сяйнула, аби
розпрощатись з тобою.
А ти нею марив, а ти
нею дихав,
Не знаючи, що то: чи
біль, а чи втіха.
І хочеться небо на
мить прихилити,
Щоб в серце до краплі
її перелити.
Ти
Ти - просто долі
подарунок,
Бальзам від сліз і
самоти.
Ніжніший ти, ніж
поцілунок,
Тепліший за обійми
ти.
Вони мої - ці щирі очі,
Які продовжать погляд
мій.
Вони мої - ці білі ночі
На мить повернутих
надій.
Вони мене врятують
знову,
Як Божі іскри, від
біди.
Я вірю - ти не випадковий,
Не від гріха, - від Бога ти.
|
Безмежні сходи
Безмежні сходи,
кинуті у небо,
На щастя простяглись,
чи на біду ?
Я йду по них без тебе
і до тебе,
Під оплески
невіруючих йду.
Все, що знаходжу, позаду лишаю, -
Бажання, болі, радощі
земні…
Та рівновагу раз у
раз втрачаю,
Не знаючи, існуєш ти
чи ні.
Коханням смолоскипи
обпікають,
І віщунів лунають
голоси.
Я йду і, наче
милості, чекаю
Руки, яку мені ти
подаси.
Я - музика
Я - музика. Я - мова зливи,
Вогонь світанків, шум
вітрів,
Веселки сміх, снігів
мотиви,
До істини палкий
порив.
Це складно, іноді здається, -
Співзвуччя, фраза,
солоспів…
Їх розуміє тільки
серце.
Я - музика. Я - диво з див.
Прийміть мене і
відчувайте
Солодку мову ніжних
нот.
Я - музика, тож поринайте
У течію дзвінких
пригод.
|