ВАЛЕНТИНА  ПЕТРЕНКО

 
 
     

Валентина Іванівна неповторна особистість, у долі якої тісно переплелись кольори творчої гами червоними та чорними нитками радості й журби, музи й музики.

Народилася поетеса 21 листопада 1959 року в м. Сарни в сім’ї педагогів.

Валентина Петренко навчалася в місцевій ЗОШ № 5 м. Сарни, закінчила музичну школу по класу фортепіано, пізніше - музичне училище та Рівненський педінститут (музично-педагогічний факультет). У 18-річному віці почала працювати в Сарненській музичній школі, а з дня відкриття Сарненського педагогічного коледжу навчає студентів музичному мистецтву. Ще з раннього дитинства прищепила мама дівчині любов до літератури та поетичної творчості.

Працюючи в музичній школі викладачем по класу фортепіано, потрапила в коло друзів, які цікавилися поезією і самі писали. Атмосфера сприяла розквіту поетичного таланту. Всі життєві знахідки та втрати, муки нерозділеного кохання, швидкоплинні спалахи щастя, роздуми про вічне, добро та зло, про рідну землю, близьких і далеких людей - усе переливалось у поетичне слово, лягало у віршовані рядочки, що інколи радували, чи засмучували, але такі, що викликали інтерес у тих, кому їх довірила.

Валентина Іванівна друкувалася в районній та обласній  пресі. Часто можна було побачити її та почути в літературному клубі «Дивослово», що діє в Сарненській центральній бібліотеці.

Багато поезій покладено на музику місцевим композитором В.Г. Торчиком. Цей творчий тандем створив десятки популярних пісень. Серед яких, зокрема, «Гімн Сарненщини», «Сарненський вальс», «Трускавецький вальс». Численну кількість пісень виконували і виконують хорові колективи та солісти в рідному м. Сарни, на Рівненщині, та в інших куточках України.

Вірші поетеси друкувались також в колективному збірнику «Зоряні роси» у видавництві РІА «Пульсар», м. Хмільник, 2004 р.

Видала Валентина Іванівна Петренко 4 книги : «Безмежні сходи» 2004 р, «Вишнева заметіль» 2009 р, «Благословенний листопад» 2008 р. та «Дикий вогонь» 2012 р.

Валентина Іванівна нині працює в Сарненському педагогічному коледжі РДГУ та Сарненській музичній школі викладачем. Продовжує вчити грі на фортепіано юних вихованців. Вона проста, скромна, чарівна жінка-поетеса, музикант, пісні якої співають, твори читають, поетичні надбання викарбовуються золотими літерами в мистецтво Сарненщини.

       19 грудня відійшла у засвіти Валентина Петренко - неповторна особистість: поетеса, музикант, авторка багатьох поетичних збірок, активна читачка бібліотеки, учасниця літературно-поетичного клубу «Дивослово», авторка «Гімну Сарненщини» та «Сарненського вальсу».

         Ми будемо пам'ятати про неї завжди! Нехай світла пам’ять назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує їй вічне життя та спокій.

 

 

Петренко В. Безмежні сходи : вірші та пісні /

В. Петренко. - Сарни: СловоСвіт, 2004. - 159 с.

Петренко В. Благословенний листопад /

В. Петренко. - Сарни:  СловоСвіт, 2008. - 75 с.

Петренко В. Вишнева заметіль /

В. Петренко. – Сарни: СловоСвіт, 2009.

Петренко В. Дикий вогонь : поезії /

В. Петренко. – Костопіль : Роса, 2012. – 104 с.

ФРАГМЕНТИ  ТВОРЧОСТІ

Сарненський вальс

 

Світанковими росами вмиті,

Вбрані вербами сходи Случа,

І невладні над ними століття,

Хоч літа, наче блискавка, мчать.

 

Тільки зорі палають незмінно,

Вічні відблиски в вікнах тремтять.

Ця земля материнська нетління

У заграві бентежних багать.

 

Приспів:

Над Случанськими берегами

Розкотились будівлі намистом.

Вкрите зеленню і садами

Найрідніше у світі місто.

 

Що там доля тобі присудила,

Скільки терній на шлях твій спаде ?

Тільки жити без тебе не сила,

І миліше не буде ніде.

 

Хтось нарік тебе іменем Сарни,

На єство тебе благословиви,

І у друге сторіччя не марно

Двері час без вагань прочинив.

 

Приспів

Кожна вулиця, кожна стежина,

На риска життя на долоні,

І провіщано їм неодмінно

Опинитись у щастя в полоні.

 

І тривоги, і радощі будуть,

Будуть грози і райдуги чисті,

І піснями та працею люди

Будуть  славити сонячне місто.

 

 

 

Молитва

 

Молитва… Так просто, так солодко тихо

Постукає в серце - і входить в життя,

Пахуча, терпка, золотава, як стріха,

Що зрошена вічним дощем каяття.

 

Лиш крок до добра, і до зла лиш півкроку

Від слів, що народжують спраглі вуста.

Є стежка у небо - і прірва глибока,

І все. А між ними - молитва свята.

 

 

Мелодія

 

Нарешті мелодія та невідома

Відлунням весняного першого грому

Прийшла, розкотилась дугою,

Сяйнула, аби розпрощатись з тобою.

 

А ти нею марив, а ти нею дихав,

Не  знаючи, що то: чи біль, а чи втіха.

І хочеться небо на мить прихилити,

Щоб в серце до краплі її перелити.

 

Ти

 

Ти - просто долі подарунок,

Бальзам від сліз і самоти.

Ніжніший ти, ніж поцілунок,

Тепліший за обійми ти.

 

Вони мої - ці щирі очі,

Які продовжать погляд мій.

Вони мої - ці білі ночі

На мить повернутих надій.

 

Вони мене врятують знову,

Як Божі іскри, від біди.

Я вірю - ти не випадковий,

Не від гріха, - від Бога ти.

 

 

Безмежні сходи

 

Безмежні сходи, кинуті у небо,

На щастя простяглись, чи на біду ?

Я йду по них без тебе і до тебе,

Під оплески невіруючих йду.

 

Все, що знаходжу, позаду лишаю, -

Бажання, болі, радощі земні…

Та рівновагу раз у раз втрачаю,

Не знаючи, існуєш ти чи ні.

 

Коханням смолоскипи обпікають,

І віщунів лунають голоси.

Я йду і, наче милості, чекаю

Руки, яку мені ти подаси.

 

 

Я - музика

 

Я - музика. Я - мова зливи,

Вогонь світанків, шум вітрів,

Веселки сміх, снігів мотиви,

До істини палкий порив.

 

Це складно, іноді здається, -

Співзвуччя, фраза, солоспів…

Їх розуміє тільки серце.

Я - музика. Я - диво з див.

 

Прийміть мене і відчувайте

Солодку мову ніжних нот.

Я - музика, тож поринайте

У течію дзвінких пригод.

 

 

 

 

 
Головна

Знаменні та пам'ятні дати

Відомі люди Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія району в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Духовне життя