Народився 01.05.1948 р., с. Глушиця Рівненської області. Закінчив Московський народний університет ім. Н. Крупської.

Василь Степанович - самобутній народний майстер з художньої обробки дерева, вперше взяв різець і зробив штрих на дереві, коли працював у Клесівському лісгоспзазі. На той час, у 1973 році, там користувався популярністю сувенірний цех. Керівництво звідси і відправило його у відрядження, помітивши зацікавленість, у Кременчуцький лісгоспзаг для ознайомлення з геометричною   різьбою.

Спілкування з Василем Парахіним, інженером-художником Міністерства лісового господарства, справило неабияке враження на молодого робітника, на подальше його формування як майстра різьби по дереву. Відтоді Василь захопився творчістю і почав створювати нові зразки, які відправляв на художню раду у Міністерство лісового господарства. Неодноразово його відряджали і на засідання цієї художньої ради. У його творах не проглядається дублювання, а характерне самостійне осмислення теми. Тому скульптури вражають динамічністю, глибиною й оригінальністю.

Василь Степанович - учасник численних представницьких, обласних, зональних, всесоюзних виставок-оглядів. Творча праця талановитого митця удостоєна багатьох почесних грамот, дипломів, подяк, відзнак. Самобутні роботи зберігаються у музеях Києва, Львова, Рівного, рідних Сарн, репродуктували чимало видань народного декоративно-прикладного мистецтва. Майстерність самобутній митець удосконалює впродовж усього свого життя. Слушні поради та зауваження йому неодноразово давав член Спілки художників колишнього Союзу РСР, доктор мистецтвознавства Львівського музею етнографії і художніх промислів Академії наук України Юрій  Пилипович Лащук.

У 1989 році Василя Степановича Позніка рекомендують і приймають у члени Спілки художників України. Талант і працьовитість майстра відзначається дипломом учасника Всеукраїнської виставки з нагоди Року людей-інвалідів у 2003 році за підписом міністра М. Папієва.

У 2004 році земляка нагороджують дипломом Всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання "Національна асамблея інвалідів України"! До всього, наш земляк, а точніше, його твори експонувалися на виставці дванадцятих літніх Параолімпійських ігор в Афінах, що в Греції. Тематика творів художника Василя Позніка різноманітна. Особливо хвилюють скульптури "Одне-однісіньке", "Перебендя", "В склепу" та ін., виготовлені за мотивами поезії Т. Шевченка та Лесі Українки. А робота "Козаки в неволі" передає глибокі психологічні образи народних месників, борців за правду, які й у полоні не скорилися.

Варто зазначити, що творчості різьбяра притаманнийжанровий характер. Це яскраві розповіді про життя людей в усій його різноманітності: праці, побуті, на відпочинку. Саме в цьому й проявилося рідкісне для різьбярів обдарування - уміння      органічно      поєднати орнаментальні мотиви.

Творчі обличчя різьбяра-художника, його почерк яскраво підтверджують вироби декоративно-вжиткового мистецтва. збагачені місцевими традиціями. Роботи Василя Позніка пізнаються відразу, висвітлюють своєрідний індивідуальний хист майстра. Традиційну поліську орнаментику з її площинно-геометричним малюнком земляк збагатив новими елементами і мотивами. Різьблені рисунки утилітарно-вжиткових робіт наділені логічною простотою, чіткістю, виразністю, відчутною масштабністю та особливою широтою, просторістю, Але орнаментація у різьбі лише вінець справи. Основою завжди у Василя Степановича є форма, пластика речі.

Автор сам знаходить нові композиційні форми, нові шляхи вдосконалення майстерності. Принагідно відзначити, що творить Василь Степанович у вільний від основної роботи час. Хоча вийшов на заслужений відпочинок, але не сидить склавши руки. Не такого він характеру! Продовжує займатися улюбленою справою, бере активну участь в усіх виставках., хоча дається взнаки стан здоров'я. Адже створені Василем Степановичем дерев'яні скульптури, виконані в традиційно-національному стилі, відзначаються високою майстерністю, витонченістю техніки, повнотою художнього     задуму     й     оригінальністю       виготовлення.

Особливо помітне місце у творчому доробку займають образи дітей (певно, позначилася сирітська доля автора), не відвести погляд від "Пастушка", "Бешкетників" та ін. Серед робіт вирізняються багатофігурні й складні барельєфні композиції "Канікули", "Казка", де митець достовірно відобразив щасливе дитинство.

Хвилює майстра і така важлива, злободенна тема, як боротьба за мирне сьогодення. І це не випадково: ще не забулися жахливі роки Другої світової війни, в якій наш народ зазнав величезних втрат. І батько Василя, Степан Федорович, - учасник бойових дій, поклав голову у Вітебську, що в Білорусії, під час однієї з бойових операцій. Василь Степанович же захворів ще з дитинства і залишився інвалідом на все життя. Але мистецтво для нього - як друге крило для птаха, тримає на нелегких перевеслах життя, надає сил, енергії й оптимізму для здійснення нових творчих задумів.

Сам Василь Познік відверто зізнається: "Це стимул, що переносить мене через усякі негаразди, додаючи віри й упевненості. Одне крило - це моє улюблене заняття, творчість, друге - дружина Єлизавета, яке все життя поруч і ніколи не помічає моїх недоліків".