"Він любив Вас, люди!"

Зірка Казимира Дубровського, лікаря, психотерапевта, художника і письменника з'явилась на життєвому небосхилі 18 листопада 1892 року в селі Вітрино Лепельського повіту Полоцького намісництва Вітебської губернії (нині територія Білорусії).

У 1917 році Дубровський вступає в Петроградський університет на факультет точних наук. Навчання Казимир тут не закінчив і через три роки вступив до Воєнно-медичної академії на лікувальний факультет, яку закінчує в 1925 році і переходить на навчання в Ленінградський державний медичний інститут та отримує кваліфікацію лікаря.  Отримавши медичну освіту займається мікробіологією і фізіологією, один час співпрацюючи з І. Павловим і В. Бехтеревим.

У 1935 році К. Дубровський був відряджений до Англії для продовження наукової роботи. Повернувся в 1937 році в Ленінград, на вокзалі був заарештований, а потім, як ворог народу, за помилковим доносом був засуджений на 10 років тюремних таборів. На засланні займався лікувальною справою, лікував людей, як міг та поклав початок науковій роботі по вивченню різних шкіряних захворювань та хвороб виснаженого організму в умовах табірного життя.

Серед смерті й мук зустрів на зоні в 1942 році свою майбутню дружину Олену Криницьку, шлюб з якою зміг оформити лише в 1956 році. В цьому ж році, після смерті Й. Сталіна, Казимира Дубровського повністю реабілітували. Він став активно займатися науковою та лікарською діяльністю. Повернувся до нормального життя пересічної людини.

У 1959 році родина Дубровських оселилася в Харкові, Казимир Маркович отримав посаду лікаря-психоневролога в Харківській залізничній поліклініці. До нього приїжджали хворі з усіх кінців країни та отримували ефективну допомогу.

У 60-х роках виходять в світ  його наукові праці "Метод директивного  групового навіювання", "Одномоментний метод заняття заїкання". Дубровський отримує наукову ступінь кандидата медичних наук.

Метод лікаря Дубровського набирав популярності, у нього почали з'являтися багаточисленні учні, але оскільки метод багато в чому залежав від майстерності Дубровського, то практично навчитися було дуже складно, а інколи просто не можливо.

В 60-х роках почались гоніння на нього, як на лікаря та психотерапевта, його оголосили шарлатаном, причому зроблено це було публічно через пресу. Залишивши роботу в залізничній поліклініці, він змушений був перебратися на Західну Україну. На той час йому виповнилося 82 роки. Декілька років лікар Дубровський листувався із Миколою Тощевіковим, теж лікарем, який проживав у невеликому місті Сарни. Подружжя Тощевіковікових дітей немало, тому запросили Дубровського з родиною до себе, в сарненський будинок №10 на вулиці 17 Вересня. Казимир Маркович з радістю прийняв запрошення і приїхав до Сарн у 1975 році. Прожив Дубровський в нашому місті лише 6 місяців.

Помер лікар 12 грудня 1975 року. Похований Казимир Маркович на міському кладовищі м. Сарни Рівненської області. На його могилі викарбовано слова: "Він любив Вас, люди!" Життя для нього було мукою і пеклом, але любов до людей і віра в добро  - нескінченною. Він - справжній психотерапевт, унікальна талановита особистість, одночасно і лікар, і філософ, і письменник, і художник.