релігія

На території району діють 89 релігійних громад різних конфесій. 30 березня 1999 року рішенням Священного Синоду УПЦ була відкрита нова єпархія на Поліссі, яка об’єднала православних християн семи північних районів Рівненської області: Сарненського, Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Зарічненського, Костопільського, Рокитнівського.

Центром Поліської єпархії обрано розташоване в її серцевині місто Сарни. Першим архієреєм нашого поліського краю призначили єпископа Анатолія. У день пам'яті рівноапостольного князя Володимира, 28 серпня 2004 року владику було возведено в сан архієпископа. У 1997 році Священним Синодом УПЦ о. Анатолія було нагороджено орденом рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеню, в 2003 році він отримав від Президента України орден “За заслуги” ІІІ ступеню, у 2007 р. рішенням Спеціалізованої Вченої Ради Ужгородської Української Богословської Академії імені святих Кирила і Мефодія від 29 листопада 2007р. Високопреосвященнішому було присвоєно звання – доктор філософії.

Визначною подією для всіх парафіян Полісся та мабуть і для всієї православної України був приїзд у жовтні місяці 2007 р. у м. Сарни Блаженішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, предстоятеля УПЦ.

Є на території нашого краю величні храми, історія яких сягає у сиву давнину. На східній і південній околицях нинішнього районного центру були розташовані два колишні села – Доротичі і Сарни.

Між ними, ніби для поєднання, на мальовничому березі річки Случ, серед прекрасної поліської природи, і понині стоїть величний красень – один з найдревніших храмів на Поліссі, посвячений в ім’я Святої Трійці. Від побудований на кошти колишнього поміщика Антонія Прушинського в далекому 1725 році. Спочатку він мав дві бані, згодом, у 1869-му, стараннями і турботами настоятеля отця Іонна було зведено третю – над дзвіницею. Того ж року спорудили і церковний будинок для священика, що і зараз стоїть біля церкви. Престол у храмі один – в честь Святої Трійці. Свято-Троїцька церква – пам’ятка архітектури всеукраїнського значення .

Свято-Троїцька церква побудована в селищі Степань наприкінці 17 ст. Згодом вона стає соборною. При ній були відкриті школа та богодільня. Саме ця споруда дожила до наших днів з чотирьох святих храмів, які функціонували в Степані в 17 ст. І по нині, через віки, Троїцька церква служить для людей, належить до пам’яток архітектури, будучи найстарішою будівлею в Степані.

Історія собору в м. Сарни має столітню історію: у 1913 році під нього заклали фундамент у парку залізничників. Події тих неспокійних років не дали закінчити будівництво. Після другої світової війни на фундаменті майбутнього собору за рішенням місцевої влади розмістили розважально-танцювальний майданчик. І лише в 1990 році парафіяни Свято-Покровської церкви добилися рішення міської ради на відбудову православного собору. Того ж року був освячений фундамент собору архієпископом Рівненським і Острозьким Іринієм. А 3 червня 1994-го єпископ Рівненський і Острозький Анатолій освятив собор. З того часу і почалось його справжнє служіння людям. Зараз в соборі зберігаються мощі святого Миколи Чудотворця, привезені з італійського міста Бар, зображення чудотворної стопи Божої матері з Почаєва, багато ікон і найголовніше, що на цьому історія храму не закінчується, її продовжують люди, які його відвідують.

З 1936 р. за рішенням парафіяльної ради було розпочато будівництво кам’яного костелу в м. Сарни. Досить вагомий внесок в будівництво поряд з католиками зробили студенти Ягелонського університету м. Краків. Саме будівництво тривало до вересня 1939 р. На той час пастирську роботу очолював о. Ян Свідерській та вікарій Альфонс Орендарський. До 1945 р. останнім настоятелем був о. Ян Ленінський.

За спогадами пастви костел будувався з каміння, яке видобували у Клесові і мав в фундаменті кілька підземних ходів. Недобудованою залишилась дзвіниця. Та попри все в святині був орган, дубові лави та колони до середини обрамлені мармуром з місцевих родовищ.

З початком війни будівництво було припинено, а о. Ленінський виїхав у 1945 р. разом з останніми поляками цих країв до Польщі в м. Лодзь. Виїжджаючи він узяв з собою образ Матері Божої Остробрамської, виконаний місцевим скульптором, художником, учителем Сарненської гімназії Антонієм Черневським.

Під час війни святиня була замкнена, а будинок в якому проживав священик у 1939 р. був відданий під військовий госпіталь. Надалі в ньому був розміщений військкомат, потім курси цивільної оборони і автолюбителів.

В 1945 – 1992 р. приміщення костелу виконувало роль складу продуктів. Хоча у 1953 р. на основі рішення Рівненської обласної ради за № 198 від 14 лютого костел був призначений на будинок культури. Свої функції він так не разу і не виконав. Вірянам святиню повернули лише у 1991 р.

Наново община була зареєстрована 29. 10. 1991 р. виконкомом Рівненської обласної ради народних депутатів під № 200. На прохання парафії в Польщі було відкрито рахунок на який католики інших країн, гості та всі бажаючі могли відправити кошти на відбудову святині. Місцеві жителі згадують, що був також дзвін, та де він дівся не відомо. Дехто вважає що він був закопаний на території костелу.

Почалась реставрація під керівництвом о. Ярослава Ольшевського та о. Франциска Гомульчака. 6 серпня 1995 р. святковою ходою через місто пронесли відреставрований образ Матері Божої Остробрамської і під проводом єпископа святково освятили костел і провели першу месу в відбудованій святині.