ЛІТЕРАТУРНИМИ СТЕЖКА УЛАСА САМЧУКА

120 років від дня народження Уласа Олексійовича Самчука,  

українськогоо письменника, журналіста і публіциста, редактора,

Що це таке — людська гідність? Чи це щось подібне на мішок картоплі, чи на порвані чоботи? Не всім ясно. Що таке — національна свідомість і для чого її можна практично вжити? Також не кожному вміщується в голові.

Самчук У.О.

Життєве кредо письменника

У 1941 р. Улас Самчук писав:

“Вічним, незмінним і найсвятішим в житті кожної без винятку людини є Батьківщина…

Чи маємо Батьківщину ми? Українці? Маємо. Чи чуємо її? Чи розуміємо її? Не завжди!

Це є основна причина тої розгубленості, в яку попало безліч синів якраз нашої Батьківщини.

Бо хто має Батьківщину, хто її чує, любить, той має для чого жити.

Жити для Батьківщини – це значить жити для себе, для своїх предків і для своїх нащадків.”

Народився Улас Олексійович 20 лютого 1905 р. в знаменитій Дермані на Волині (тепер Рівненська обл.). Сім’я Уласа була досить заможною. В родині було 5-ро дітей, Улас був третім. Він обожнював своє рідне село до кінця життя. Письменник називав Дермань писанкою, центром всесвіту, найкращим селом на землі. Тут були сади, парки, учительська семінарія, церква і собор.

Світогляд майбутнього письменника формували родина і довкілля. Згадуючи дитинство, він писав: «Дермань для мене центр центрів на планеті. І не тільки тому, що десь там і колись там я народився... Але також тому, що це справді «село, неначе писанка», з його древнім Троїцьким монастирем, Свято-Феодорівською учительською семінарією, садами, парками, гаями, яругами, пречудовими переказами та легендами». 

В 1913 році коли Уласу вже виповнилося 8 років родина Самчуків з кількома сім’ями дерманців коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала у пошуках "за землю" до Тилявки, що на Кременеччині. Тут родина майбутнього письменника придбала ґрунт, побудувала нову садибу. Але з Дерманем зв'язків не втрачав.

Будинок Самчуків у с. Тилявка

З 1917—1920 рр. навчався у чотирикласній вищопочатковій школі, що діяла при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії.

Чотирикласна вищопочаткова школа, що діяла при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії

У 1921—1925 роках — у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка. У гімназійному рукописному альманасі «Юнацтво» Самчук уперше розмістив свій твір – вірш «Не любити не можу свою я країну!»

Кременецька українська мішана приватна гімназія ім. Івана Стешенка

Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука призвали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 року він дезертирував, після чого потрапив у веймарську Німеччину, де працював у місті Бойтені в одного господаря, розвозив по копальнях і гутах залізо.

Німецький період життя Уласа Самчука позначений тим, що, по-перше, завдяки Герману Блюме він, як вільний слухач, студіював у Бреславському університеті з 1927 року. Ґерманіна фон Лінґейсгайм (мати Германа) дала притулок «обідраному українцеві» у своїй оселі й навчала його німецької мови. І ще цікавий достовірний факт. Вдруге прийшов Герман Блюме на допомогу Уласові Самчуку через п'ятнадцять років: завдяки його клопотанню німці 20 квітня 1942 року випустили письменника, якого арештували 20 березня цього ж року, з Рівненської в'язниці. Зокрема, вивчав німецьку класичну філософію, читаючи її твори в оригіналі. Іммануїл Кант став улюбленим філософом Самчука. Можливо,він і сам міг би стати філософом, але обрав художню літературу, яку трактував як «популярну філософію».

У 1929 році Улас Самчук перебрався до Праги, де до 1931 року навчався в Українському вільному університеті,і в 1931 році закінчує його, хоча документ про вищу освіту не отримав. Саме цей період вважається найважливішим у творчості Уласа Самчука, хоча почав друкуватися У.Самчук ще до служби у війську і до втечі з Польщі: перші нариси й оповідання його друкувалися в журналі «Духовна бесіда» (1925), що видавався у Варшаві силами української еміграції. Плідно співпрацював з українськими часописами, став співавтором «Науково-літературного вісника» Дмитра Донцова – філософа, літературного критика і теоретика українського інтегрального націоналізму, познайомився з українськими митцями, що перебували в еміграції: Олександром Олесем, Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Олексою Стефановичем.

«У житті кожної людини, – зазначав Самчук, – є час і місце, що творять вісь її буття. У моєму житті таким місцем була Прага». Саме там він визрів як письменник, пізнав людей однорідного мислення, і під їхнім впливом формувався не лише як митець, а й як політик-мислитель. «Я не належав до породи пристрасних політиків, але силою фактів був втягнутий в цю атмосферу молодих людей, яким здавалося все можливим і які майстрували фантастичні плани свого майбутнього», – писав Самчук.

У Празі Улас Самчук належав до Студенстської академічної громади. "Нас було кілька сотень з загальної кількатисячної української колонії, ми були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу, України Мілітанс". Прага привела Самчука у велику літературу, Прага привела його й у велику політику. У 1937 році з ініціативи Євгена Коновальця була створена культурна референтура проводу українських націоналістів на чолі з Олегом Ольжичем. Центром Культурної референтури стала Прага, а однією з головних установ - Секція митців, письменників і журналістів, де головував Самчук. Українська Прага 1920-30-х рр. жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке творило "його Прагу", Улас Самчук називає Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Миколу Бутовича, Дмитра Антоновича та багатьох інших. У Празі Самчук прожив майже дванадцять років.

Cвоє перше оповідання "На старих стежках" Улас Самчук опублікував у 1926 році у варшавському журналі "Наша бесіда", а з 1929 року став постійно співпрацювати з "Літературно-науковим вісником", "Дзвонами" (журнали виходили у Львові), "Самостійною думкою" (Чернівці), "Розбудовою нації" (Берлін), "Сурмою" (без сталого місця перебування редакції).

У 1932-1937 рр. з'явилась друком трилогія У. Самчука «Волинь», що принесла йому заслужене визнання. На час виходу в світ першого тому цієї книги авторові було лише 27 років. Не багатьом митцям вдавалося замолоду написати таке велике епічне полотно з життя народу й піднятися на таку висоту майстерності й філософського осмислення змальованих подій.

Вже сама назва твору вказує на те, що оповідається в ньому про рідний письменникові край. Волинь у передреволюційний час, у революцію та громадянську війну постає перед нами зі сторінок твору. Події, зображені в романі Волинь» розгортаються в конкретному географічному просторі. Це Волинське Полісся, а визначальний простір світовідчуття і побутування родини Довбенків – це Лебеді, Лебедщина, Дермань, Тилівка, Крем'янець. Улас Самчук виповідає події власного життя, життя своєї родини – батька, матері, дядьків і тіток, лише художньо оформляє свої почуття, свої переживання, свої враження і спогади про дитинство, рідних, друзів…

Художньо осмислена історія роду Довбенків дає широке уявлення про буття українського селянства цього часу. Головний герой твору Володько Довбенко - селянський хлопець, який вийшов з глибин народу і свідомість якого формується в нових історичних умовах. Такі, як Володько, як його батько Матвій, мати, брати, здатні, на думку автора, не лише вижити, а й працею своєю створити підґрунтя для розквіту держави. До цього висновку автор приходить, об'єктивно зображуючи події, що відбуваються довкола хутора Довбенків і безпосередньо на хуторі, цій маленькій «моделі» всього селянського всесвіту. Глибокою ліричністю, любов'ю до рідної землі, до працьовитих, чесних трудівників зігріті сторінки трилогії. «Волинь» - це своєрідний епічний гімн землі й людині, яка на ній працює.

Захоплює, з якою художньою майстерністю письменник виражає глибинні психологічні відтінки настроїв і внутрішніх станів свого героя Володьки Довбенка. Еволюція його ідейно-світоглядних переформувань здійснюється в романі завдяки розкриттю внутрішнього світу героя, його емоційних поривань, почуттів. Так чутливо і переконливо зображувати контрастні психопочуття, бурхливі емоційні стани, так ефектно застосовувати форми внутрішнього мовлення навряд чи вдалося б двадцятип’ятилітньому юнакові, якби він не мав перед собою, точніше, в собі, реального прототипа. По суті, це роман-хроніка, в якому головною ідейною домінантою є само осмислення через розповідь – спомин із застосуванням засобів рефлексії, самоаналізу. Та головне, що художнє пізнання глибин внутрішнього життя персонажа здійснюється в реальному історичному просторі, ясна річ, художньо трансформованому, але особистісно пізнаному, пережитому та образно відтвореному автором «Волині».
Розпочав Улас Самчук писати цей епічний твір зовсім молодим – уже в 1931 році перша книга трилогії «Куди тече річка» почала друкуватися у львівському журналі «Дзвони». Успіх був несподівано великим і головне – не згасав протягом усіх чотирьох років публікації нових розділів першого роману «Волині».

Львівське товариство письменників і журналістів ім..І. Франка присуджує Уласу Самчуку першу премію, «Волинь» перекладають польською мовою і друкують 1936 р. у Варшаві. В 1935 р. з’являється друком друга частина «Волині» - «Війна і революція», а в 1937-му - «Батько і син».
Багатьох і читачів, і літературних критиків дивувало, як міг народитися у двадцятишестилітнього юнака такий багатий, проблемно-синтетичний художній світ українського села із такими психологічно об’ємними характерами, таке емоційне чуття органічного самовираження персонажів через діалоги і рефлексію. Адже Улас Самчук не зміг здобути професійної, системної освіти. Безперечно, головну роль у становленні його як письменника відіграла самоосвіта. Читав Улас Самчук багато – від улюблених Шевченка і Лесі Українки, до А. Кащенка, Вальтера Скотта, Жюля Верна, Фенімора Купера.

Особливу роль у формуванні світоглядних позицій майбутнього письменника зіграло навчання в Дерманській учительській семінарії, особливо відтоді, коли її очолив видавець і публічний, громадський активіст Михайло Чернавський. Саме він вселяв у душі учнів почуття гордості за рідну землю, прищеплював любов до національної історії і заряджав енергією віри в незалежну Україну.
Коло ідей і тем, піднятих у трилогії, У. Самчук розробляє і в романах «Кулак» (1932) та «Марія» (1933). Показово, що вони написані в той час, коли створювалась і «Волинь», і є ніби похідними від неї. «Кулак» - твір про трагічну долю українського селянства і палке слово на його захист (це дало підставу догматичній критиці на Україні називати автора «куркульським письменником»). Свою реалістичну повість «Марія», присвячену матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933», він творив саме тоді, коли в Україні лютував штучний голод. Творив хроніку знищення роду і народу шляхом руйнації під впливом комуністичних ідеологем сім'ї, знищення селянина-власника, господаря через втрату мотивації праці, доцільності хліборобської діяльності.

«Марія» - художній життєопис простої сільської жінки-трудівниці від народження аж до смерті, історія її родини у складний, переломний час війн, революції і пореволюційного буття.

Ось ми бачимо, як Марія з'являється на світ, як чує небо і землю, п'є материнське молоко, пізнає сонячне світло. В шість років лишається сиротою, в дев'ять - іде в найми. Виростає вродливою, працьовитою дівчиною. Закохується у Корнія, але його забирають на службу до флоту. Від нього немає жодної звістки, і Марія виходить заміж за тихого працьовитого хлопця Гната. Після повернення Корнія вона залишає чоловіка й пов'язує свою долю з коханим. Поступово налагоджується життя, входить у звичне селянське русло. Не обходить стороною родину й горе: у великодню ніч хтось підпалює обійстя (лише наприкінці книги стане зрозуміло читачеві, що це був Гнат). Але добра, відкрита до людей Марія разом з Корнієм переборюють і цю біду. Ростуть сини. По-різному складаються їхні долі. Старший, Демко, не повернувся з німецького полону, куди потрапив під час війни. Середній, Максим, пройшов фронти, вдягнув шкірянку, начепив маузера, «розстрілював контрреволюцію». Найменший, Лаврін, найдобріший, був репресований як ворог народу. (Згадаймо, подібні ситуації протистояння кровних родичів змальовані були і в романах Ю. Яновського «Вершники» та «Мати» А. Головка).

Закінчується твір моторошною картиною голоду, сценою вбивства Корнієм свого сина Максима, який бенкетує, коли вмирає від голоду його мати, і, зрештою, смертю самої Марії. Глибокотрагедійно звучить кінцівка твору, в якій образ Марії з кожним авторським рядком стає все об'ємнішим, художньо уособлюючи саму голодну, розтерзану Україну.

Композиційно роман складається з трьох частин: «Книга про народження Марії», «Книга днів Марії» та «Книга про хліб». В останній ідеться про голодомор в Україні, тому й посвята до всього роману: «Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933». Написана того ж страшного для всього українського народу 1933 року, вона стала першим словом правди в українській літературі про той трагічний час. І хоча автор не був безпосереднім свідком голодомору, але зміг створити глибоко правдивий твір, по-філософському осмисливши в ньому причини трагедії, піднісши образ Марії до рівня символу України.

Про рідну землю, на цей раз про Україну Закарпатську, роман У. Самчука «Гори говорять» - художня розповідь про боротьбу гуцулів за своє соціальне й національне визволення проти іноземних поневолювачів. До речі, у 1938-1939 рр. письменник брав участь у визвольних змаганнях на Закарпатті.Зі спалахом Другої світової війни серед «пражан»- починається рух на схід – вони мусили бути на Батьківщині, серед свого народу. В липні 1941 року Улас Самчук, разом з Оленою Телігою, нелегально долає кордон і приходить до Львова, який спочатку здається осередком буйного українського життя – щойно ОУН проголосила створення Української Самостійної Держави. Та дуже швидко було підтверджено закарпатський досвід: ніякі «українські держави» до гітлерівських планів не входили. Основна німецька мета – завоювання «східного життєвого простору» - передбачала в кращому разі перетворення українського населення в неосвічену тубільну масу для чорних робіт

У серпні 1941 р. У. Самчук переїздить до Рівного і згоджується стати головним редактором газети «Волинь»», який виходив у Рівному. У цей час багато подорожує по Україні. Свої враження публікує на шпальтах газети «Волині». Його статті, репортажі, фейлетони нариси цього періоду пройняті ідеєю формування в українців національної свідомості, самоідентичності, згуртованості, національно-культурного відродження в умовах боротьби за становлення Української державності. Чимало місця письменник приділяє ідеї української державності. За одну з таких статей «Так було – так буде», опублікованій 22 березня 1942 року, Улас Самчук був заарештований німецькою окупаційною владою у Рівному і місяць пробув у тюрмі. Після звільнення із тюрми письменник побував у Києві, Полтаві, Харкові.Також у цей період неодноразово відвідував Кременець, публікувався в газеті «Крем’янецький вісник» того часу. Навіть мріяв зняти кінофільм про Кременець. Але обставини не дозволили здійснити цей намір. Улас Самчук детально відтворив цей період свого життя у книгах спогадів «На коні білому» і «На коні вороному».

Восени 1943-го року Самчук востаннє відвідав рідних. Із цього часу для нього розпочалася друга, що продовжувалася до кінця життя, еміграція. Уже більше до рідного краю він не повертався...

У 1945 – 1948 роках Улас Самчук перебуває в Німеччині в таборах для переміщених осіб. Тут з групою українських письменників-емігрантів засновує письменницьку організацію «Мистецький український рух» (МУР). До нової організації, що дістала назву МУР – мистецький український рух, – серед інших увіходили Василь Барка, Євген Маланюк, Юрій Шевельов, Докія Гуменна… Головою об’єднання було обрано Уласа Самчука. Завдання МУРу визначено коротко: ”Час ставив і ставить перед українським мистецтвом те завдання, до якого воно покликане: у високомистецькій, досконалій формі служити своєму народові і тим самим завоювати собі голос та Улас Самчук та Іван Багряний авторитет у світовому мистецтві “

Поряд із громадською діяльністю Улас Самчук інтенсивно працює як письменник. Саме у 1946 – 1947 роках з’являється його роман «Юність Василя Шеремети». Пізніше цей період свого життя і творчості У. Самчук відтворив у книзі спогадів «Плянета ДІ-ПІ» (1979).
Восени 1948 року письменник виїжджає до Канади, де й прожив до останніх днів. І тут у 1957 році разом з іншими письменниками-емігрантами з України засновує об’єднання «Слово». У Канаді Улас Самчук видає трилогією «Ост» (1948, 1957, 1982), кілька книжок спогадів: «П’ять по дванадцятій» (1954), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1972), «На твердій землі» (1967), «Слідами піонерів» (1980), ряд інших творів.

Помер письменник 9 липня 1987 року в Торонто. Невеликий капітал, який накопичив Улас Самчук (а це 50 тис. доларів) за його заповітом був спрямований на видання альманаху «Слово» та спорудження музею-архіву письменника, який діє в Торонто з вересня 1988 року.

Могила Уласа Самчука на цвинтарі Св. Володимира, місто Оквілл, Канада

Феномен літератора й публіциста Уласа Самчука досі загадковий. Його розуму, мисленню, знанню світової літератури можуть позаздрити навіть випускники Сорбонни та Американських університетів. Кожну науку Улас Самчук опановував без вчителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами. Його жоден вуз не вчив "на письменника" і "на журналіста", але він досяг впродовж свого нелегкого й довгого творчого життя вершин світового письменства та публіцистики, він лишився вірним народові й землі, звідки взяв своє фізичне, духовне й національне коріння. Уласа Самчука справедливо називали «Гомером українського життя XX от.». Він створив неповторну художню панораму своєї епохи, показав рідний народ у періоди вирішальних випробувань,.

Пам'ять

Книга Гаврила Чернихівського «Улас Самчук: сторінки біографії» (2005) у році є першим ґрунтовним дослідженням про «українського Гомера XX століття»^. Про Уласа Самчука Ігор Фарина написав повість «Пекуча чужина» (2005). 2018 року у серії «Ім'я на обкладинці» видавництва «Навчальна книга Богдан» вийшла книга Сергія Синюка «Улас Самчук: ескізи до творчого портрета».

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 110 років з дня народження відзначатиметься на державному рівні.

На честь нього, у національній скаутській організації України «пласт», створений 33 курінь УПЮ імені Уласа Самчука.

Музеї

1. У жовтні 1993 року в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області відкрито літературно-меморіальний музей письменника У. Самчука. У приміщенні колишньої учительської семінарії, де навчався У. Самчук (нині — Дерманський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-го ступеня — гімназія»), 12 лютого 1995 року відкрито літературно-меморіальний музей Уласа Самчука. Згодом удостоєний звання народного. 2015 року це звання літературно-меморіальному музеєві Самчука було підтверджено.

2. У м. Рівне діє Літературний музей Уласа Самчука.

Вулиці

Вулиці Уласа Самчука є в Луцьку, Білій Церкві, Рівному, Дубно, Мізочі, Крем'янці, Шумську, Тернополі

Пам'ятники та меморіальні дошки

Твори

Автор романів «Кулак» (1932), «Марія» (1933), "Гори говорять!" (1934),«Юність Василя Шеремети» (1946—1947), трилогій «Волинь» («Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1935), «Батько і син» (1937)) і «Ост» («Морозів хутір» (1948), "Сонце з Заходу", «Темнота»(1957), «Втеча від себе» (1982)), книг спогадів і репортажів «П'ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980), "Репортажі з Карпатської України".

2018 року стало відомо, що у Національному університеті «Острозька академія» планується видати повне зібрання творів Уласа Самчука. Саме Острозькій академії як провідному центру української духовності та патріотизму родина Соколиків — представники української діаспори у Канаді і єдині розпорядники спадщини Уласа Самчука — надала ексклюзивне право перевидавати твори прозаїка для широкого кола читачів в Україні. А 2019 року у видавництві «Фоліо» почали з'являтися перші томи зібрання творів. 2020 року було надруковано роман «Саботаж УВО» (1931), який раніше не друкувався, драми представлені в одній книзі: «Слухайте! Слухайте! Говорить Москва!» (1930), «Жертва пані Маї» [незакінч.] (1940), «Шумлять жорна» (1947), документальний твір «Слідами піонерів» (1979) 2022 року у двадцятитомнику творів, а роком пізніше окремим виданням, вийшов раніше неопублікований роман «На краю часу».
 

Оповідання

На старих стежках. — у варшавському журналі «Наша бесіда», 1926.

1. Волинь: роман у 3 частинах (перше видання 1932—1937; третє видання Торонто):

   • Волинь Ч. 1. Куди тече та річка?

   • Волинь Ч. 2 Війна і революція

   • Самчук У. Волинь: роман-хроніка у 3-ох частинах. Ч. 2 : Війна і революція / Улас Самчук. — Львів: Друк. «Бібльос», 1935. — 271 с.

   • Волинь Ч. 3 Батько і син

2. Гори говорять. — Прага, 1933; Буенос-Айрес, 1952)

3. Самчук У. Гори говорять! : роман: у 2 ч. / Улас Самчук. — Винипеґ, Манітоба: Накладом Нового Шляху, 1944. — 194 с.

4. Марія. — Львів: Українська бібліотека, 1934. — 1-е вид.; Рівне: Волинь, 1941. — 2-е вид.; Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1952 — 3-е вид. — 281 с.

5. Кулак: Роман у 2-х ч. — Чернівці: Бібліотека «Самостійної думки», 1937. — 279 с.

6. Ост: роман у 3 томах: «Морозів хутір» (1948), «Темнота» (1957), «Втеча від себе» (1982):

   • Морозів хутір. — Реґенсбурґ: видання Михайла Борецького, 1948. — 584 с.

   • Темнота. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1957. — 495 с.

   • Втеча від себе. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1982. — 429 с.

7. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 1. — 156 с.

8. Юність Василя Шеремети. — Мюнхен: Прометей, 1947. — Т. 2. — 165 с.

9. Чого не гоїть огонь. — Нью-Йорк: Вісник, 1959. — 288 с.

10. На твердій землі. — Торонто: Укр. Кредитова Спілка Торонто, 1967. — 390 с.

11. Слідами піонерів. — Джерсі Ситі — Нью-Йорк: Свобода, 1980. — 269 с.

12. На краю часу. — Харків: Фоліо, 2023. — 416 с. ISBN 978-617-551-113-8

Статті

1. Нарід чи чернь? — 1941 // Часопис «Українське слово», ч. 53 (53) від 9 листопада 1941. Київ

2. Крути — 1942 // Часопис «Волинь», ч. 7 (35) від 25 січня 1942. Рівне

3. Про прозу взагалі і прозу зокрема (до проблем нашої літературної прози) // «Слово». Збірник українських письменників. ч. 2 — с. 198—207.
 

Спогади, листи, нотатки

1. П'ять по дванадцятій: записки на бігу. — Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. — 232 с.
2. На білому коні. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1972. — 251 с.
3. На коні вороному. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1975, 1990. — 360 с.
4. Плянета Ді-Пі. — Вінніпег: видання Товариства «Волинь», 1979. — 355 с.
5. Репортажі з Карпатської України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2019. — 256 с.

Переклади іншими мовами

1. (польською) Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender; przedm.: Ksawery Pruszyński. Warszawa: Towarzystwo Wydawnicze "Rój. 1938. 331 s.
2. (польською, передрук wyd. 2) Ułas Samczuk. Wołyń. Tłumaczenie: Tadeusz Hollender. Biały Dunajec — Ostróg 2005, Wydawnictwo «Wołanie z Wołynia». 331 s. ISBN 8388863142
3. (хорватською) Ulas Samčuk. Za zemlju. Prevoditelj: Ivan Vanjčik, Stanko Gašparović. Zagreb: Izdanje Savremene biblioteke. 1941. 283 str.
4. (французькою) Oulasse Samtchouk. Où va la rivière? Traduit de l'ukrainien: ?. Liége: Solédi, 1948. 334 p. Collection Bibliothèque Internationale N° 3.
5. (французькою) Oulas Samtchouk. Mariya. Traduit de l'ukrainien: Л. Шульгин та Русана; préface de René Arcos. Paris : Éditions du Sablier. 1955. 152 p.
6. (англійською) Ulas Samchuk. Maria: The Chronicle of a Life. Translated from Ukrainian by: Roma Z. Franko; editor: Paul Cipywnyk. Toronto: Language Lanterns Publications, 2011—247 стор. ISBN 9780987775009

Сучасні перевидання

1. Самчук У. Гори говорять. — К., 1996.

2. Самчук У. Волинь: У 2 т. — К.: Дніпро, 1993. — Т. 1, 2.

3. Самчук У. Дермань. Роман: У 2 ч. — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 120 с.

4. Самчук У. На білому коні. — Львів: Літопис Червоної Калини, 1999.

5. Самчук У. На коні вороному. — Львів: Літопис Червоної Калини, 2000.

6. Самчук У. Темнота. Роман. — Нью-Йорк, 1957. — 493 с.

7. Самчук У. Чого не гоїть огонь. — К.: Укр. письменник, 1994.

8. Самчук У. Юність Василя Шеремети: Роман. — Рівне: Волин. обереги, 2005. — 329 с.

9.  Самчук У. OST. Трилогія. — Тернопіль: Джура, 2005. — 452 с.

10.  Волинські дороги Уласа Самчука: Збірник. — Рівне: Азалія, 1993.

11.  Улас Самчук. Ювілейний збірник. До 90-річчя народження. — Рівне: Азалія, 1994.

12.  Марія: повість / Улас Самчук; післямова Ніни Бернадської. — 2-ге вид., стер. — К. : Знання, 2013. — 176 с.: іл. — (Класна література)

13.  Юність Василя Шеремети: роман / Улас Самчук. — К. : Знання, 2014. — 278 с. — (Класна література)

Самчук У. О. Юність Василя Шеремети: роман / Улас Самчук. – Київ: Знання, 2014. – 278 с.

"Юність Василя Шеремети" — це роман про життя молодого покоління українських інтелектуалів у повоєнний і пореволюційний час. У складних національних і політичних умовах головний герой — учні та його товариші, переможці Кременецької української гімназії — швидко дорослішають, набувають соціального досвіду. Переживають як юнацьке захоплення, так і пізнають свою долю, долю своїх друзів, батьків, своєї землі.

Непідробна щирість переживань, живі характери школярів, спокійний і розважливий стиль оповіді дають змогу не тільки згадати й відчути, що цей роман справді про юність — найсвітлішу, незабутню і неповторну пору в житті людини. Незважаючи на труднощі, які доводиться долати героям роману, книга викликає у читача світле почуття оптимізму.

Самчук, У. Куди тече та річка / упоряд., передм. та прим. І. В. Немченка. – Харків: Ранок, 2009. – 288 с. – (Українська муза).

У книзі подано перший роман з видатної трилогії Уласа Самчука «Волинь» — «Куди тече та річка». Довколишній світ, що сприймається головним героєм твору Володьком Довбенком, промениться сяєвом казковості й добра, полонить величчю і красою природи. Твір, як то кажуть, читається на єдиному диханні, бо в ньому багато сонця, світла відчуттів святковості, повноти і радощів людського буття.

Самчук, Улас. Марія / Улас Самчук. – Київ : Школа, 2007. – 320 с

До видання зійшли твори українського письменника Уласа Самчука (1905-1988) - роман "Гори говорять" та повість "Марія" - про воістину страшні метаморфози людського буття в умови більшовицького геноциду, серед сили-силеної гріхів якого був і чи не найбільший - голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на 17-му році життя зазнає разом із рештою українців страшного голодомору. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач із кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

Самчук, Улас, Барка, Василь. Марія: хроніка одного життя. Жовтий князь : романи / Улас Самчук, Василь Барка. – Київ : Український центр духовної культури, 1997. – 384 с.

Роман Уласа Самчука "Марія" (1933 р.) - перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію, так звана розкуркулення справжніх господарів землі, трудівників хліборобів про голодомор тридцять третього року.

У романі Василя Барки, представника української діаспори в США, розкривається одна найстрашніших сторінок історії українського народу - великі голодомор 1933 року ще його пережив і сам автор.

Самчук, Улас. Марія: повість для старшого шкільного віку / Улас Самчук. – Київ : Національний книжковий проект, 2012. – 320 с. – (Україна крізь віки).

До видання ввійшли твори українського письменника Уласа Самчука (1905—1987) — роман «Гори говорять» та повість «Марія» про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду, серед сили-силенної гріхів якого був і чи не найбільший — голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом із рештою українців страшного голоду. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач із кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

Самчук, Улас. Марія: хроніка одного життя : роман / Улас Самчук; підготовка тексту та післямова С. Пінчука. – Київ : Радянський письменник, 1991. – 190 с.

Роман Уласа Самчука "Марія" (1933) - перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію, так зване розкуркулення справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Написаний він у високому стилі хроніки життя жінки-селянки, яка мимохіть підноситься до символу України. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає через свою начеб просвітлілу на якийсь час свідомість всі радощі і болі свого страдницького життя. Подихом біблійних героїнь віє від цього пекучого твору, в якому всі дні життя Марії розгортається з невблаганною послідовністю агіографічного жанру.

Ця книжка перше знайомство читача з видатним українським прозайком, який став класиком ще за життя.

Самчук, Улас. Марія: повість / Улас Самчук. – Київ : Школа, 2009. – 320 с. : іл. – (Україна крізь віки).

До видання ввійшли твори українського письменника Уласа Самчука (1905-1987) - роман "Гори говорять" та повість "Марія" - про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду, серед сили-селеної гріхів якого був і чи не найбільший - голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на 70-му році життя зазнає разом із рештою українців страшного голодомору. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач з кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисне перед злом.

Самчук, Улас. Марія / Улас Самчук; художник оформлювач О. А. Гуголова-Мєшкова. – Харків : Фоліо, 2022. – 157 с. – (Шкільна бібліотека української та світової літератури).

У романі "Марія" (1934) автор першим розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть - від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства - автор художнього осмислює трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації і підносить образ селянки Марії до символу цілої України.

Самчук, Улас. Марія, Куди тече та річка / Улас Самчук. – Київ : Наукова думка, 1999. – 416 с. – (Бібліотека школяра).

У книзі вміщено два твори видатного майстра української прози XX століття Уласа Самчука: роман "Марія" та перша частина трилогії "Волинь" - "Куди тече річка".

Самчук, Улас. Юність Василя Шеремети : роман / Улас Самчук. – Рівне : Волинські обереги, 2005. – 328 с.

Роман Уласа Самчука " Юність Василя Шеремета" в Україні перевидається вперше і, звичайно, зацікавить усіх шанувальників художнього слова визначного письменника.

Перед читачами постануть незабутні роки навчання сільської молоді у Кременецькій українській гімназії в 20-х роках XX століття, де закладалися підвалини українського духу, у горнилі національно-визвольних змагань визрівали нові людські якості, що впливали на становлення української інтелігенції.

У образі Василя Шеремети не важко впізнати самого Уласа Самчука, який деталізує етапи своєї еволюції в національному і літературно-творчому житті.

Документ доби: публіцистика Уласа Самчука 1941–1943 років / упорядник А. Жив'юк. – Рівне : ВАТ Рівненська друкарня, 2008. – 456 с. : іл.

Книга публіцистики Уласа Самчука включає передовиці, репортажі, фейлетони, опубліковані ним у газеті "Волинь" та інших легальних українських часописах періоду німецької окупації 1941-1943 років. Фактично це є завершений журналістсько-мистецький і джерельний комплекс, який складає суттєву, яскраво і, в той же час, контроверсійну частину творчого доробку письменника, та має безсумнівну документальну вартість для поглиблення і неупередженого вивчення подій Другої світової війни. Видання містить вступну статтю, які пропонується начерк портрета Уласа Самчука, як редактора газети "Волинь" і співробітника німецького пресового агентства, інтер'єрі під окупаційного Рівного - столиці рейхскомісаріату "Україна".

Для дослідників, викладачів, студентів, учнів, усіх зацікавлених історій України.

Самчук, Улас. Чого не гоїть огонь / Улас Самчук. – Київ : Український письменник, 1994. – 233 с.

Роман "Чого не гоїть огонь" - про діяльність одного із загонів Української Повстанської Армії, який до останку боровся за незалежність України, боровся із німецькими окупантами, і з російсько-більшовицьким тоталітаризмом.

Самчук, Улас. Волинь : роман у трьох частинах / Улас Самчук. – Київ : ВАТ Видавництво "Київська правда", 2005. – 584 с.

Роман-епопея "Волинь", найвизначніший твір цього автора, - це гімн волинській землі, народній моралі, високохудожні відображення складних, нерідко трагічних подій в Україні періоду першої світової війни, національно-визвольних подій та повоєнного часу.

Самчук, Улас. Волинь : роман у трьох частинах. Том 1 / Улас Самчук. – Київ : Дніпро, 1993. – 574 с.

Роман-епопея "Волинь", найвизначніший твір цього автора, - це гімн волинській землі, народній моралі, високохудожні відображення складних, нерідко трагічних подій в Україні періоду першої світової війни, національно-визвольних подій та повоєнного часу.

До першого тому ввійшли дві частини трилогії - "Куди тече та річка" та "Війна і революція".

Самчук, Улас. Волинь : роман у трьох частинах. Том 2 / Улас Самчук. – Київ : Дніпро, 1993. – 574 с.

У третій частині епопеї розкривається драматичний конфлікт між поколіннями на тлі історичних змін 1920-х років. Головний герой, Володько Довбенко, нащадок селянського роду, прагне вирватися з традиційного середовища, щоб здобути освіту та пізнати світ за межами рідного села. Його бажання стикається з консерватизмом батька, який вбачає в цьому загрозу родинним кореням і землі. 

Автор через історію Довбенків малює широку панораму життя волинського селянства: від важкої праці на землі до сутичок з політичними реаліями епохи. У творі зображено понад 450 персонажів — селян, священиків, солдатів, інтелігентів, що втілюють різноманітність українського суспільства.