Сарненський район знаходиться у північній частині Західного Полісся на Верхньоприп’ятській низовині. Місто Сарни – районний центр, що розкинувся у межиріччі Случа і Горині, які належать до басейну Дніпра. На території району чотири найбільших озера: Сомино, Карасинське, Озерське та Стрільське,  чотири заказники місцевого значення, п'ять пам’яток природи і два заповідні урочища. Район багатий на нерудні копалини, граніти, вапняки, глину, пісок, крейду. З палеогеновими відкладами пов’язане єдине в Україні Клесівське родовище бурштину, видобуток якого становить 1400 кг у рік.

В урочищі Дубки, що знаходиться поряд із Сарнами, знаходиться адміністрація новоствореного Рівненського природного заповідника. Він розкинувся на території Дубровицького, Рокитнівського та Сарненського районів загальною площею понад 42 тис. га й об’єднує чотири заказники з неповторними природними умовами, флорою і фауною, ландшафтами, болотними і лісовими масивами, мальовничими озерами і ріками. Тут виявлено близько 700 видів судинних рослин, 320 наземних хребетних тварин,  з них 21 вид рослин і 25 видів тварин занесені до “Червоної книги України”, а два види рослин – козельці українські й смілка литовська – охороняються Європейським Червоним списком.

На території Сарненського району діє обласний історико-етнографічний музей, у фондах якого зберігаються понад 6 тис. експонатів. У селищі Степань працює відомий на Рівненщині історико-краєзнавчий музей, заснований лауреатом першої премії за Відродження Волині  М.К. Пінчуком. Архітектурною окрасою Сарненського району є Троїцька церква (1759 р.)  смт Степань, Троїцька церква (1725 р.)  с. Доротичі та церква Різдва Богородиці (1766 р.)  с. Ремчиці.

Сомино

Болотний масив Сомино відноситься до природно-заповідної мережі Сарненського району. Розміщується за 4 км. від Клесова і  повністю займає територію Карасинського лісництва, водна площа якого становить майже 60 га. Весь комплекс Сомино прилеглий до однойменного озера та складається з великої кількості урочищ. Він характеризується великою різноманітністю рослин, значна частина яких занесена до Червоної книги України, а також до міжнародної Червоної книги. Серед них одна з найбільш рідкісних орхідей – хамарбія болотна. Болотний масив Сомино має дуже велику наукову цінність, як один з не багатьох типових масивів Полісся, що зберігся в природному стані.

 Залив

Це велика територія залита водою. Площа «Заливу» приблизно 1100 га. Урочище було утворене ще в 30-х роках ХХ ст. поляками. На цій дивовижній Сарненській землі, на березі мальовничого озера Залив, розміщується база відпочинку «Мисливський хуторок». Тут є прекрасні можливості для полювання.  До послуг відпочиваючих і любителів тихого мисливства сім мисливських будиночків, два гелікоптерні  майданчики, сауна, фінська баня, коптильня. Свій відпочинок можна поєднати із збиранням ягід, грибів, лікарських рослин в багатих поліських лісах. В тихих водах озера Залив на рибалок чекає багатий улов риби. В облаштованих місцях відпочинку можна приготувати смачну юшку та запашний шашлик.

 Клесівський дендропарк

На території Клесівського лісництва створено справді райський куточок Полісся. В ньому можна побачити живі зелені скульптури, створені руками самобутнього ландшафтного архітектора: тис чорний, самшит, срібна ялина, туя західна тягнуться до сонця різноманітними фігурами - всього близько 100 екзотів дерев та кущів. Це і кулі з гранями шпилі, ромби конусоподібні, вази, зелені дивани… Є в дендропарку каштанова алея завдовжки 200 м., яку щороку досаджують. Вона тягнеться  вздовж ставків і кріпить береги річки Любоньки.   А ще перед двоповерховим приміщенням лісництва красуються рукотворні озерця, що по дну з’єднані між собою. Їх обступають білокорі берізки та інші насадження. Тут казково гарно, особливо в сонячну пору.

 Маєток Іполита Младзяновського

На території с. Тинне розміщується величний маєток. Історія його створення досить цікава. Довгий час в Тинному проживала родина польських панів Младзяновських. У старого пана було дві дочки і один син, який закохався у панянку із Кракова. Вона йому поставила умову, що вийде за нього заміж, якщо він побудує маєток, подібний до польського урядового будинку Бельведеру. І через велику любов до єдиного сина, старий пан позичив гроші і розпочалось будівництво. У 1900 році маєток збудували, але панянка тільки насміялась над паничем-селюком і не вийшла за нього заміж. Маєток Іполита Младзяновського і понині є у с. Тинне і з 1947 році в ньому відкрили сільську школу.

 Троїцька церква, смт. Степань

Свято-Троїцька церква побудована в смт Степань наприкінці 17 ст. Згодом вона стає соборною. При ній були відкриті школа та богодільня. Саме ця споруда дожила до наших днів з чотирьох святих храмів, які функціонували в Степані в 17 ст. І по нині, через віки, Троїцька церква служить для людей, належить до пам’яток архітектури, будучи найстарішою будівлею в Степані.

 Стоянка мезолітичної доби, с. Кричильськ

На піщаних дюнах, поблизу села Кричильськ – стоянка мезолітичної доби, виявлена В.І. Канівцем у 1951 році. Біля мосту по дорозі до с. Корост – поселення гребінцево-накольчастої кераміки, виявлене у 1929 році. Також тут розміщується давній курганний могильник. У курганах знаходять кам’яні знаряддя. А на південь від села, на березі р. Мельниця – давньоруське городище, оточене земляним валом. Місцеві жителі так і називають цю місцевість – Городище.

 «Вовча гора»

село Костянтинівна

Урочище «Вовча гора» входить до складу природно-заповідного фонду України. З листопада 1983 року тут було створено заказник місцевого значення. Ця місцевість дуже красива, має кар’єр, де водиться багато  риби, гніздяться різні птахи, зокрема лебеді. Загальна площа заказника, разом з усіма об’єктами природи, що на ній знаходяться – 64 га. Колись тут були непрохідні хащі, де водилось багато вовків, що і дало назву даній місцевості.

 Коплище

Каменаха, Коплище, Голубе озеро – такі назви має одна й та сама місцевість. Знаходиться за 4 км. від Клесова. У 60-х роках тут добували граніт. Кар’єр має глибину близько 30 м. Після того, як видобуток граніту було припинено, кар’єр затопило водою. До речі, вода ця має велику лікувальну силу – вона лікує захворювання шкіри та поліпшує настрій. Голубе озеро, оточене зеленими лісами, не тільки радує око, але й додає здоров’я. Останнім часом це улюблене місце відпочинку не лише жителів Клесова, а й області. Клесівський лісгосп створив усі умови для прекрасного відпочинку. До послуг відпочиваючих: альтанки, дитячі майданчики, гірки, каруселі. Хто хоча б раз відпочивав у цій місцевості, той обов’язково захоче повернутися сюди знову.

 Урочище «Тріщава»

За півкілометра від р. Горинь пробивається з-під землі джерельце, яке у спеку кришталево-чистою водою допомагає подорожуючим відновити сили. Це територія заповідного урочища Тріщава, навколо якого височать 200-літні дуби. З давніх-давен тріщавську воду вважають цілющою. Багато років назад тут стояла старовинна каплиця, проте в радянський період суцільного атеїзму її зруйнували. Лише в 1991 році каплицю було відбудовано і на свято Івана Купала відкрито і освячено.

Сарненський історико-етнографічний музей

В місті Сарни музей відкрито в 1974 році як краєзнавчий. З розбудовою експозиції з 1989 року музей перепрофільовано як історико-етнографічний. На території музею побудовано експозицію просто неба, де розміщені: садиби бідняка та селянина середнього статку, вітряний млин, кузня, каплиця 18 ст. У 2006 році спілкою художників України була організована акція «Подаруй музею картину», завдяки якій при музеї організовано картинну галерею. Музей має хороші етнографічні, нумізматичні колекції, речі побуту селян, вироби майстрів народної творчості Сарненщини. У фондах музею зберігаються понад 7 тис. основного та 7 тис. науково-допоміжного фонду. Музей займається науково-дослідницькою, збиральницькою та популяризаційною роботою, проводить науково-практичні конференції.

Літературно-етнографічний музей

 с. Кузьмівна

Майже кожному жителю України відомий твір видатного російського письменника Олександра Купріна “Олеся”. Найбільше про написання цієї повісті, її першооснову, відомо жителям села Кузьмівка Сарненського району, адже саме у Казимирці (Кузьмівці) Купрін написав свій знаменитий  твір. На думку створити в селі музей наштовхнув вчителів і учнів місцевої школи відомий на Рівненщині краєзнавець і письменник Григорій Семенович Дем’янчук. Ця нелегка сподвижницька робота розпочалася в кінці 70-х років ХХ століття. Справа шкільних ентузіастів і справді була нелегкою і довгою. Сьогодні в музеї “Олеся” багато експонатів, які розповідають про життя цього талановитого митця, який своїми творами прославив наше Полісся. Тут зібрані старовинні речі, якими поліщуки користувалися ще на початку минулого століття. Літературно-етнографічний музей – гордість школи і всього села Кузьмівка.

 Санаторій “Горинь”

Гордістю селища Степань є санаторій “Горинь”, завдяки якому селище отримало  статус курорту. Це – сучасна оздоровниця бальнеологічно-питного лікувального профілю з розвиненою лікувально-діагностичною базою. До послуг відпочиваючих тут функціонують лабораторії, кабінети, ванни, озокеритове, гальваногрязьове й інші відділення. Люди проживають у комфортних двомісних номерах, для них обладнані теренкур, спортмайданчики, пляж, організовуються екскурсії в ліс тощо. Відтак 24-денні курси лікування доповнюються змістовним, цікавим відпочинком. А мінеральна вода “Степанська” відома далеко за межами області завдяки своїм унікальним властивостям, аналогам якої у світі є лише “Миргородська”, “Баден-Баден” у Німечинні та “Ахен” в Англії.

Троїцька церква

 с. Доротичі (1725 р.)

На східній і південній околицях нинішнього районного центру були розташовані два колишні села – Доротичі і Сарни. Між ними, ніби для поєднання, на мальовничому березі річки Случ, серед прекрасної поліської природи і понині стоїть величний красень – один з найдревніших храмів на Поліссі, посвячений в ім’я Святої Трійці. Від побудований на кошти колишнього поміщика Антонія Прушинського в далекому 1725 році. Спочатку він мав дві бані, згодом, у 1869-му, стараннями і турботами настоятеля отця Іонна було зведено третю – над дзвіницею. Того ж року спорудили і церковний будинок для священика. Престол у храмі один – в честь Святої Трійці. Свято-Троїцька церква – пам’ятка архітектури всеукраїнського значення під реєстраційним номером 1524.

 Свято-Покровський кафедральний собор

Історія собору в м. Сарни починається у І половині ХХ століття: у 1913 році під нього заклали фундамент у парку залізничників. Події тих неспокійних років не дали закінчити будівництво. Після другої світової війни на фундаменті майбутнього собору за рішенням місцевої влади розмістили розважально-танцювальний майданчик. І лише в 1990 році парафіяни Свято-Покровської церкви добилися рішення міської ради на відбудову православного собору. Того ж року був освячений фундамент собору архієпископом Рівненським і Острозьким Іринієм. А 3 червня 1994-го єпископ Рівненський і Острозький Анатолій освятив собор. З того часу і почалось його справжнє служіння людям. Зараз в соборі зберігаються мощі святого Миколи Чудотворця, привезені з італійського міста Бар, зображення чудотворної стопи Божої матері з Почаєва, багато ікон і найголовніше, що на цьому історія храму не закінчується, її продовжують люди, які його відвідують.

Сарненська дослідна  станція

Болотна  станція була організована у 1914 році в районі Сарни-Ковель з метою використання на науковій основі обширних боліт Поліської зони під сінокоси і пасовища, виробництво зернових культур і овочів, оздоровлення місцевості, поверхневого покращення лісів. Історія створення і наукова діяльність станції в початковий період пов’язана з іменем керівника Західної експедиції по осушенню боліт І.І. Жилінського, інженера-гідротехніка Ф.П. Шаблигіна, першого директора Л.В. Кузнецького. Науковці станції вивели нові сорти трав, що ростуть на торф'яниках та осушених землях, розробили рекомендації щодо використання забруднених радіонуклідами земель. Сарненська дослідна станція вважається однією з найстаріших в України, яка функціонує і по нині.

 Рівненський природний заповідник

Рівненський природний заповідник – мальовничий куточок поліського краю, розташований в північній частині Рівненщини  на території чотирьох масивів Білоозерського, Сомино, Перебродівського, Сирої Погоні. Для заповідника характерне унікальне поєднання болотних, озерних та лісних природних комплексів Західного Полісся. Особливу цікавість представляють карстове озеро Біле та болотний масив Коза-Березина, де знаходяться основні рослинні представники боліт України. Масив виконує важливу водоохоронну функцію і є регулятором рівня підземних вод прилеглих територій. На території заповідника знаходиться єдина в Україні дільниця системи Пінських боліт – унікальне місце розселення рідкісних та зникаючих видів тварин.

Будинок пана Юзефа Орловського

Цьому будинку понад 130 років. Він був збудований для пана Юзефа Орловського в густому лісі, серед непрохідних хащ. Існує багато переказів про це помешкання та про пана, в честь якого названо село Орлівка. Пан Юзеф був грамотною людиною з шляхетної родини. Улюбленою справою його був ліс. Через це і місце для забудови вибрав у глухому лісі, серед вікових дубів і грабів. Але все ж багато відомостей про самого пана немає. Говорили, що він виїхав чи то у Львів чи у Краків.  В роки другої світової війни тут стояв гарнізон, а з 1944 року в цьому приміщенні почала діяти початкова школа, яка з 1949 року стала семирічкою. В 2007 році в приміщенні школи силами вчителів відкрито музейну кімнату.

Степанський народний музей

У 2001 р. під керівництвом Рачицької Л.М. відновив роботу Степанський народний музей. Музей складається з двох зал: історії та побуту степанців кінця ХІХ початку ХХ століття. Тут нараховується 154 експонати, найдавніші з них датовані ХІІІ-ХV століттям, серед них зброя, яку знайдено на Степанському Валу, лопата часів Київської Русі, бивень мамонта та інші. Експонати музею яскраво розповідають про історію села, побут його жителів, стародавні традиції, життя і творчість місцевих письменників та художників, історичних осіб, які відвідували  селище:    Петро І, О. Купрін, шведський король Карл ХІІ, Северин Наливайко. Про роботу Степанського народного музею відомо далеко за межами нашого району.