Щевич Андрій Павлович

Щевич Андрій Павлович
(солдат ЗСУ)

(08.03.1996 – 03.01.2024)

Народився Андрій у с.Стрільськ, де на той час проживала родина. Як йому виповнилося п’ять років то батьки добудували будинок і переїхали жити в с.Дубки, Люхчанського старостинського округу. З 2002 по 2006 роки Андрій навчався у Дубківській початковій школі. Далі продовжив навчання у Сарненському НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення 9-го класу, здобував освіту у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» за спеціальністю «слюсар з ремонту автомобілів», адже ще з дитинства цікавився автотранспортом. Під час навчання в училищі отримав декілька категорій водія і відразу ж пішов працювати на СТО «Автоцентр». Згодом перейшов працювати на пилораму у Сарненський держлісгосп. Андрій любив разом з татом роботи по дереву. І досі в дворі стоять їхні вироби – бесідка та гойдалка. Ще в них було одне спільне захоплення - риболовля.

У 2019 році Андрій зустрів свою майбутню дружину Наталю і для того щоб заробити кошти на весілля вирушив на заробітки до Польщі. У 2020 році він одружився і знову повернувся на роботу на пилораму, де здобув авторитет і повагу серед працівників. Тут він пропрацював до початку повномасштабного вторгнення. Андрій з коханою дружиною мав багато планів на майбутнє, але всі плани молодого подружжя обірвала війна.

Відразу після рішення тата йти на захист нашої країни від рашистської навали, 25 лютого 2022 року, Андрій не вагаючись також вступив до лав 104-ї окремої бригади, 60-го батальйону «Поліські вовки». Служив на посаді стрільця-гранатометника. Мав позивний Амур. Спочатку вони захищали периметр Рівненщини, далі перемістилися до кордону з білоруссю. З квітня по липень 2023 року, Андрій разом з побратимами, виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку. Пізніше знову повернувся на охорону північного кордону країни. За сумлінну службу Андрій Щевич був відзначений грамотами та подяками військового керівництва.

3 січня 2024 року, під час виконання військового обов´язку, трагічно обірвалося життя солдата Щевича Андрія Павловича. Всі пам´ятають Воїна, як спокійного і врівноваженого хлопця, великого патріота нашої України.

У Героя залишилися батьки, дві сестри та дружина.

Похований на кладовищі у с.Люхча.

«Андрій мав підвищене почуття справедливості. Мав багато друзів, ніколи ні в кому не шукав вигоди, був чесним і щирим», – розповіла мама захисника.

«Андрій мав сильний характер, він міг з чимось не погодитися і чітко висловити позицію, вказати на проблему, відстоюючи справедливість. Мав багато хороших бойових якостей» - побратим Тарас Лігун.

«Андрій показав мені, яким має бути справжній друг, але на привеликий жаль ми були знайомі не так довго» - побратим Микола Романчук.

«Амур» був для мене як брат хоч і не по крові він завжди підтримає і допоможе, його сильно не вистачає для мене, шкода, що його немає біля нас» - побратим Гошик.