Власюк Микола Володимирович
(головний сержант ЗСУ)
(04.03.1975 – 13.01.2024)
|
Народився Микола у селі Дубки,
Люхчанського старостинського округу де і проживав
протягом усього свого життя. Навчався в Дубківській
початковій школі, згодом в Люхчанській ЗОШ. Закінчив
Здолбунівське СПТУ-2 (нині ДНЗ "Здолбунівське вище
професійне училище залізничного транспорту") за
спеціальністю «помічник машиніста тепловозу». Строкову
службу проходив з 1993 по 1995 роки в прикордонних
військах.
Микола Володимирович захоплювався
футболом - довгий час грав за футбольний клуб "Хлібодар".
Був завзятим рибалкою. А ще, дуже гарно співав та грав
на гітарі, хоч і не мав музичної освіти та був самоучкою.
Тривалий час працював в Сарненському держлісгоспі -
стропольщиком, після скорочення, останні декілька років,
працював в приватного підприємця.
10 жовтня 2023 року Микола Володимирович
був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України.
Проходив службу у 60-тій окремій механізованій
Інгулецькій бригаді, був командиром бойової машини.
Позивний мав як на фронті так і по життю "Мужик". |
Сам вчився всьому: будувати, грати, мабуть не
було ремесла котрому він не навчився б. Так і пішовши на війну
говорив своїй дружині «…я ж Люда багато чого пам’ятаю з своєї
служби прикордонника, а ще більшому навчуся тут». Як згадують
діти про Миколу Володимировича: «Наш тато був звичайною людиною,
але дуже добрим, щедрим, завжди на позитивних емоціях. Нікому з
людей не відмовляв в допомозі. Він подарував нам найкраще
дитинство. Був майстром на «всі руки», бо, навіть, в нашому домі
все зробив самотужки, починаючи від фундаменту і закінчуючи
димарем будинку. А, мама, завжди говорила, що тато був майже
ідеальним чоловіком».
Загинув Власюк Микола Володимирович 13 січня 2024 року під час
виконання бойового завдання, неподалік населеного пункту
Синьківка Куп'янського району Харківської області.
В Героя залишились дружина, син та донька.
Похований на кладовищі у с.Люхча.
|