Гаврильчик Володимир Михайлович
(солдат ЗСУ)
(26.08.1981 – 13.06.2022)
|
Народився Володимир у с.Дубки,
Люхчанського старостинського округу, у багатодітній
сім’ї, де був найстаршою дитиною. Навчався в
загальноосвітній школі І-III ст. с. Люхча, яку закінчив
у 1998 році. Після закінчення школи, у 2002 році, здобув
кваліфікацію «Техніка лісового господарства» в
Березнівському лісовому коледжі та спеціальність «Лісове
господарство». У тому ж 2002 році, Володимир одружився.
З дружиною Світланою виховував п’ятеро дітей.
В 2004 році всією сім’єю прийняли рішення
переїхати жити у село Рокитне, Рокитнівського (нині
Сарненського) району, де працював у ДП «Рокитнівське
лісове господарство», а з 2005 року почав працювати на
Рокитнівському склозаводі. У 2008 році Володимир
закінчив Костопільський будівельно-технологічний фаховий
коледж Національного університету водного господарства
та природокористування, де здобув спеціальність
«Оператор скло-формувальних машин».
Згодом життя склалось так, що шість років
довелось їздити на заробітки в російський Липецьк, а
коли почалася війна відразу пішов добровольцем на захист
рідної неньки України, бо не хотів, щоб його діти жили
так як в росії. |
Гаврильчик Володимир Михайлович служив солдатом
в/ч А4056, 68-ї єгерської розвід-роти, 2-го взводу. Мав позивний
«Гаврило».
Загинув 13 червня 2022 року внаслідок осколкового
поранення, несумісного з життям, виконуючи бойове завдання в
районі села Павлівка, Донецької області.
У Героя залишилася дружина та п’ятеро дітей.
Похований на кладовищі у с.Рокитне, Рокитнівської
ТГ.
Указом Президента Україна 31 березня 2023 року
Володимир Гаврильчик був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ
ступеня (посмертно).
|