|
Гамза Юрій Іванович
(солдат ЗСУ)
(19.02.1974 – 01.08.2024)

|
 |
Юрій народився
19 лютого 1974 року в селі ГлушицяСарненського району
Рівненської області. в родині Гамзи Галини Іванівни та
Івана Дмитровича. Все своє дитинство, юність та доросле
життя провів у цьому селі.У 1980 році він пішов до
першого класу Глушицької дев’ятирічної школи. Згодом
продовжив навчання в Люхчанській середній школі, яку
закінчив у 1991 році. Головним захопленням Юрія змалечку
і на все життя стала риболовля. Він часто вставав на
світанку і ніколи не повертався додому без улову.Після
розлучення батьків хлопець разом із сестрами залишився з
матір’ю.Через складні економічні часи юнак не зміг
продовжити навчання після школи. Він почав їздити на
заробітки разом із матір’ю та дядьками. Цей досвід
різноробочого визначив його майбутній шлях — будівництву
він присвятив усе життя.
З грудня 1992
року по листопад 1994 року Юрій проходив строкову
військову службу. Повернувшись із армії, продовжив
будівельну справу. Оточуючі знали його як щирого,
відповідального та доброзичливого чоловіка, який понад
усе цінував родину, затишний дім та чесну працю. У
листопаді 1999 року Юрій одружився. У шлюбі народилося
троє донечок.
На початку
повномасштабного вторгнення Юрій записався до місцевої
територіальної оборони. У 2023 році він став до лав
Збройних Сил України. Військовий служив у складі 117-ї
окремої механізованої бригади (військова частина А4674)
і отримав позивний «Глушак» на честь рідного
села.Спочатку перебував у статусі солдата резерву.
Згодом став номером обслуги 3-го зенітного ракетного
відділення 2-го зенітного ракетного взводу зенітної
ракетно-артилерійської батареї. |
Майже рік підрозділ
боронив Запорізьку область, після чого бригаду перевели на
Донеччину. 1 серпня 2024 року біля населеного пункту Желанне
Покровського району зв’язок із воїном обірвався. Довгі
місяці Юрій вважався зниклим безвісти. Родина до останнього
жила надією та вірила у диво. Проте у квітні 2026 року
експертиза ДНК офіційно підтвердила загибель солдата Гамзи
Юрія Івановича.
У Героя залишилися
мама, дружина, троє доньок та онука.
Похований на
місцевому кладовищі у с.ГлушицяЛюхчанськогостаростинського
округу.
Прожив життя у праці й гідності,
50-ти річний Юрій із Глушиці.
Любив звичайні істини, прості,
Черпав наснагу з глибини криниці.
Вірний присязі, позивний «Глушак»…
На захист став своєї України,
коли війна упала — чорний знак,
щоб спокій повернуть свої родині.
Важкі роки надій і сподівань.
Сімʼя чекала, не втрачавши віру…
Але… життя віддав Він… без вагань —
Заради правди, спокою і Миру!
Тамара Гнатюк

|