Петро Володимирович народився і виріс у с.Іванівка, закінчив Костянтинівську ЗОШ (нині гімназія). Після навчання здобув фах майстра з ремонту взуття. У мирному житті працював у мисливському господарстві на посаді єгеря — справі, яку щиро любив, знав і якій служив з відповідальністю та відданістю. Саме тому й у війську мав позивний «Єгер». У червні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А4728, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, своєму обов’язку та Україні.

Петро Володимирович був добрим, щирим і відкритим чоловіком, користувався повагою в трудовому колективі та серед односельців. Люблячий чоловік, турботливий батько, дідусь, син і брат — таким його пам’ятатимуть усі, хто мав щастя знати його особисто.

5 січня 2026 року в Чернігівській області перестало битися серце 53-річного солдата Лобача Петра Володимировича. Він залишив після себе не лише світлу пам’ять і добрі справи, а й найбільший скарб — велику та дружну родину, у якій продовжується його рід, його любов і життєва мудрість. У серцях дітей та онуків назавжди житиме образ турботливого батька й дідуся, який умів підтримати словом і ділом.

У Героя залишилися мати, дружина, три сини, чотири доньки, 13 онуків, сестра та брат.

Похований на кладовищі у с.Костянтинівка.