Кравець Віталій Олександрович
(старший солдат ЗСУ)
(31.07.1990 -
15.09.2022)
|
Народився Віталій на Поділлі в смт
Летичів Хмельницької області. Згодом родина переїхала і
стала проживати у м.Сарни. Тут, у 2007 році, Віталій
закінчив Сарненську гімназію №5 (нині ліцей). Ріс
допитливим, розумним та дружелюбним хлопчиком. За роки
навчання в школі залишив про себе лише хороші спогади.
Він прагнув допомогти друзям, намагався бути поруч з
ними, коли це потрібно, адже був прихильником добра,
порядності та понад усе не терпів несправедливості.
Віталій любив природу, захоплювався музикою і слухав рок
композиції, цікавився риболовлею і ремонтом автомобілів,
полюбляв ходити в ліс
по гриби.
Вищу освіту здобував у Національному
технічному університеті «Київський політехнічний
інститут» за спеціальністю «Прилади і системи
екологічного моніторингу». Деякий час працював не за
фахом, випробуючи свої здібності і прагнення в різних
галузях і видах діяльності. Після завершення навчання
Віталій проходив військову підготовку у м.Київ в/ч 3066
Національної гвардії України. Там, 14 травня 2011 року,
прийняв присягу на вірність народу України. За період
строкової служби був нагороджений нагрудним знаком І ст.
«За зразкову службу» ГУ внутрішніх військ МВС України.
|
У 2019 – 2022 роках працював в
Сарненській дільниці Рівненської філії «Газмережі» на
посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового
устаткування. У спілкуванні з колегами Віталій був щирий
душею, чесний, справедливий та людяний. На посаді
проявив себе, як працелюбний та відповідальний працівник.
В мирному житті Віталій любив готувати і
радувати родину різними стравами і смаколиками, особливе
задоволення отримував, коли робив це для друзів. Він мав
добре серце і завжди був готовий відкласти всі свої
справи, аби лише допомогти іншим.
З початком повномасштабного вторгнення,
02 березня 2022 року, Віталій не вагаючись став на
захист Батьківщини. Служив старшим солдатом 24-ї окремої
механізованої бригади імені короля Данила ОК «Захід»
Сухопутніх військ Збройних сил України. Віталій влучно
попадав у ціль, через що
отримав посаду «стрілець-снайпер»
гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону.
Мав позивний «Бородуля». Воював на різних ділянках
фронту, зокрема приймав участь в обороні міст Попасна
Луганської області, Бахмут Донецької області та у контрнаступальних боях за Херсонщину.
Перебуваючи в зонах активних бойових дій,
Віталій ніколи не скаржився, що йому важко, а навпаки,
став гідним прикладом мужності, стійкості і вірності для
інших. Товариші говорили про Віталія, що він завжди з
посмішкою підтримував і підбадьорював своїх побратимів,
бо був переконаний у перемозі нашої держави.
Загинув старший солдат Кравець Віталій
Олександрович 15 вересня 2022 року, виконуючи бойове
завдання в районі населеного пункту Безіменне
Херсонської області (адміністративно ця територія
належить до Миколаївської області), під час здійснення у
контрнаступальних дій ЗСУ за визволення Херсонщини. |
|
В ході жорстких і кровопролитних боїв за
незалежність та територіальну цілісність України Герой без
вагань віддав найцінніше, що є у людини – своє життя, за мирне
небо, спокій та світле майбутнє нашої держави.
Понад два роки страшних реалій і сподівань, віри
й очікувань пережили рідні Героя, сподіваючись на
зустріч зі
своїм Захисником. Та, нажаль, війна забрала його життя.
Віталію Кравцю
назавжди – 32…
В наслідок проведення низки досліджень ДНК -
зразків, у грудні 2024 року, було встановлено особу загиблого
Воїна Віталія Кравця.
Прекрасний син та люблячий брат, надійний друг та
вірний побратим – Воїн був сповнений віри в краще майбутнє, став
для всіх взірцем відданості, доброзичливості, мужності і
прикладом справжнього патріотизму.
У Героя залишилися
батьки та сестра.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
«Син не ділився подробицями фронтових буднів –
не хотів хвилювати своїх рідних. У коротких СМС-повідомленнях
завжди писав що все у нього добре, що любить і сумує, і що з
нетерпінням чекає на зустріч з родиною…» - згадує мама
Віталія.
«Віталій Кравець! Пам'ятаю цього хлопчину
побратима мого сина з перших місяців війни. Мужній, добрий,
щирий хлопець з дуже добрими, як озера великими очима. Разом
хлопці були на полігоні де проходили навчання. Ми їздили до них
і Віталій завжди був такий привітний і впевнений, що все буде
добре. В нього завжди всього вистачало. Він так спішив на схід і
боявся, що війна закінчиться швидко і не повоює. Коли приїхали
набирати групу на схід з п'яти добровольців, хто вийшов був і
Віталій. Так наші попали на напрямок Попасна. В кінці літа 22р.
хлопців перекинули на звільнення Херсона. Страшні бої за землі
кавунів. Оточення, і нажаль тоді не всі вийшли. Багато наших
хлопців відали життя за наш Херсон. І ти Славний Воїне відав
найдорожче, своє життя за нас, за ідею, за Україну! Ти встиг
повоювати, встиг звільнити свою землю від чужинців. Дякуємо тобі,
СИНУ, за дух Воїна якого ти мав у серці. Вічна Пам'ять тобі у
Славі і у Спомині. Тримай стрій на небі! Знаймо своїх Героїв!»
Тетяна Робейко
|