Кравець Віталій Олександрович
(старший солдат ЗСУ)
 

(31.07.1990 - 15.09.2022)

Народився Віталій на Поділлі в смт Летичів Хмельницької області. Згодом родина переїхала і стала проживати у м.Сарни. Тут, у 2007 році, Віталій закінчив Сарненську гімназію №5 (нині ліцей). Ріс допитливим, розумним та дружелюбним хлопчиком. За роки навчання в школі залишив про себе лише хороші спогади. Він прагнув допомогти друзям, намагався бути поруч з ними, коли це потрібно, адже був прихильником добра, порядності та понад усе не терпів несправедливості. Віталій любив природу, захоплювався музикою і слухав рок композиції, цікавився риболовлею і ремонтом автомобілів, полюбляв ходити в ліс по гриби.

Вищу освіту здобував у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Прилади і системи екологічного моніторингу». Деякий час працював не за фахом, випробуючи свої здібності і прагнення в різних галузях і видах діяльності. Після завершення навчання Віталій проходив військову підготовку у м.Київ в/ч 3066 Національної гвардії України. Там, 14 травня 2011 року, прийняв присягу на вірність народу України. За період строкової служби був нагороджений нагрудним знаком І ст. «За зразкову службу» ГУ внутрішніх військ МВС України.

У 2019 – 2022 роках працював в Сарненській дільниці Рівненської філії «Газмережі» на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування. У спілкуванні з колегами Віталій був щирий душею, чесний, справедливий та людяний. На посаді проявив себе, як працелюбний та відповідальний працівник.

В мирному житті Віталій любив готувати і радувати родину різними стравами і смаколиками, особливе задоволення отримував, коли робив це для друзів. Він мав добре серце і завжди був готовий відкласти всі свої справи, аби лише допомогти іншим.

З початком повномасштабного вторгнення, 02 березня 2022 року, Віталій не вагаючись став на захист Батьківщини. Служив старшим солдатом 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила ОК «Захід» Сухопутніх військ Збройних сил України. Віталій влучно попадав у ціль, через що отримав посаду «стрілець-снайпер» гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону. Мав позивний «Бородуля». Воював на різних ділянках фронту, зокрема приймав участь в обороні міст Попасна Луганської області, Бахмут Донецької області та у контрнаступальних боях за Херсонщину.

Перебуваючи в зонах активних бойових дій, Віталій ніколи не скаржився, що йому важко, а навпаки, став гідним прикладом мужності, стійкості і вірності для інших. Товариші говорили про Віталія, що він завжди з посмішкою підтримував і підбадьорював своїх побратимів, бо був переконаний у перемозі нашої держави.

Загинув старший солдат Кравець Віталій Олександрович 15 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Безіменне Херсонської області (адміністративно ця територія належить до Миколаївської області), під час здійснення у контрнаступальних дій ЗСУ за визволення Херсонщини.

 В ході жорстких і кровопролитних боїв за незалежність та територіальну цілісність України Герой без вагань віддав найцінніше, що є у людини – своє життя, за мирне небо, спокій та світле майбутнє нашої держави.

Понад два роки страшних реалій і сподівань, віри й очікувань пережили рідні Героя, сподіваючись на зустріч зі своїм Захисником. Та, нажаль, війна забрала його життя. Віталію Кравцю назавжди – 32… В наслідок проведення низки досліджень ДНК - зразків, у грудні 2024 року, було встановлено особу загиблого Воїна Віталія Кравця.  

Прекрасний син та люблячий брат, надійний друг та вірний побратим – Воїн був сповнений віри в краще майбутнє, став для всіх взірцем відданості, доброзичливості, мужності і прикладом справжнього патріотизму.

У Героя залишилися батьки та сестра.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

   

«Син не ділився подробицями фронтових буднів – не хотів хвилювати своїх рідних. У коротких СМС-повідомленнях завжди писав що все у нього добре, що любить і сумує, і що з нетерпінням чекає на зустріч з родиною…» - згадує мама Віталія.

 

«Віталій Кравець! Пам'ятаю цього хлопчину побратима мого сина з перших місяців війни. Мужній, добрий, щирий хлопець з дуже добрими, як озера великими очима. Разом хлопці були на полігоні де проходили навчання. Ми їздили до них і Віталій завжди був такий привітний і впевнений, що все буде добре. В нього завжди всього вистачало. Він так спішив на схід і боявся, що війна закінчиться швидко і не повоює. Коли приїхали набирати групу на схід з п'яти добровольців, хто вийшов був і Віталій. Так наші попали на напрямок Попасна. В кінці літа 22р. хлопців перекинули на звільнення Херсона. Страшні бої за землі кавунів. Оточення, і нажаль тоді не всі вийшли. Багато наших хлопців відали життя за наш Херсон. І ти Славний Воїне відав найдорожче, своє життя за нас, за ідею, за Україну! Ти встиг повоювати, встиг звільнити свою землю від чужинців. Дякуємо тобі, СИНУ, за дух Воїна якого ти мав у серці. Вічна Пам'ять тобі у Славі і у Спомині. Тримай стрій на небі! Знаймо своїх Героїв!»

Тетяна Робейко

ГОЛОВНА

НОВИНИ

ПРО БІБЛІОТЕКУ

 

 

Структура бібліотеки

Історія бібліотеки

Послуги

На допомогу бібліотекарю

Пункт доступу громадян

Електронний каталог

Бібліотеки  краю

 

ПОВІР У СЕБЕ

 

ДИТЯЧА  БІБЛІОТЕКА

 

НАШ КРАЙ

Гордість Сарненщини

Символіка району

Історія району

Історія в світлинах

Екологія краю

Літературне краєзнавство

Медицина

Релігія

Освіта

 

БУКТРЕЙЛЕРИ

 

АУДІОПОДКАСТИ