Народився Сергій у багатодітній сім’ї  в мікрорайоні Дослідна станція м.Сарни, тут і проживав. Навчався у Сарненському ліцеї № 1 ім.Т.Г.Шевченка. Під час навчання в школі відвідував секцію з боксу. Також залюбки допомагати батькам по-господарству. Спеціальність «лозоплетіння» Сергій здобув у Сарненському ВПУ-22. Після закінчення училища, довгий час їздив на заробітки на різні будови як в Україні так і за кордон. Згодом одружився, з дружиною виховували доньку та сина. Деякий час працював оператором котельні у Сарненському ліцеї № 1 ім.Т.Г.Шевченка. До мобілізації працював різноробочим на пилорамі в Сарненському лісгоспі. Колеги згадують його порядним, відповідальним і дружелюбним. У вільний від роботи час полюбляв тихе полювання та рибалку.

28 травня 2024 року Сергій був мобілізований до лав ЗСУ, де проходив службу в 47 окремій механізованій бригаді «Маґура». Спочатку відточував бойові навички на полігоні м.Кривий Ріг, а далі їх відправили на Курський напрямок. «Снайпер», такий позивний мав Сергій, був командиром бойової машини-командира 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А 4699, ВОС-121144А/182.

За сумлінне виконання військового обов’язку, у грудні 2024 року, солдат Нікітчук Сергій, був відзначений нагрудним знаком 47 ОМБр «Маґура». Його служба та відданість Батьківщині стали прикладом справжнього героїзму.

Сергій Леонідович також був хорошим рибалкою і свою любов до риболовлі не забував навіть під час несення служби. Декілька разів пригощав побратимів свіжим уловом риби та раків.

3 січня 2025 року, солдат Нікітчук Сергій Леонідович загинув від осколкових поранень в районі населеного пункту Александрія Курської області, під час виконання бойового завдання. Йому було 44 роки.

У Героя залишилася дружина, донька, син, брат та сестра.

Похований на кладовищі с. Яринівка Ремчицького старостинського округу.