Бакута Дмитро Віталійович

Бакута Дмитро Віталійович

(старший солдат ЗСУ)

(09.07.1976 – 24.02.2025)

Дмитро Бакута народився та проживав у м.Сарни. З 1988 по 1993 роки навчався у ЗОШ №4 (нині ліцей). У дитинстві любив створювати цікаві вироби з дерева. У вільний від навчання час, любив багато читати цікавих та повчальних книг та грати з хлопцями у футбол, колекціонував марки та захоплювався іноземною музикою.

Здобувши середню освіту, продовжив навчання у Рівненському кооперативному технікумі громадського харчування (нині Рівненський кооперативний економіко-правовий фаховий коледж) за спеціальністю «технолог-кондитер».

З 1996 по 1997 роки працював у місцевому ресторані «Сарни» на посаді офіціанта. Тоді Дмитро був першим офіціантом чоловічої статі в цьому закладі. Згодом йому довелося працювати на різних підприємствах міста: 2001-2002 рр. - у торговому павільйоні залізничного вокзалу м.Сарни; 2003-2008 рр. – монтажником вікон; у 2010-2015 рр. – столярем; 2022- 2023 рр. - монтажником та складальником метало пластикових конструкцій на фірмі «Аркада».

Дмитро дуже полюбляв музику, а вільний від роботи час проводив у столярному цеху, де з простих шматків дерева народжувалися справжні шедеври.

24 березня 2023 року Дмитро добровільно став на захист Батьківщини. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. «Чортенятко» - такий у нього був позивний. І хоч Захисник двічі отримував поранення, але щоразу, ледь оговтавшись, знову повертався до своїх побратимів.

За відвагу та незламність на службі боєць отримав першу відзнаку - почесний берет. Згодом його бойові заслуги засвідчили нагрудним знаком «Хрест воїна-єгеря» та подякою командира першого єгерського батальйону.

24 лютого 2025 року, у третю річницю початку повномасштабного вторгнення, під час виконання бойового завдання біля н.п. Даченське Покровського району Донецької області старший солдат Дмитро Бакута загинув. Йому було 48 років.

У Героя залишилися мама та сестра.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

«У цьому була його любов до життя — творити, будувати, залишати щось після себе. Дмитро був дружелюбний, щирий, завжди готовий підтримати, підбадьорити чи просто розділити хвилину радості. Він мав багато друзів, бо вмів слухати, розуміти, бути поруч у найважливіші моменти. Його тепло й доброта залишили слід у душах всіх, хто його знав» — розповіли про військового рідні.