Народився Андрій 10 липня 1974 року у місті Сарни, де прожив більшу частину свого життя. По закінченні ЗОШ № 4 (нині ліцей), здобував спеціальність інженера-механіка у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування. Після закінчення навчання повернувся у рідне місто й спільно із друзями заснував підприємство по виготовленню меблів з натуральної деревини.

Згодом таку ж справу відкрив у місті Кропивницькому, де мешкав останні кілька років та був власником підприємства з виготовлення меблів із натурального дерева. Його оптимізм, комунікабельність і готовність завжди прийти на допомогу стали рисами, які запам’ятаються всім, хто його знав.

З початком повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, попри хворобу, він приєднався до лав ЗСУ. Андрій пішов добровольцем до військової частини А 1736. В листопаді 2024 року підписав контракт та став бійцем 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Відданість, сила духу та незламність Андрія вражали навіть побратимів, адже він був водієм важко колісної техніки, забезпечуючи безперебійне постачання артилерійських боєприпасів поблизу населеного пункту Вовчанськ, Харківської області. В умовах постійної небезпеки та складних бойових завдань він ніколи не залишав свій пост, розуміючи, наскільки важливою є його робота для побратимів.

Андрій знав про свій важкий діагноз, але не дозволив хворобі зупинити його. Відчуваючи обов’язок перед Батьківщиною, робив все, що в його силах, аби бути корисним для ЗСУ. На жаль, недуга виявилася сильнішою за людську витривалість. Стан здоров’я Андрія різко погіршився та його було госпіталізовано до військового шпиталю в місто Харків. 12 березня 2025 року серце молодшого сержанта Андрія Миколайовича Вороного зупинилось.

Спокійний, врівноважений, чуйний і відповідальний, Андрій завжди був опорою для близьких. Він любив життя, свою родину, друзів, Україну…

У Героя залишилися мама, син та сестри.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.