Народився Юрій у с.Кричильськ. У 1976-1986 роках навчався у Кричильській середній школі. Після школи закінчив курси підготовки водіїв.
З 1987 по 1989 роки проходив строкову військову службу. По завершенню служби Юрій

Харечко проживав у м.Сарни. Деякий час працював по різних організаціях будівельником, водієм. Останнє місце роботи у приватного підприємця в селі Люхча, розвозив продукти харчування по школах громади. Разом з дружиною Тетяною Іванівною виховували трьох дітей – сина Івана та дві доньки – Ірину та Олесю. Також щасливий дідусь мав шестеро онуків. Біля свого дому власноруч облаштував для дітей і внуків дитячий майданчик, посадив виноградник — усе, щоб у рідній оселі панували тепло й затишок.

В перші дні повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Юрій Михайлович разом із сином, не вагаючись, добровільно стали на захист рідної України. Служив у військовій частині А7072 у 60 батальйоні «Поліські вовки» (мінометна батарея) 104-ї окремої бригади Сил тероборони. Побратими з підрозділу дали йому позивний «Михайлович» — за досвід, спокій і надійність.

За більш ніж три роки самовідданої служби він став прикладом стійкості та відповідальності. Воював на Бахмутському, Харківському та Сумському напрямках. 01.10.2024 року був нагороджений командирською відзнакою від командира 104-ї Обр ТРО.

Військова служба Юрія Харечка була сповнена відваги, гідності й турботи про побратимів. Саме таким він був і в цивільному житті — відповідальним, доброзичливим і щирим.

11 квітня 2025 року, головний сержант Харечко Юрій Михайлович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександро-Шультине Краматорського району, Донецької області. Йому було 56 років. Його пам’ятають як світлу, щедру, усміхнену людину, що сіяла тепло навколо себе — вдома, на роботі, в строю.

У Героя залишилися мама, брат, дружина, син, дві доньки та шестеро онуків.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.