Народився Володимир 24 жовтня 1990 року в м. Луцьк. Навчався у Сарненському колегіумі імені Тараса Шевченка. Закінчивши школу Володимир вирішив продовжити справу батька і вступив у 2008 році на лісогосподарський факультет ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України. Упродовж всього періоду навчання приймав активну участь у спортивних змаганнях з футболу, армреслінгу та ін., а також в інтелектуальних змаганнях. Навчання і науковий пошук присвятив вдосконаленню системи охорони лісів від пожеж в ДП "Сарненське лісове господарство" Рівненської області.

Отримавши ступінь магістра в 2013 році Володимир працював інженером в ДП "Сарненське лісове господарство". У вересні 2014 року вступає до очної аспірантури де навчається і одночасно працює у Регіональному Східноєвропейському Центрі моніторингу пожеж. Упродовж 2013-2018 рр. залучався до виконання міжнародних науково-дослідних проєктів. Приймав участь у міжнародних тренінгах для лісових пожежних. Є автором та співавтором понад 20 наукових і науково-методичних праць. У 2024 році у співавторстві опубліковано статтю в одному з провідних наукових видань США - Fire Ecology journal.

Надзвичайно світла й душевна людина, справжній патріот своєї землі, що палко вболівав за її долю. Зміг самостійно розвинути в собі різноманітні таланти та кращі прояви людської сутності, був обдарований життєрадісністю та невичерпною енергією. Його товариська вдача та щира усмішка притягували людей, наче магніт. Володимир був не лише захопливим співрозмовником, але й уважним та чуйним слухачем, чия допитливість і жага до пізнання не згасали з роками. У дружньому товаристві неодмінно зачаровував присутніх своєю винятковою ерудицією, майстерно розкриваючи перед слухачами маловідомі та захопливі факти з найрізноманітніших сфер науки та життя. Його відкритість, щирість та природний дар спілкування створювали особливу атмосферу довіри та взаєморозуміння. Бесіди з Володимиром були настільки захопливими, що час, здавалося, зупинявся. Дивовижною була його здатність у такому віці володіти настільки глибокими та всебічними знаннями.

Ще зі шкільної лави його серце полонила історія – він досконало орієнтувався у вирі подій як української, так і світової минувшини, осмислюючи їх через призму сучасності. Особливою пристрастю Володимира було читання – він поринав у літературний світ з головою, осмислюючи кожен твір до найменших деталей. Його феноменальна пам'ять зберігала безліч цитат з творів як українських майстрів слова, так і зарубіжних класиків, якими він майстерно прикрашав свої розмови. Колеги часто зверталися до нього як до надійного літературного дороговказу, шукаючи порад щодо найцікавіших творів вітчизняної та світової літератури.

В травні 2024 року Володимир Корень був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу у 155-й бригаді оператором чергової частини в м. Покровськ. Загинув 7 лютого 2025 року виконуючи службові обв'язки.

У Героя залишилися батько та мати.

Похований у селі Кураш на Дубровиччині.