Іван Дулачик, з позивним «Койот», був мудрим наставником, добрим товаришем і майстром на всі руки. У мирному житті працював водієм, багато часу присвячував родині й вихованню дітей. Любив спорт. Часто возив сина на змагання з боротьби — не лише як тато, а як наставник. Іван брав участь в АТО, а з 2022 року — знову став до лав оборонців. Його завжди памʼятатимуть за щирість, підтримку та силу духу.

Із початку повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, був мобілізований до роти охорони Сарненського РТЦК та СП, а вже у травні того ж року продовжив службу в бойовому підрозділі 14-ї окремої механізованої бригади.

Відповідальний, стійкий, доброзичливий і відданий — саме таким його назавжди запам’ятають побратими, друзі й усі, хто знав Івана Степановича.

Загинув 10 травня 2025 року на Харківщині, виконуючи військовий обов’язок, разом із своїм побратимом старшим солдатом Тарасом Левчуком, з яким служили в одному підрозділі у складі однієї з кращих бригад 14-ї ОМБ.

У Героя залишилися сестра, дружина, два сини та донька.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.