Левчук Тарас Євгенійович
(старший солдат ЗСУ)
(16.05.1979 – 10.05.2025)

 |
Народився Тарас 10 травня 1979 року у
місті Сарни. З 1986 по 1994 роки навчався у Сарненській
ЗОШ №4 (нині ліцей). Ще з дитинства батько та старший
брат Тараса прищепили йому любов до риболовлі та роботи
по дереву. У 1994 році вступив до Сарненського Вищого
професійного училища №22. Під час навчання приймав
активну участь у танцювальних та драматичних гуртках,
неодноразово виступав у складі танцювальних колективів
на урочистих заходах міста. Відразу після закінчення
навчання Тарас був призваний до лав збройних сил України
для проходження військової служби. Після завершення
строкової служби працював на залізниці. Був одружений, з
дружиною Оленою Геннадіївною виховували двох діток -
доньку Ганну та сина Павла. Згодом, аби підтримати свою
родину, поїхав на роботу у місто Гданськ (Польща).
Як тільки Тарасу стало відомо про початок
збройної агресії російської федерації проти України, він
відразу повернувся з Польщі і став на захист нашої
Батьківщини. З 25 лютого 2022 року проходив службу в
роті охорони Сарненського РТЦК та СП, а з травня того ж
року — у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Три
роки служив в найгарячіших точках Донецької та
Харківської областей. Під час служби отримав звання
старший солдат. І хоч мав позивний «Вітер», був
спокійною, працьовитою і щирою людиною. |
Старший солдат Тарас Левчук загинув 10 травня
2025 року на Харківщині, виконуючи військовий обов’язок, разом
із своїм земляком-побратимом головним сержантом Іваном
Дулачиком, з яким служили в одному підрозділі 14-ї ОМБ та
пройшли бойовий шлях разом. Їх єднали не лише зброя й підрозділ,
а й справжнє побратимство, любов до України та незламна воля.
Тараса поховали у рідному місті в його день
народження 16 травня 2025 року. Захисникові мало б виповнитися
46 років. Мужній, щирий, вірний військовій присязі до останнього
подиху.
У Героя залишилися дружина, донька та син.
Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

|