Тарас Левчук, позивний «Вітер», був спокійною, працьовитою і щирою людиною. До війни працював на залізниці та їздив на заробітки, аби підтримати свою родину. Любив риболовлю, мав «золоті руки» й відкрите серце. До лав Збройних сил добровільно приєднався 25 лютого 2022 року. Спочатку проходив службу в роті охорони Сарненського РТЦК та СП, а з травня того ж року — у складі 14-ї окремої механізованої бригади.

Старший солдат Тарас Левчук загинув 10 травня 2025 року на Харківщині, виконуючи військовий обов’язок, разом із своїм побратимом головним сержантом Іваном Дулачиком, з яким служили в одному підрозділі 14-ї ОМБ та пройшли бойовий шлях разом. Їх єднали не лише зброя й підрозділ, а й справжнє побратимство, любов до України та незламна воля.

Тараса поховали в його день народження 16 травня. Захисникові мало б виповнитися 46 років. Мужній, щирий, вірний військовій присязі до останнього подиху.

У Героя залишилися дружина, донька та син.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.