Василь народився 22 січня 1995 року у с.Антонівка Володимирецького району (нині Варашського району). Тут навчався у місцевій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2012 році. З 2013 по 2014 роки навчався у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О "Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж") де здобув фах водія-механіка.

Василь одружився та з сім’єю проживав у м.Сарни. Працював на Сарненському хлібозаводі, а пізніше на будівництві. Вдома його знали як спокійну, доброзичливу, відповідальну людину, щиру з друзями, турботливу з рідними. У мирному житті захоплювався риболовлею та «тихим полюванням».

Василь Кукла був мобілізований 24 грудня 2024 року та проходив службу у складі військової частини 4862, на посаді водія батальйону безпілотних систем 425-го окремого штурмового полку «Скала». Позивний взяв свого батька "Душман", який також був військовим (помер 21 квітня 2025 року на полігоні). Побратими згадують його як витривалого й надійного — того, кому можна довіряти.

Життя Василя тільки починалося. Попереду було стільки всього: мрії, плани, турбота про родину, виховання дітей. Він був багатодітним батьком, а його наймолодша дитина — ще зовсім маленька, тільки-но почала своє життя.
Солдат Василь Петрович Кукла загинув 25 травня 2025 року, під час запеклих боїв, поблизу населеного пункту Павлівка на Сумщині.

У Героя залишилися мама, сестра, дружина та троє дітей.

Похований на кладовищі у селі Антонівка Варашського району Рівненської області, як і заповідав Василь, поруч із могилою батька, військовослужбовця Петра Кукли.

Хоробрий погляд, стомлений, важкий.
Це ж треба так втомитись в 30 років…
На Сумщині Його останній бій,
а на Поліссі стихли Його кроки.
Ідуть Герої, гідні, молоді,
за ними йде нескорена епоха.
Не згасне пам’ять схована в біді,
Не заросте хай вдячності дорога.
Тамара Гнатюк