Народився Іван у с.Мале Вербче і був найменшим в багатодітній родині. Тут він навчався у місцевій ЗОШ (нині Маловерченська гімназія). У дитинстві, як і більшість хлопчаків, любив поганяти у футбол та ходити в ліс по гриби. Попри життєві помилки він був щирий, простий та завжди привітний. Деякий час їздив на заробітки, де виконував різні будівельні роботи.

У 2011 році одружився із дружиною Тетяною проживав у м.Сарни, де у молодої сім’ї народилося двоє діток. Іван захоплювався мотоциклами та їх ремонтом. Був гарним сім’янином і люблячим батьком. До повномасштабного вторгнення працював на мийці. В армії строкову службу не проходив.

До лав Збройних Сил України Івана Крупича мобілізували у серпні 2023 року. Спочатку ази військової справи освоював на військовому полігоні у Рівненському районі, згодом на Дніпропетровщині. На Запорізькому напрямку служив солдатом 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. Мав позивний «Щука». Іван був людиною з добрим серцем і відкритою душею. Завжди уважний до інших, доброзичливий, надійний — з тих, кому довіряють. З тих, хто не залишає в біді. Його добре слово й готовність допомогти залишили глибокий слід у серцях тих, хто його знав.

16 жовтня 2023 року солдат Крупич Іван Петрович зник безвісти під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Майже два роки рідні й побратими жили між вірою й тривогою. На жаль, 16 липня 2025 року Захисника офіційно ідентифіковано як загиблого…

У Героя залишилися дружина, донька, син, брати та сестри.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.