Віталій Володимирович народився і проживав у місті Сарни. У 1979 - 1989 рр. навчався у Сарненській ЗОШ №4 (нині ліцей). Згодом був призваний на строкову військову службу, яку проходив у військах ППО м.Воронеж. Після завершення служби повернувся в рідне місто і влаштувався на роботу у ПАТ "СЗМТК", де пройшов учбові курси та здобув такі професії: фрезерувальник, стругальник, токар-розточувальник, слюсар. Тут і залишився працювати на тривалий час. Згодом одружився та дбав про сім’ю та родину. Віталій Володимирович любив свою роботу, був майстром своєї справи за що його цінували колеги. Пізніше перевівся на роботу у ТОВ "ПрагмаФактор", де працював до мобілізації.

У вільний від роботи час любив багато читати, був активним читачем місцевої книгозбірні. Також любив риболовлю, де можна було відпочити від буденних справ і побути наодинці з природою. Неодноразово брав сім’ю порибалити, де під час такого відпочинку навчив молодшого сина Андрія риболовлі. Захоплювався футболом. Знав про всі матчі, півфінали і фінали. Хто, коли і з ким грає. Вболівав за деякі футбольні клуби та за збірну України. Віталій Володимирович дуже любив своїх дітей. Був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом з дружиною збудував будинок, але на превеликий жаль пожити йому там не вдалося.
 

У вересні 2021 року Віталій Володимирович підписав контракт на службу в ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення воював у складі першого механізованого батальйону. Під Бучею, ризикуючи життям, вивів побратимів із палаючого вогню. Пізніше служив у 33-й окремій механізованій бригаді (в/ч А4447). Воював на Запорізькому, Донецькому напрямках. Мав позивний Морфей. Побратими згадують про нього як про добру та поступливу людину.

5 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області солдат Колодинський Віталій Володимирович загинув, від масованого ворожого мінометного обстрілу. Відтоді понад рік рідні перебували у невідомості. Офіційно загибель Воїна підтвердили за експертизою ДНК в серпні 2025-го.

У Героя залишились мама, дружина, троє дітей та брат.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Віталій був добрий, ніжний, спокійний, врівноважений. Мав гарне почуття гумору. Діти тата згадують як мужнього, сильного, відважного, веселого, доброго, щирого, щедрого та чуйного. Саме такого тата їм зараз дуже не вистачає. Але саме таким він і залишиться у наших спогадах, у наших думка, у нашій уяві, у наших серцях.» - згадують дружина та діти Героя.

Солдат Колодинський Віталій Володимирович нагороджений Командиром в/ч А4447 Орденом «Полеглого воїна» (посмертно).