Народився Микола у м.Ковель Волинської області. З дворічного віку проживав у м.Вараш, тут навчався у місцевому ліцеї №3. Пізніше закінчив ПТУ ВП РАЕС та ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука».  

Микола завжди активно займався спортом, мав звання кандидата у майстри спорту з дзюдо, працював тренером, виховуючи молоде покоління.

У 2010 році переїхав до м.Сарни, де одружився та продовжував жити активним, насиченим життям, а останні роки працював будівельником. Завжди життєрадісний, доброзичливий і готовий простягнути руку допомоги, він здобув повагу за щирість, товариськість і відкрите серце. Та найбільше у своєму житті він любив сім’ю. Був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, завжди прагнув бути опорою для найдорожчих людей.

У жовтні 2022 року Микола приєднався до лав ЗСУ, служив головним сержантом взводу 3 парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітрянодесантної бригади мав позивний «Дядя». Побратими згадують його як стійкого, відповідального та відданого воїна, на якого можна було покластися у найважчі хвилини.

За мужність і вірність військовій присязі, молодший сержант Микола Ксюк, нагороджений Відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком бригади «За особливі заслуги».

8 квітня 2024 року, під час запеклих боїв біля населеного пункту Водяне на Донеччині, зв’язок із ним обірвався. Більше року рідні та близькі жили надією, чекали звістки, вірили у диво. Та, на жаль, у вересні 2025 року після проведення ДНК-експертизи стало відомо про загибель молодшого сержанта Миколи Ксюка.

У Героя залишились мама, дружина, троє дітей, брат та сестра.

Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.
 

Де, справжні мужність і краса?
Ні, не в кіноактора!
Над Ним схилились Небеса
обнявши біль і горе…
Обнявши віру і любов,
молитву мого краю.
Заплаче дощ… і скажем знов:
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Тамара Гнютюк